| kukusua | Дата: Понеділок, 13.06.2011, 11:19 | Повідомлення # 1 |
 Селянин
Група: Користувачі
Повідомлень: 31
Статус: Offline
| Політичне життя у США відзначалося формуванням двопартійної системи. На її створення значною мірою вплинула політична система Англії. До здобуття незалежності у політичному житті основну роль відігравали, як І в Англії, торі та віги. На початку свого існування партії фактично були політичними клубами верхівки суспільства, або фракціями в конгресі. Поступово виникав зв'язок між політичними партіями та виборцями. Склався інститут професійних політиків. Боротьба за президентське крісло стала боротьбою лідерів партій.
У перші роки після здобуття незалежності основним питанням політичної боротьби було питання державного устрою. Сформувалася перша двопартійна система: федералісти і антифедералісти. До початку XIX ст. при владі знаходилися федералісти. Своїм ідейним політичним лідером вони вважали Джорджа Вашингтона. Під час їхнього правління було закладено підвалини федерального устрою США. У 1801 р, до влади доступилися національні республіканці (антифедералісти), ідейним лідером яких був Томас Джефферсон. Вони утримували владу аж до 1828 p., докладаючи зусиль для укріплення демократії та формування сильних центральних органів влади.
Посилення соціальної неоднорідності суспільства, розширення виборчих прав та освоєння Заходу потребувало нових підходів, політичних рішень. У 1829 р. президентом став Ендрю Джексон. Джексон очолив нову демократичну партію (вона започаткувала сучасну демократичну партію). Демократи проголосили курс на максимальну свободу підприємницької діяльності за принципом "рівних можливостей". Джексон за період свого президентства (І829-1837 pp.) провів реформи, спрямовані на децентралізацію фінансової системи (було ліквідовано центральний банк, усю фінансову систему передано приватним банкам) і тарифної політики (було ліквідовано систему протекціонізму). Така політика демократичної партії користувалася підтримкою Плантаторів Півдня та промисловців, банкірів, фермерів, пов'язаних із освоєнням земель на Заході.
Демократи перебували при владі до 1841 р. За їхнього правління у внутрішню політику США було введено практику, за якої новий президент проводив чистку державного апарату, а на вивільнені місця призначав своїх прихильників.
У 1841 р. президентом став Вільям Гаррісон - лідер нової партії вігів, спадкоємниці національних республіканців. Нові віги обстоювали інтереси федерального уряду, схилялися до компромісу з плантаторами Півдня у питаннях рабства.
Демократи й нові віги утворили другу двопартійну систему, яка проіснувала до 1860 р.
З наростанням протиріч між промисловою Північчю та рабовласницьким Півднем нові віги втрачали підтримку тих верств суспільства, які обстоювали протекціоністську політику і ліквідацію рабства.
Новою політичною силою, яка рішуче протистояла інтересам Півдня, показала себе республіканська партія, що утворилася 1854 р. в Чикаго та існує дотепер.
її лідером став Авраам Лінкольн (1809-1865), який народився в сім'ї бідного фермера. З дитячих років він звик до праці, допомагаючи обробляти землю, полювати тощо. Тяжке життя американських фермерів початку XIX ст. (напади індіанців, виснаження землі, епідемії, переїзди) загартували молодого Лінкольна. Він вирізнявся зростом і силою. Тяжка праця завадила йому отримати хоча б початкову освіту. Він самотужки навчився читати й писати. Лінкольн усього в житті домігся власними зусиллями. Розпочавши у 21-річному віці самостійне життя, він перепробував чимало професій. Працював землеміром, комірником, лісорубом, поштовим службовцем, навіть воював з індіанцями. Протягом декількох років він вивчав право, прагнучи отримати адвокатську ліцензію. Працюючи адвокатом, він здобув неабиякий авторитет. За справедливість люди дали йому прізвисько "чесний Ейб" (зменшувальне від Авраам).
Президент США А.Лінкольн
Перші кроки в політиці Лінкольн зробив 1834 p., коли його обрали до законодавчих зборів штату Іллінойс. Наступною сходинкою в політичній кар'єрі Лінкольна стало його обрання 1847 р. до палати представників конгресу США. Будучи депутатом конгресу, він своїми виступами проти вій- ни з Мексикою та проти рабства нажив собі чимало політичних ворогів. У 1849 р. Лінкольн, після завершення депутатських повноважень, повернувся до Спрінгфілда, де продовжив катську практику. Невдачі на депутатській ниві не змусили його відмовитися від участі в політичному житті. Після утворення республіканської партії він став її активним членом, а 1860 р. - кандидатом у президенти. Обрання д. Лінкольна президентом означало політичну перемогу противників рабства.
Республіканці на хвилі широкого аболіціоністського руху, що розгорнувся, особливо на Півночі США, доступилися до влади 1861 р. їм належало розв'язати найпекучішу на той час проблему США - проблему рабства.
|
| |
| |
Головна 
