В останній чверті XIX ст. у США остаточно утвердилася республіка президентського типу і двопартійна система. Прихильники політиків Півночі США склали ядро республіканської партії, а Півдня - демократичної. До початку XX ст. різниця між республіканською та демократичною партіями практично зникла, обидві парти обстоювали, тогочасний суспільний і державний устрій США.

Наприкінці ХІХ ст. серед американських фермерів виник масовий рух, спрямований проти залізничних, промислових і торговельних монополій. Вони вимагали націоналізації залізниць, телеграфу й телефону, конфіскації надлишків землі, збільшення податків із багатіїв.

На початку XX ст. демократичні журналісти й письменники у своїх публікаціях викривали численні факти підкупу урядовців, фінансового шахрайства, експлуатації праці жінок, дітей.

Активно діяла Антиімперіалістична ліга, що налічувала майже 1 млн членів. Вона влаштовувала багатолюдні мітинги протесту проти експансіоністської імперської політики.

Боротьбу проти расизму вела заснована 1909 р. "Національна асоціація сприяння прогресові кольорового населення". її активісти виступали у пресі, судах, захищаючи права небілого населення.

Значний вплив мав рух за прогресивні реформи, який об'єднував інтелігенцію, службовців, дрібних підприємців, торговців і робітників.

Прогресисти вимагали демократизації виборчої системи, зниження податків, установлення урядового контролю над трестами. Деякі прогресисти зажадали впровадження у США системи соціального страхування на кшталт європейської та прийняття закону про 8-годинний робочий день.

Видатним лідером прогресистів був губернатор штату Вісконсин Роберт Лафоллет, якого згодом обрали сенатором. У своєму штаті він провів демократичну податкову реформу, встановив контроль над міським транспортом і залізницями.

3. "Справедливий курс" Теодора Рузвельта

Прихильником прогресистів оголосив себе президент Теодор Рузвельт (1858-1919). Доступившись до влади 1901 p., він провів низку реформ, які започаткували реформаторську діяльність ("прогресивна ера").

Основна ідея Т. Рузвельта полягала в тому, що держава, всупереч доктрині лібералізму, повинна регулювати розвиток економічних і трудових відносин, а саме: взяти під контроль діяльність трестів та обмежити негативні її прояви - схильність до ліквідації конкурентів, до встановлення монопольного становища на ринку тощо. Він уважав за необхідне регулювати відносини між працею й капіталом, щоб усунути загрозу соціальних революцій.

У посланні конгресові 1902 p. T. Рузвельт заявив про готовність уряду бути арбітром між робітниками й підприємцями, проводити "справедливий курс" у робітничому питанні.

Першим прогресистським заходом Т. Рузвельта був судовий процес 1901 р. проти залізничної компанії, яку контролював Моргай, її було звинувачено в монополії, що перешкоджала вільній торгівлі. Суд визнав компанію винною та ухвалив розділити її на дві частини.

Після цього відбулося ще 25 судових процесів проти монополії, які принесли Т. Рузвельтові славу "руйнівника трестів" і навіть "революціонера".

Продовжуючи політику розширення державного втручання в економіку, Т. Рузвельт 1906 р. провів через конгрес закон, який дозволяв урядові контролювати залізничні тарифи. Одночасно було прийнято два популярних закони про державний контроль над виготовленням ліків, харчових продуктів, про контроль над умовами праці.

Відповідно до своїх обіцянок проводити "справедливий курс" щодо робітників, уряд неодноразово втручався у страйки на користь страйкарів.

Іншим напрямом діяльності уряду Т. Рузвельта, що приніс йому популярність, була охорона природи. На той час у СЩА почали усвідомлювати, що великі природні скарби Америки не є невичерпними і що хижацьке вирубування лісів, забруднення землі й річок відходами промисловості загрожують людині великими лихом. З ініціативи Т. Рузвельта було прийнято закон, який збільшував розміри земельного фонду, що мав охоронятися, майже вп'ятеро. Мальовничі, багаті на рідкісні рослини й тварини, райони оголошувалися державними заповідниками. Спеціальні урядові комісії мали стежити за чистотою річок, проводи ти меліорацію землі, дбати про насадження нових лісів.

На виборах 1908 р. президентом США було обрано кандидата республіканців Вільяма Тафта. Він продовжив реформи, спрямовані на розширення державного контролю над монополіями.

Уряд Тафта організував 45 судових процесів проти трестів, у тому числі проти нафтової компанії Рокфеллера та металургійного тресту Моргана. їх визнали винними в порушенні правил свободи торгівлі.

Зберігаючи недоторканним принцип приватної ініціативи, уряд Тафта розширив державний контроль над тарифами залізниць, які перебували в приватному володінні.

4. "Нова демократія" В. Вільсона

На виборах 1912 р. через розкол колишніх прихильників республіканської партії переміг кандидат демократів Вудро Вільсон, який залишався при владі до 1920 р. Він провій низку законів ліберального характеру ("нова демократія"). Було встановлено високий прогресивний податок на прибутки і змінено порядок виборів до сенату. Якщо раніше сенатори призначалися законодавчими зібраннями штатів, то тепер вони обиралися народним голосуванням.

Важливим внутрішньополітичним заходом В. Вільсона до податку Першої світової війни було фактичне впровадження державної загальнонаціональної банківської системи. Відповідно до закону про Федеральну резервну систему, прийнятого 1913 p., поряд із приватними банками створювались і резервні, контрольовані урядом. їм передавалися головні банківські функції, в тому числі випуск паперових грошей. У 1914 р. було прийнято закон про притягнення до суду осіб і власників підприємств, які застосовували нечесні методи конкуренції.