| Ekzor | Дата: Субота, 19.05.2012, 18:54 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Американська революція — політичні події у британських колоніях Північної Америки в 1775-1783 роках, які закінчилися утворенням Сполучених Штатів Америки. Вони було викликані небажанням колоній підкорятися інтересам метрополії.
Передумови
Після перемоги в Семирічній війні 1756-63 рр. Британія здобула панування на Північноамериканському континенті. Тепер їй належали не тільки 13 колоній уздовж узбережжя Атлантики (аж до Джорджії на півдні), але й відвойовані у французів землі на півночі - частина сучасної Канади. Проте, скоро перед Британією повстало нове випробування — проти її правління повстали жителі колоній.
Наприкінці XVIII століття на території 13 американських колоній проживало майже 3 млн. чоловік, в основному вихідці із Британії. Переважно невеликі поселення упевнено розвивались. Найбільшим містом була Філадельфія з населенням в 40 тисяч людей, у другім за розміром місті, Нью-Йорку, налічувалося 25 тисяч жителів. Північні землі освоювалися купцями, рибалками й мисливцями, на родючих угіддях півдня багатіли плантатори, але основну масу населення становили фермери, що обробляли власні землі й покладалися тільки на свої сили — саме їм було призначено зіграти вирішальну роль у прийдешній революції й закласти основи американської націй.
[ред.]
Висунуті вимоги
Жителі Америки звикли до того, що до їхнього слова прислухаються, хоча між виборчими органами колоністів і вельможами з Лондона часто виникали тертя. Британський уряд перебував занадто далеко й не міг реально оцінити потреби заокеанських поселенців - та й не прагнув цього. В Англії (як і в інших країнах Європи) вважали, що заморські землі існують лише для блага метрополії, яка їх заснувала і протегувала, і, виходячи із цього, накладали тверді обмеження на торговельні операції колоній
Недивно що в Америці, яка володіла багатими ресурсами і зростаючим заповзятливим населенням так більше тривати не могло, а перемога в Семирічній війні прискорила наближення кризи. Прагнучим освоєння нових земель, колоністам не припало до душі прийняте наприкінці війни рішення уряду про створення індіанської резервації, обмеженою демаркаційною лінією, яку поселенцям перетинати заборонялося. Такі укази уряду, незважаючи на благі цілі, були нездійсненні. Більше того, усунення погрози з боку французів означало, що колоністам уже не потрібно було ховатися за багнетами британських солдатів. Ці тенденції позначилися саме в той період, коли британська влада під вагою військових боргів була змушена підсилити колоніальний гніт.
[ред.]
Бостонське чаювання
Британія почала з того, що парламент в 1765 г. запровадив два закони: про розквартирування військ і про гербовий збір. І якщо перший (що вимагав кращого утримання британських військових) просто не сподобався колоністам, то другий, який ввів додаткову плату за оформлення будь-яких документів і за будь-які друковані матеріали, включаючи газети, торкнувся всіх шарів суспільства й привів людей у лють. Підняли голову радикальні об'єднання, наприклад "Синів Свободи". То тут, то там спалахували бунти, американські торговці відповіли ударом на удар і відмовилися закуповувати британські товари. Колоністів згуртувало нове гасло: "Немає податкам без представництва" (у британському парламенті). У Британії вже в ту пору знайшлися сили ,що підтримали колоністів в 1766 г. Опозиція прийшла до влади й скасувала Закон про гербовий збір, але в спеціальному Деклараційному акті вказала, що за парламентом і надалі залишається непорушне право ухвалювати закони для колоній
Перепочинок виявився недовгим. В 1767 г. новий міністр фінансів Великобританії обклав зборами чи не весь колоніальний імпорт. В Америці знову піднялися хвилювання, їх вогнищем був Бостон, столиця Массачусетса. Тут у березні 1770 г. англійські солдати здригнулися перед розлютованою юрбою й відкрили вогонь, вбивши кількох людей. Звістка про кровопролиття в Бостоні протверезила обидві сторони, і вони відступилися. Усі збори були скасовані, крім податку на чай, чому поселенці не стали противитися, а просто від законного ввозу чаю перейшли до його контрабанди.
Втім, тертя між британською короною й колоніями не припинялися, і черговий спалах відбувся через 3 роки, коли влади розв'язали допомогти труднощів, що випробовували, «Ост-Індійської компанії» і пішли на ряд надзвичайних заходів, включаючи податок на чай. Колоністи всіляко противилися й не давали кораблям з вантажем чаю кинути якір у своїх портах. У грудні 1773 г., коли губернатор Бостона все-таки дозволив розвантажити одне судно, група городян, переодягнених індіанцями племені могавків, проникнули на корабель і скинули тюки із чаєм у воду.
Британці відразу покарали колоністів за демарш, що ввійшов в історію як "бостонське чаювання": вони закрили порт доти, поки місцеві жителі не розрахуються за зіпсований товар, але ті на такі умови не пішли. Як наслідок, повноваження місцевих органів влади були обмежені, і губернатором Массачусетса був поставлений англійський генерал Гейдж, що одержав вказівки припинити смуту.
[ред.]
Буря наближається
Настала година вирішальної битви. При владі в Британії довго, з 1770 по 1782 рр., перебував кабінет лорда Норта, але фактично рішення ухвалював король Георг III, чиї впертість і недалекоглядність згубно відбивалися на політику країни. У це ж час американці, як ніколи раніше, стали готові до рішучих дій і затвердили їхній план у вересні 1774 г. на Філадельфському конгресі, що зібрав делегатів від 12 з 13 колоній. У квітні 1775 г. генерал Гейдж віддав таємний наказ своїм військам побрати під арешт двох радикальні діячів і знищити склад зброї, розташований у прилеглому Конкорді. Колоністи вчасно довідалися про ці плани й послали верхівкових попередити місцевих жителів про частини, що наближаються.
[ред.]
Перші постріли
Одержавши звістку про небезпеку, проводирі повстанців зникли, але в Лексингтоні, де війська прагнули розформувати ополчення, пролунали постріли, загинули вісім американців.
Війська ввійшли в Конкорд і виконали завдання Гейджа, але по дорозі назад раз у раз попадали під прицільний вогонь колоністів, що застосували тактику партизанської війни. Урядові частини втратили до 300 людей убитими й після повернення до Бостона виявилися в облозі.
[ред.]
Початок війни
У травні 1775 г. на II Континентальному конгресі були прийняті справді революційні рішення, включаючи проголошення незалежного уряду. З ополченців Бостона й прилягаючих територій була створена регулярна армія, її очолив поважний землевласник з Вірджинії Джордж Вашингтон. Почалася боротьба, яку американці назвали Революційної, а британці - Війною Америки за незалежність.
Американці зробили вдалий рейд у травні 1775 г., захопивши зненацька два форти біля канадської границі й безліч артилерійських знарядь. Потім їх спіткала невдача: безрезультатна зимова облога Квебека поклала кінець надіям на швидку перемогу. Протягом усієї війни Канада залишалася британською й служила плацдармом для їхніх воєнних операцій. Одночасно англійці зміцнили Бостон і, коли повстанці почали займати висоти на підступах до міста, під командою генерала Хоу перейшли в контратаку. Вони обрали споконвічно помилкову тактику настання нагору по схилу, і потрапили під шквальний вогонь захисників. Позиції американців все-таки були зім'яті, але перемога при Банкерс-Хилл коштувала Хоу половини його більш ніж двохтисячної армії й вселив у колоністів упевненість у тому, що англійців можна розгромити.
Не чекаючи, поки повстанці підтягнуть до міста захоплені у фортах пушки, англійці покинули Бостон у березні 1776 г. Їхні спроби укласти мирний договір ні до чого не привели. В Америці міцніло загальне бажання повністю порвати з метрополією, а написаний народженим в Англії радикалом Томом Пейном памфлет " Здоровий глузд" підсилив рішучість прихильників незалежності.
[ред.]
Незалежність США
Зрештою, у липні 1776 р. Континентальний конгрес проголосував за відділення й прийняв Декларацію незалежності автором якої був Томас Джефферсон. У Декларації засуджувалася тиранія Георга III і проголошувалося право всіх людей на "життя, волю й прагнення на щастя". 13 колишніх колоній стали називатися Сполученими Штатами Америки.
Після невдалої спроби, заволодівши містом Чарлстон (Південна Кароліна), британці перекинули свої сили на північ, і з липня 1776 р. Хоу здобув низку перемог: захопив Нью-Йорк і завдав кілька відчутних ударів по військах Вашингтона, якому довелося відступити за р. Делавер. Вашингтон не мав особливого таланта полководця, і його люди не могли зрівнятися з регулярними англійськими силами, але ця сильна людина ніколи не здавалася, до того ж, в англійців, що воювали на чужій території, стали виникати проблеми з припасами й поповненням. Вашингтон підняв бойовий дух своїх військ, знову перейшовши через р. Делавер і застав зненацька майже тисячний гарнізон ворога різдвяною ніччю 1776 г. Втім, в наступному році успіх знову був на боці генерала Хоу, що захопив Філадельфію. Армія Вашингтона сильно порідшала тієї морозної зими.
Англійців підвело безнадійно погане планування. Поки корпус Хоу йшов на Філадельфію, інший генерал, Джон Бэргойн, сподіваючись з'єднатися з ним до півночі від Нью-Йорка, повів своє військо з Канади вбік м. Олбані по важкій місцевості, потрапляючи в засідки повстанців. У підсумку англійці потрапили в оточення переважаючих сил супротивника й склали зброю під Саратогою. Натхненні успіхами повстанців французи вступили у війну на стороні Америки. Незабаром їхній приклад наслідували іспанці й голландці. Британцям, що втратили панування на морі, довелося боротися на декількох фронтах. Георг III уже готовий був піти на поступки, але американцям потрібна була тільки незалежність.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
| kobrinchyk | Дата: Субота, 15.04.2023, 03:55 | Повідомлення # 2 |
|
Кріпак
Група: Користувачі
Повідомлень: 2
Статус: Offline
| ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ1. Розквіт Єгипту в період Нового царства. Релігійно-політична реформа Ехнатона.2. Перська держава Ахеменідів у VІ – ІV ст. до н.е. Реформи Дарія І. 3. Реформи Солона та Клісфена в Стародавній Греції.4. Грецький поліс. Основні риси. 5. Римська республіка (друга половина ІІ – І ст. до н.е.). Перший тріумвірат.6. Імперія Карла Великого та її розпад. 7. Виникнення ісламу. Особливості арабської державності.8. Виникнення і розвиток міст в середньовічній Європі (середина ХІ – перша половина ХV ст.).9. Виникнення парламенту в Англії. Особливості станово-представницької монархії.10. Передумови епохи Відродження. Італія як батьківщина Відродження.11. Люблінська унія: причини укладення, зміст, наслідки. 12. Гуситський рух та гуситські війни в Чехії: причини та наслідки. 13. Московсько-литовські війни (80- рр XV ст. - перша половина XVI ст.).14. Промисловий переворот в Англії (60-ті рр. ХVIІІ ст. – 40-і рр. ХІХ ст.) та його наслідки.15. Війна американських колоній за незалежність і утворення США (1775-1783). 16. Велика французька революція 1789-1794 рр.: причини, етапи та історичне значення.17. Революція 1867-1868 рр. в Японії, її роль у трансформації соціально-економічного та політичного розвитку країни.18. Боротьба за об’єднання Німеччини. Утворення Німецької імперії.19. Балканські війни початку XX ст. та їх наслідки у розвитку південнослов'янських народів.20. Причини та передумови Першої світової війни (1914-1918 рр.). Основні бойові дії на фронтах 1914 – 1918 рр. Підсумки війни.21. «Велика депресія» 1929 – 1933 рр. у США. «Новий курс» президента Ф.Д. Рузвельта. 22. Відновлення польської державності. Становлення політичної системи Другої Речі Посполитої (1919 – 1921).23. Основні підсумки та уроки Другої світової війни. Геополітичні зміни в післявоєнному світі. «Холодна війна».24. «Культурна революція» в Китаї: чинники, мета і результати.25. Розкол Німеччини на ФРН і НДР. Західнонімецьке «економічне диво» (1950 – 1990 рр.). Об’єднання Німеччини. Г. Колль.26. Розпад СРСР. Російсько-українська війна.27. Ліквідація Британської колоніальної системи. «Тетчеризм». Уряд Е. Блера. Велика Британія на початку ХХІ ст. 28. Інтеграційні процеси в Європі у другій половині ХХ ст. Створення Європейського Союзу.29. США в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. «Маккартизм». Внутрішня і зовнішня політика президентів Д. Ейзенхауера та Дж. Кеннеді. «Рейганоміка». 30.Китай наприкінці ХХ – у ХХІ ст.
Допоможіть 
|
| |
| |
Головна 
