Все для історика
Неділя, 01.12.2024, 11:25
Вітаю Вас Раб | RSS
 
Головна Соц-економ та політ. розвиток польських земель в кін. 19-поч - ФорумРеєстраціяВхід
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Соц-економ та політ. розвиток польських земель в кін. 19-поч
EkzorДата: Вівторок, 28.12.2010, 21:27 | Повідомлення # 1
Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Репутація: 3
Статус: Offline
Після придушення повстання 1863-1864 Королівство Польське було остаточно інкорпороване до складу Росії. Були ліквідовані інститут намісництва, Державна рада, урядові комісії королівства, а саме воно було перейменовано в Прівіслінскій край. Проводилася русифікація навчальних закладів.
Пруські влади також прагнули до ліквідації національних особливостей входили до Пруссії польських земель. У 1867 Велике князівство Познанське, створене за рішенням Віденського конгресу 1815 і мало власні адміністративні інститути, стало частиною Північно-Німецького союзу, а в 1871 - Німецької імперії. Поляков витісняли з державних установ, польська мова в суді та адміністрації замінювався німецьким. Для скупки німцями польським земель була створена колонізаційна комісія. На польських землях, що знаходилися під владою Австро-Угорщини, ситуація була дещо інша. Галичина отримала широку автономію, була розширена компетенція сейму, в 1907, як і в усій імперії, було запроваджено загальне виборче право. У суспільно-політичному житті Польщі після 1864 з'явилося протягом «угодовця» - прихильників угоди з царизмом. До них примикали і варшавські позитивісти, які закликали до «політичного реалізму» і «органічної роботі» в області економіки та культури.
У 90-і виникло національно-демократична течія, що у 1893 створило нелегальну Національну лігу на чолі з Р. Дмовським. У 1897 Ліга сформувала Національно-демократичну партію (ендеки). Програма останньої проголосила принцип класової солідарності, з'єднаний з недовірою і ворожістю до інших народів. У політичній області партія виступала за збереження автономії Польського Королівства в рамках Російської імперії.
Інтереси селян захищала Народна партія (Stronnictwo Ludowe), створена в 1895 у Галичині. Партія виступала за демократизацію системи виборів, полегшення податкового тягаря, врегулювання селянських повинностей, а з 1903 - висунула вимогу надання Польщі незалежності. У 1897 була створена Християнсько-селянська партія.
У 80-ті з'явилися і перші робітничі партії. У 1882 була заснована Соціально-революційна партія «Пролетаріат» (розгромлена в 1885), на її базі - II «Пролетаріат», а в 1893 - Польська соціалістична партія («стара ППС»). Практично одночасно в Парижі була створена партія з такою ж назвою («нова ППС»), яка у своїй програмі об'єднувала боротьбу за незалежність з боротьбою за соціалізм. Щоб відмежуватися від «нової ППС», «стара ППС» прийняла рішення про перейменування в Соціал-демократію Королівства Польського (СДКП). З II з'їзду (1900) СДКП стала називатися Соціал-демократією Королівства Польського і Литви. В цей же час організації, незадоволені націоналістичної політикою лідерів ППС, створили партію ППС-Пролетаріат.
Революція 1905-1907. Революція 1905-1907 охопила і польські землі. У січні-лютому 1905 в Королівстві Польському страйкували 93,2% робітників. 23 липня почалося повстання в Лодзі. У жовтні-листопаді робочі Королівства знову піднялися на загальний страйк. У Домбровському басейні 10 днів існувала так звана Домбровська республіка. Селяни відмовлялися від сплати податків, знищували худобу, захоплювали казенні та поміщицькі угіддя, виганяли стару адміністрацію і вибирали нову, палили царські портрети. Боротьба за соціальне визволення тісно перепліталася з національною боротьбою. У школі та суді явочним порядком вводився польську мову.
Активну роль у русі зіграли соціал-демократичні партії, а також створений в 1904 Польський селянський союз (ПКС), який висунув гасла незалежності Польщі та підтримки пролетаріату в його боротьбі за демократичні перетворення. У той же час «угодовця», які об'єдналися в жовтні 1905 в Партію реальної політики, залишилися на позиціях лояльності царизму, висуваючи лише гасло автономії. Подібну позицію займали і ендеки. У роки революції стався розкол в ППС: виникли ППС - революційна фракція (під керівництвом Ю. Пілсудського) та ППС-лівиця. Прихильники Пілсудського основний наголос робили на військову підготовку повстання проти царизму за незалежність Польщі і, на відміну від лівиці, займали націоналістичні позиції.


http://vkontakte.ru/id18182352
 
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz