| Ekzor | Дата: Неділя, 02.01.2011, 18:54 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Відбудова господарства, зруйнованого за роки Першої світової та громадянської воєн, поставило перед більшовиками питання про подальший розвиток країни. Всім було зрозуміло, що країна потребує модернізації, яка б вивела її з економічної відсталості. Питання полягало в тому, як це здійснити?
На XIV з'їзді ВКП(б) в грудні 1925 р. була обрана стратегія прискореного розвитку промисловості, здійснення імпортозамінної індустріалізації.
Проведення політики індустріалізації почалось від здійснення плану ГОЕЛРО - плану електрифікації країни. Остаточно ця політика була схвалена після затвердження директив першого п'ятирічного плану розвитку народного господарства на 1928/29-1932/33 pp. Основою дискусії, що розгорілася в партійному керівництві, було питання про темпи і масштаби промислового будівництва в СРСР. Вирішальними стали ідеологічний фактор і зростаючий культ особи Сталіна. У зв'язку з цим у партійному керівництві було дві точки зору. О. Риков, голова Раднаркому, виступав за збалансований розвиток сільського господарства та промисловості. Л. Троцький вимагав здійснення надіндустріалізації (високі темпи розвитку промисловості в найкоротші строки). Більшість членів ЦК ВКП(б) підтримала Рикова, однак з 1928 р. Сталін почав проводити політику надзвичайних заходів щодо селянства та прискорення темпів індустріалізації. Така ситуація вплинула і на формування завдань першого п'ятирічного плану. З двох пропонованих варіантів — мінімального, який передбачав 18-процентне зростання темпів економічного розвитку на рік, та оптимального, що передбачав 20-22-процентне зростання, було схвалено останній, який пізніше коригували у напрямку різкого підвищення показників розвитку галузей важкої промисловості (на 37% щорічно).
Джерелами індустріалізації були: - націоналізація промисловості; - збільшення прямих і непрямих податків; - використання трудового ентузіазму трудящих і примусової] праці політичних в'язнів; - колективізація сільського господарства.
Цілі індустріалізації в СРСР. Основними цілями індустріалізації в СРСР були: — забезпечення економічної самостійності і незалежності СРСР; — ліквідація техніко-економічної відсталості країни, модернізація промисловості; - створення технічної бази для модернізації сільського господарства; — розвиток нових галузей промисловості; — зміцнення обороноздатності країни, створення військово-промислового комплексу; - стимулювання неухильного зростання продуктивності праці і на цій основі підвищення матеріального добробуту і культурного рівня трудящих.
Особливості радянської індустріалізації. Головні особливості радянської індустріалізації: — головними джерелами накопичення коштів для індустріалізації стали: «перекачування» коштів із села в місто; із легкої та харчової у важку промисловість; збільшення прямих і непрямих податків; внутрішні позики; випуск паперових грошей, не забезпечених золотом; розширення продажу горілки; збільшення вивозу за кордон нафти, лісу, хутра та хліба; — джерелами індустріалізації стала фактично неоплачена праця робітників і особливо селян; експлуатації багатьох мільйонів в'язнів ГУЛАГУ; — надвисокі темпи індустріалізації, які пояснювалися керівництвом СРСР необхідністю зміцнення обороноздатності країни перед зростаючою зовнішньою загрозою; — першочергова увага приділялася розвитку підприємств військового призначення, мілітаризація економіки; — намагання радянського керівництва на чолі із Й. Сталіним продемонструвати перед усім світом переваги соціалізму над капіталізмом; — величезні за масштабами перетворення здійснювалися на гігантський території, а це з надзвичайною гостротою ставило питання про розвиток інфраструктури (дороги, мости та ін.), стан якої значною мірою не відповідав потребам; — розвиток виробництва засобів виробництва значно випереджав виробництво предметів споживання; — у ході індустріалізації здійснювалася антирелігійна кампанія, відбувалося пограбування церков для потреб радянської економіки; — здійснювалася експлуатація трудового ентузіазму людей; впровадження масового «соціалістичного змагання».
З одного боку, СРСР з країни, що ввозила машини, перетворився на країну, що почала самостійно забезпечувати себе машинами. В економіці було створено нові галузі, а за обсягами промислового виробництва радянська країна вийшла на друге місце в світі. СРСР перетворився з аграрно-індустріальної в індустріально-аграрну країну. З іншого боку, було підірвано сільськогосподарське виробництво, відбулося скорочення виробництва в легкій та переробній галузях промисловості, радянська економіка ізолювалася від світової, відбулося загальне одержавлення засобів виробництва, посилилася централізація в управлінні економікою, утвердились командно-адміністративні методи управління. Найбільш негативним наслідком індустріалізації стало те, що її проведення не орієнтувалося на піднесення матеріального становища народу.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
