| Ekzor | Дата: П`ятниця, 07.06.2013, 01:42 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Проблемадозвілля населення в період сталінізму становить частину більш загального
напрямку в сучасній історіографії — історії повсякденності. Тим паче, що в
період індустріалізації, розвитку комунікацій та урбанізації змінюється стиль
життя людини у великому місці його ритм та форма. Історична реконструкція
побуту міських жителів в період сталінізму має особливе значення для історіографії,
оскільки саме тоталітарна держава намагається встановити повний контроль над
усіма сферами людської життєдіяльності — розподілом, вихованням, працею та
звичайно, дозвіллям. Від самогопочатку панування більшовиків питання перебудови побуту та відповідно
формування нових форм людського дозвілля стало надзвичайно гостро. Для
дизайнерів культури 1920-х років дозвілля стало лише рекреаційною сходинкою в
революції побутових практик. Оскільки згідно культурних уявлень більшовиків
людина позбавлялася індивідуальних рис то вся життєдіяльність індивідуума мала
бути підкорена єдиній меті. Дозвілля міських жителів, насамперед пролетаріату,
студентської молоді, та службовців мало носити виключно ідеологічний характер й
направлене на досягнення конкретних політичних задач. Вільний час для людини є
можливість для власного фізичного інтелектуального та духовного зростання,
відтворення внутрішньої рівноваги. Згідно радикальних концепцій більшовиків
1920-х років людина мала використовувати період рекреації лише як зміну власної
професійної діяльності, але направлену на досягнення конкретного результату.
Так, наприклад робітникам, що направлялися під час відпустки на село, адже
багато робітників були тісно пов’язані з життям сільської округи, рекомендували
проводити політичну агітацію, допомагати у створення колгоспів, артілей,
створювати осередки комсомолу та комітетів незаможників. [6] Оскільки для селян
природно літня пора була досить гаряча, рекомендували здійснювати агітацію під
час заготівель сіна, або жнив прямо у полі [7]. Подібні рекомендації надавалися
також і студентам які від’їжджали на село на літні канікули [8].
Загалом в 1920-х роках проблема організації дозвілля перебувала на рівні
утопічного прожектерства. Більшовицьке керівництво намагалося використати вільний
час міського мешканця в першу чергу для виконання певних політичних або
господарських завдань — збір коштів на армію, або комунальні потреби, боротьбу
з старими святами та обрядами, вдаючися до широко розрекламованих масових
кампаній. Осередками організації такого політизованого дозвілля мали стати
трудові колективи та добровільні об’єднання співмешканців в домах-комунах,
житлових кооперативах тощо. Найважливішою ознакою такого дозвілля стає його
масовість та примусовість. Так, студентів які не хотіли брати участь у масових
зборах, культпоходах тощо пропонували навіть виключити з інституту [11]. Усі
форми дозвілля, що відволікали людину від ідеологічного виховання піддавалися
переслідуванням. Заборонялися або не рекомендувалися для робітників пригодницькі
авантюрні романи, фільми та вистави, закривалися шантан-кафе та театри,
критикувалася легка танцювальна музика тощо. А у спорті культивувалися лише ті
види які можна було використати у підготовці солдат — крос, стрільба, важка
атлетика, лижні змагання тощо.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
