| Ekzor | Дата: П`ятниця, 07.06.2013, 01:46 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Національнаполітика радянської влади базувалась на декількох фундаментальних уявленнях,
які виходили з базисних положень марксизму-ленінізму. По-перше, національне
питання є підлеглим стосовно класового. По-друге, нація - категорія історична,
були часи, коли націй не було. Слідом за К.Марксом і Ф.Енгельсом більшовики
вважали, що національні риси народів внаслідок знищення приватної власності
„неминуче будуть змішуватись і таким чином зникнуть так само, як відпадуть
різноманітні станові та класові відмінності”[4]. Соціалізм вбачався
суспільством, мета якого не тільки зближення, але і злиття націй [5].
Підготувати умови для злиття можливо лише шляхом попереднього вирівнювання
рівнів соціально-економічного і культурного розвитку народів, що може відбутися
лише завдяки допомозі тих народів, які пішли вперед у своєму економічному
розвитку, тим, хто опинився на більш низьких його стадіях. По-третє, більшовики
вважали, що національна держава є тимчасовим явищем на шляху до всесвітнього
союзу національних республік.Формуванняпоглядів на національне питання, ставлення до нього як до політичної проблеми у
більшовиків проходило разом з розвитком самої партії. Політика керівництва
більшовиків у національному питанні була досить суперечливою. Проголосивши в
теорії право націй на самовизначення аж до відокремлення, більшовики на
практиці намагалися всіляко завадити утворенню нових держав на території
колишньої Російської імперії, домагаючись „єднання трудящих усього світу”, при
цьому національне питання відходило на другий план у порівнянні з соціальним.
Однак події громадянської війни довели більшовикам важливість його розв’язання.
Саме існування радянської влади залежало від конкретних кроків на шляху
розв’язання національної проблеми . В 1920-30-ті роки партійне керівництво
держави, змінюючи сутність національної політики, не завжди змінювало форму її
проведення. Методи здійснення національної політики різнилися в залежності від
поставлених завдань та обставин. В проведенні радянською владою національної
політики в цей період виділяємо наступні етапи:1921-1923 рр.: організаційний;
1924-1928 рр.: період активного впровадження політики коренізації; 1929-1932
рр.: інерційний, стагнаційний період коренізаційної політики; кінець 1932 р. -
перша пол. 1937 р.: курс на зближення націй (намагання уніфікувати культурні та
освітні процеси серед українців і представників нацменшин при збереженні
національної форми освіти і культури); з другої пол. 1937 р.: впровадження
курсу на „злиття націй”, русифікація .Поворотниммоментом в національній політиці слід вважати Х з’їзд РКП(б), який відбувся
8-16 березня 1921 року. На ньому вперше національне питання розглядалося як
складова частина державної політики. Чергові завдання партії в національному
питанні були викладені в доповіді Й.Сталіна. На його думку, національна
проблема була породжена капіталізмом та національним гнобленням, які
проявлялися у відсутності рівних прав і рівних можливостей розвитку.17 - 25 квітня1923 р. на ХІІ з’їзді РКП(б) були сформульовані основні положення політики
коренізації: посилення уваги до підготовки, виховання та залучення кадрів
корінної національності до органів влади; врахування національних чинників при
формуванні партійного і державного апарату; організація мережі навчальних
закладів усіх ступенів, закладів культури, газет і журналів, книговидавничої
справи мовами корінних національностей; глибоке вивчення національної історії,
відродження і розвиток національних традицій і культури.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
