| Ekzor | Дата: Субота, 19.05.2012, 17:09 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Після переможної військової кампанії на Заході та капітуляції Франції, Гітлер дав наказ до підготовки нападу на Радянський Союз. За директивою Гітлера № 21 від 18 грудня 1940 року, план одержав кодову назву "Барбаросса". На думку Гітлера, суттю війни на Сході повинне бути тотальне знищення всякого супротиву, а окупаційна влада повинна бути жорстокою в ставленні до місцевого населення. Райони майбутньої окупації потрібно було перетворити "у держави з власними урядами. Поділ повинен був відбуватися "за національним принципом". На початку війни, існуватиме три райони, які відповідатимуть трьом групам армій: "Північ (Балтія), "Центр" (Білорусь) і "Південь"(Україна). "У цих райо-нах політична влада буде в руках райхс-комісарів, які одержуватимуть інструкції від фюрера".
Головним завданням німецької влади було експлуатувати ресурси цих районів на потреби німецької промисловості і для постачання продовольством німецьких військ. "Підготовка" цих територій до політичного (тобто цивільного) управління була доручена Генріху Гіммлеру, райхсфюреру СС. Таємним від 26 березня 1941 року поліція безпеки і служба безпеки отримали доручення щодо "виконання спеціальних завдань безпеки". Одне з таких завдань полягало у знищенні саботажників, терористів, опозиціонерів, елементів, ворожих Райху та ін. Чотири дні пізніше Гітлер заявив перед командуючими вермахту, що всі більшовицькі комісари та комуністична інтелігенція повинні бути ліквідовані як носії більшовицької ідеології. Накази щодо поводження військ "у Росії", зокрема датовані 6 травня і 4 червня 1941 року, передбачали репресивні заходи проти партизанів, саботажників, євреїв, а також колективні заходи проти цілих місцевостей. Знищувати політкомісарів було наказано в повідомленні від 12 травня". За розпорядженнями від 15 травня будь-які дії проти вермахту були жорстоко придушувані через проведення страт, тоді як дії, вчинені членами вермахту проти цивільного населення, не могли бути переслідувані.
Гітлер вирішив напасти на Радянський Союз не тільки тому, що йому потрібні були багатства України, але й тому, що він вважав необхідним знищити російську могутність. Він був переконаний, що Англія, ворог, якого слід знищити, буде потребувати Росії і Сполучених Штатів. Коли Росія зазнає поразки, Англія опиниться в ізоляції, і навіть Сполучені Штати відмовляться вступати у війну. Перед нападом на Радянський Союз Гітлер і його оточення не мали спільної думки щодо своїх дійсних намірів стосовно майбутньої політичної карти Східної Європи.
Зважившись у липні 1940 року напасти на СРСР навесні 1941 року, Гітлер, згідно із записами генерала Гальдера, началь-ника генерального штабу, так сформу-лював політичну мету, яку необхідно було досягти: "Українська держава, Федерація балтійських держав, Білорусь, Фінлян-дія...". Ці кілька слів ніяк не дозволять зробити висновок, що Гітлер у той момент думав про незалежну Українську державу. Бо вже дев'ять днів пізніше, 31 липня 1941 року, генерал Гальдер знову записав мету війни, сформульовану Гітлером таким чином: "Після того Україна, Білорусь, балтійські держави будуть нашими". Отже, Гітлер мав на увазі анексію.
Справді, націонал-соціалістська Німеччина не мала наміру звільнити народи й дозволити існування незалежних дер-жав. Зруйнування російської радянської могутності мало дати Німеччині змогу скоріше встановити свою гегемонію в Європі і світі. Для реалізації своїх амбіцій націонал-соціалістській Німеччині пот-рібні були не незалежні держави, які становили б перешкоду для її політики, а промислові ресурси всієї Європи й особливо ресурси України і Кавказу.
У директивах ОКВ про цивільну адміністрацію окупованих територій СРСР від 13 березня 1941 року вказувалось, зокрема, на те, що окуповані райони "повинні бути перетвореними в держави з власними урядами". Ця формула могла б схилити до думки, що Німеччина мала намір створити національні держави, співдружні з Німеччиною. Проте інструкції точно визначали, що політична адміністрація у цих районах "буде в руках у райхскомісарів", тобто "держави" будуть фактично райхскомісаріатами.
У досьє Розенберга були записи та документи, які дозволяють простежити еволюцію німецьких політичних планів щодо європейського Сходу. У непідписаній пам'ятці-меморандумі № 1 за 2 квітня 1941 року визначено цілі війни. Війна "призведе до надзвичайно швидкої окупації важливих частин Радянського Союзу" і закінчиться швидким крахом цієї держави. Окупація території СРСР викличе труднощі економічного й адміністративного порядку. Головна мета Райху - одержувати поставки, необхідні Німеччині для продовження війни. Оскільки Росія - це конгломерат націй, її треба розділити на сім "національних або географічних утворень", а саме: Велика Росія. Білорусь, балтійські країни, Україна, райони Дону, район Кавказу, Середня Азія.
Політична мета кампанії, за меморандумом Розенберга, полягала у тривалому ослабленні Росії через "тимчасову окупацію території" і особливо "через повне знищення єврейсько-більшовицької влади", "через широку економічну експлуата-цію" і через "передачу важливих росій-ських районів для нових адміністратив-них утворень, зокрема для Білорусії, України і Донського району". Сама Росія повинна бути використана "як район для масового заслання небажаних елементів".
Що ж до України, то пам'ятка передбачала існування "власного національ-ного життя аж до можливого створення політичної формації, яка б мала на меті сама чи в поєднанні з районами Дону й Кавказу у формі Чорноморської конфедерації постійно протистояти Москві й оберігати німецький життєвий простір на Сході".
Інструкція для райхскомісара України за 7 травня 1941 року була ще точніша. "Мета роботи райхскомісара на Україні полягає, по-перше, в одержанні для німецького Райху продовольства і сировини і, таким чином, у полегшенні ведення війни, а потім у створенні вільної Української держави, тісно зв'язаної з Німеччиною". Далі буде видно, що ця остання ідея була продиктована необхідністю схилити українців на свій бік у війні, і врешті-решт вона буде відкинута. Окрім захоплення необхідних ресурсів і продовження війни, Гітлер хотів також здобути для Німеччини життєвий простір на Сході. Ідея життєвого простору на Сході не була націонал-соціалістською. Вона виникла разом із пангерманським рухом у кінці XIX століття. В її основі - факт існування у Російській імперії сильної німецької меншини: потомки тевтонів у балтійських районах, городяни, що прибули в Московію в епоху Івана Грозного (XVI століття), колоністи, що оселились на Волзі і в Україні, починаючи з другої половини XVIII століття впродовж XIX століття та ін.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
