Все для історика
П`ятниця, 29.11.2024, 00:37
Вітаю Вас Раб | RSS
 
Головна Балканська криза 1911-1914 рр. - ФорумРеєстраціяВхід
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Балканська криза 1911-1914 рр.
EkzorДата: Неділя, 20.06.2010, 13:19 | Повідомлення # 1
Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Репутація: 3
Статус: Offline
Слідом за Марокканський кризою 1911 р. і італо-турецькою війною 1911-1912 рр.. почався новий криза - цього разу на Балканах, де глибокі соціальні і національні протиріччя перепліталися з суперництвом великих держав. Національно-визвольний рух балканських народів, ще залишалися під пануванням Туреччини (в Македонії, Албанії, на островах Егейського моря і т.д.), продовжувало невпинно розвиватися. При цьому класові суперечності ускладнювалися національними і релігійними. Так, у Македонії поміщиками були турки-мусульмани, селянами ж - слов'яни-християни.
Навесні 1911 р. уряди Сербії і Болгарії вирішили, що настає
сприятливий момент, щоб остаточно вирішити питання про Македонії й інших областях Європейської Туреччини. Після виникнення італо-турецької війни Сербія прискорила початі раніше переговори з Болгарією про укладення військового союзу. У них взяла участь і негласне російська дипломатія. Царська Росія була зацікавлена у створенні балканського блоку, який можна було б в потрібний момент направити як проти Туреччини, так і проти Австро-Угорщини. При цьому, не будучи ще підготовлена до великої війни, вона не хотіла, щоб Сербія і Болгарія передчасно почали війну з Туреччиною.
Сербо-болгарські переговори затягнулися майже на півроку через гострі розбіжності з питання про розподіл територій в Македонії, які передбачалося звільнити від турецького панування і на які одночасно претендували Сербія і Болгарія. Вони закінчилися підписанням 13 березня 1912 союзного договору. За його умовами Болгарія і Сербія зобов'язалися підтримувати один одного, якщо яка-небудь велика держава зробить спробу приєднати, хоча б тимчасово, частина балканських територій (тим самим Сербія заручилася підтримкою Болгарії проти агресивної політики Австро-Угорщини на Балканах), а секретний додаток до союзної договором передбачало збройний виступ Сербії та Болгарії проти Туреччини.
Влітку і восени 1912 р. відносини між балканськими союзниками і Туреччиною досягли великого напруження. Обидві сторони обмінювалися загрозливими нотами. Росія та Австро-Угорщина від імені європейських держав виступили з декларацією про те, що ніякої зміни статус-кво на Балканах допущено не буде. Але це попередження вже не проігнорували.
9 жовтня Чорногорія почала війну проти Туреччини, 17 жовтня у війну вступили Болгарія і Сербія, а на наступний день - Греція. Вже перші військові зіткнення показали перевагу балканських союзників над Туреччиною. Протягом декількох тижнів вони добилися великих успіхів. Сербські війська зайняли верхню долину Вардар, Ново-Базарського санджак і північну частину Албанії, а грецькі - Салоніки (лише на кілька годин випередивши підходили туди ж болгарські частини). Болгарські війська просувалися до Стамбула. У руках Туреччини залишалися тільки фортеці Едірне (Адріанополь), Яніна та Шкодер (Скутарі).
3 листопада 1912 турецький уряд звернулося до великих держав з проханням про мирне посередництва. На початку грудня між Туреччиною і Болгарією було укладено перемир'я. Кожна з великих європейських держав намагалася використовувати створилася на Балканах обстановку у своїх інтересах.
Незабаром у Лондоні почалися наради послів великих держав і одночасно переговори між Туреччиною і балканськими союзниками з питання про умови мирного договору. Імперіалістичні держави надавали на ці переговори пряме і все зростаючий тиск, прагнучи забезпечити свої егоїстичні інтереси, З низки питань виникли гострі розбіжності.
Так, вимога Сербії надати їй порт на Адріатиці викликало крайнє невдоволення Австро-Угорщини. Підтримана Німеччиною, вона провела мобілізацію і приступила до зосередження військ на кордоні Сербії.
Тим не менш держави не зважилися розв'язати велику війну, а Сербії довелося відступитися від своїх територіальних планів на Адріатиці і задовольнитися одержанням комерційного виходу до вільного порту в Албанії.
Підсумки балканської війни виявилися невигідними для австро-угорського блоку. Туреччина, яка розглядалася правлячими колами Німеччини як можливий союзник у боротьбі проти Росії, потерпіла жорстоку поразку. Значно посилилася Сербія, що складала головний об'єкт імперіалістичних устремлінь Австро-Угорщини. Разом з тим саме існування Балканського спілки означало подальший підрив впливу австро-німецьких імперіалістів на Балканах і посилення позицій держав Антанти. У цих умовах австрійська і германська дипломатія поставила перед собою завдання розколоти союз балканських держав.
Використовуючи виникло в Болгарії бурхливе незадоволення придбаннями Сербії в Македонії і спираючись на свою креатуру - царя Фердинанда Кобургського, Німеччина і Австро-Угорщина стали підштовхувати Болгарію на виступ проти інших учасників Балканського союзу.
У свою чергу Сербія, Чорногорія і Греція уклали таємний військовий союз проти Болгарії; до цього союзу приєдналася і Румунія. Намагання Росії запобігти назрівала зіткнення не увінчалися успіхом. Переконлива у своєму військовому перевазі,
Болгарія 29 червня 1913 раптово напала на своїх колишніх союзників. Проте сербські, чорногорські і грецькі війська утримали свої позиції; в той же час Румунія, а також і Туреччина виступили проти Болгарії.
Так почалася друга балканська війна. У короткий термін Болгарія була розгромлена і запитала світу. 30 липня 1913 в Бухаресті відкрилася мирна конференція та вже 10 серпня Болгарія підписала мирний договір з Сербією, Грецією і Румунією, 29 вересня був підписаний і болгаро-турецький мирний договір. Сербія отримала майже цілком ту частину Македонії, яка була перед цим відібрана Болгарією у Туреччини; Південна Македонія і Фракія Західна відійшли до Греції, Південна Добруджа - до Румунії, частину Східної Фракії з Едірне - до Туреччини.
У результаті Болгарія зберегла з територій, придбаних в результаті першої балканської війни, лише невеликі частини Македонії та Західної Фракії. Турецько-болгарська кордон відсунувся на захід від лінії Енос - Мідія.
Італо-турецька війна 1911-1912 рр військові дії закінчилися перемогою Італії; Тріполі і Киренаїка стали італійською колонією Лівією.


http://vkontakte.ru/id18182352
 
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz