|
Політика Московської держави щодо України
| |
| Ekzor | Дата: Субота, 19.05.2012, 16:43 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Надавши Війську Запорозькому воєнну та дипломатичну допомогу, Московська держава одразу ж почала активно, хоча й обережно, здійснювати експансіоністську політику щодо України. Додатковим каталізатором московських намірів стала тогочасна внутрішня соціально-економічна нестабільність Козацької держави, а також побоювання, що Україна вийде з-під московського контролю. Такого повороту подій за умов перерозподілу сфер впливу в Східній Європі та на Балканах Московська держава як впливовий міжнародний «гравець» допустити не могла. Під тиском Москви вже 17 жовтня 1659 року гетьманський уряд Ю. Хмельницького підписав нові «Переяславські статті», які помітно звужували його повноваження в альянсі. Фактично документ заклав перші підвалини ліквідації вибореної в 1648—1654 pp. широкої української автономії. У подальшому царська дипломатія успішно застосовувала практику укладання окремих договорів про поділ повноважень зі щойно обраними гетьманами, що призводили до зменшення обсягу їхньої влади і, відповідно, посилення московського впливу в Україні. За винятком хіба що «Рішительних пунктів» Д. Апостола 1728 року в усіх інших «Статтях» (услід за Переяславськими статтями 1659 року з’явилися Батуринські (1663) та Московські (1665) І. Брюховецького, Глухівські (1669) Д. Многогрішного, Конотопські (1672) та Переяславські (1674) І. Самойловича, Коломацькі (1687) І. Мазепи, Решетилівські (1709) І. Скоропадського і, нарешті, «Рішительні пункти» (1728) Д. Апостола) виразно проглядається тенденція до нівелювання не лише політичної, а й соціально-економічної автономії Гетьманщини в складі Московського царства.
Однією з головних причин такого розвитку подій стала незавершеність і неструктурованість політичної системи українського суспільства, його внутрішня роз’єднаність та неконсолідованість . На початку XVIII століття фактично втратило свою об’єднувальну функцію українське козацтво. Для ствердження національної державності, солідаризації суспільства тоді була конче необхідна хоча б відносна зовнішньополітична стабільність, послаблення експансії й тиску з боку потужних сусідів, у результаті чого Україні, розташованій на перетині їхніх геополітичних інтересів, доводилося постійно воювати. Особливо руйнівною для української державності була тактика Москви, спрямована на розпалювання ворожнечі у в середовищі української шляхти й козацької старшини, розколотої на угруповання з різними (російськими, польськими, кримськими, турецькими, шведськими) «орієнтаціями»
Посилено інспірована ззовні боротьба шляхетсько-старшинських партій щоразу (до початку XVIII століття) призводила до руйнівних для народу й держави повномасштабних громадянських воєн (гетьманування І. Виговського, П. Дорошенка, І. Мазепи), а точніше, до однієї такої війни, що, періодично спалахуючи, жевріла в українському суспільстві протягом кількох десятиліть. Ці внутрішні чвари швидко виснажили Україну до критичної межі, що було абсолютно неприпустимим у тій ситуації
Вже в 1667 році, користуючись слабкістю гетьманського уряду, Московська держава просто проігнорувала його позицію й уклала з Польщею Андрусівське перемир’я (в основах своїх закріплене «Вічним миром» 1686 року), в якому, зокрема, був зафіксований поділ сфер впливу обох держав на українських територіях . В умовах внутрішньої неконсолідованості й нестабільності України це практично одразу призвело до її довгострокового розколу на Правобережну та Лівобережну з окремими урядами , повнота влади яких ставала дедалі примарнішою. Цілком очевидно, що все це істотно загальмувало націогенез та державотворчі процеси. Зазначені процеси й досі впливають на баланс політичних сил і визначення ними геостратегічних орієнтирів України
Свою позицію у відносинах з Україною Москва яскраво продемонструвала в 1768 році, коли селяни й козаки Правобережної України здійснили спробу самостійно звільнитися від панування Польщі. Головну роль у придушенні повстання відіграла саме Росія. Скориставшись довірою керівників повстання, росіяни заарештували їх і видали полякам. Спільними зусиллями російських і польських військ повстання було жорстоко придушене, а панування Польщі на Правобережжі повністю поновлено. Загалом, вже в другій половині XVII — на початку XVIII ст. Росія завдала Україні смертельного удару: значно звузила її суверенітет, розколола навпіл і віддала (з власних геополітичних міркувань) значну її частину під владу Польщі . Саме тоді Україна, ставши південно-західним форпостом Росії, вперше виступила в незавидній ролі плацдарму воєнних дій Російської імперської держави, яка завжди воювала за свої, а не за українські інтереси.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
| kobrinchyk | Дата: Субота, 15.04.2023, 03:52 | Повідомлення # 2 |
|
Кріпак
Група: Користувачі
Повідомлень: 2
Статус: Offline
| КОМПЛЕКСНИЙ ЕКЗАМЕНЗ ІСТОРІЇ ТА МЕТОДИКИ ЇЇ НАВЧАННЯ(для здобувачів вищої освіти ступеню бакалавр,денної та заочної форми навчання, 2022-2023 н.р.) Затверджено на засіданні кафедри історіїпротокол № 8 від 24 березня 2023 р. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ1. Періодизації історії України.2. Релігійні вірування, матеріальна та духовна культура найдавнішого населення на території України. 3. Енеоліт на території України. Трипільська археологічна культура. Скотарські культури Північного Причорномор'я.4. Проблема походження слов'ян в історичній науці. Головні етапи історичного розвитку східних слов'ян (II ст. до н. е. - V ст. н. е.).5. Норманська, антинорманська, пантюркістська теорії походження Київської Русі: витоки, сутність, сучасні оцінки.6. Причини феодальної роздробленості. Особливості політичного та соціально-економічного розвитку руських князівств в умовах децентралізації Русі.7. Феномен литовської експансії. Історичне значення литовської доби в історії українського державотворення.8. Реформація і контрреформація в Україні (XVI -XVII ст.). Братства як фактор реформації релігійно-церковного життя в Україні.9. Утворення Кримського ханства. Особливості державного та соціально-економічного устрою XIV - XVI ст.10. Проблема походження українського козацтва в сучасній історичній науці.11. Формування української козацької держави в ході національно-визвольної війни середини XVII ст. та особливості її функціонування.12. Гетьманування Петра Дорошенка: зовнішня та внутрішня політика.13. Боротьба гетьмана Івана Мазепи за відродження козацької державності.14. Національне відродження в Україні (кінець XVIII - першій пол. XIX ст.): причини, прояви та наслідки.15. «Весна народів» та революційні події на українських землях у складі Австрійської імперії.16. Модернізаційні процеси в Україні в пореформений період (друга половина XIX - початок XX ст.).17. Головні тенденції суспільно-політичного та економічного розвитку українських земель (1900-1914 рр.)18. «Українське питання» в умовах Першої світової війни 1914-1918 рр.19. Українська Центральна Рада (1917-1918 рр.): діяльність, причини поразки, сучасні оцінки.20. Українська гетьманська держава П. Скоропадського: внутрішня і зовнішня політика, причини поразки, сучасні оцінки.21. Політика українізації: мета проведення, наслідки. Розвиток української літератури і мистецтва у 20-30-ті рр. XX ст. «Розстріляне відродження».22. Голодомор 1933 р. в Україні: причини, наслідки. Проблема Голодомору 1933 р. у висвітленні сучасної історіографії.23. «Радянізація» західних областей України (вересень 1939 - червень 1941 рр.): сучасні оцінки.24. Український національно-визвольний рух в роки Другої світової війни й повоєнний час (1940 - серед. 50-х рр. XX ст.): проблеми дослідження.25. Соціальні протести в УРСР у 50-ті - початок 80-х років ХХ ст.: причини, перебіг, наслідки.26. Діяльність П.Шелеста та В.Щербицького: порівняльний аналіз.27. Національно-визвольний рух в Україні в 1970-1980-ті роки.28. Наростання застійних тенденцій та кризових явищ у суспільно-політичному житті та економіці УРСР в середині 1960-х - першій половині 1980-х років.29. Кримськотатарський національний рух другої половини ХХ ст.30. Державотворення в Україні: проблема становлення владних структур, особливості державотворчих процесів (1990-ті рр.). ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ1. Розквіт Єгипту в період Нового царства. Релігійно-політична реформа Ехнатона.2. Перська держава Ахеменідів у VІ – ІV ст. до н.е. Реформи Дарія І. 3. Реформи Солона та Клісфена в Стародавній Греції.4. Грецький поліс. Основні риси. 5. Римська республіка (друга половина ІІ – І ст. до н.е.). Перший тріумвірат.6. Імперія Карла Великого та її розпад. 7. Виникнення ісламу. Особливості арабської державності.8. Виникнення і розвиток міст в середньовічній Європі (середина ХІ – перша половина ХV ст.).9. Виникнення парламенту в Англії. Особливості станово-представницької монархії.10. Передумови епохи Відродження. Італія як батьківщина Відродження.11. Люблінська унія: причини укладення, зміст, наслідки. 12. Гуситський рух та гуситські війни в Чехії: причини та наслідки. 13. Московсько-литовські війни (80- рр XV ст. - перша половина XVI ст.).14. Промисловий переворот в Англії (60-ті рр. ХVIІІ ст. – 40-і рр. ХІХ ст.) та його наслідки.15. Війна американських колоній за незалежність і утворення США (1775-1783). 16. Велика французька революція 1789-1794 рр.: причини, етапи та історичне значення.17. Революція 1867-1868 рр. в Японії, її роль у трансформації соціально-економічного та політичного розвитку країни.18. Боротьба за об’єднання Німеччини. Утворення Німецької імперії.19. Балканські війни початку XX ст. та їх наслідки у розвитку південнослов'янських народів.20. Причини та передумови Першої світової війни (1914-1918 рр.). Основні бойові дії на фронтах 1914 – 1918 рр. Підсумки війни.21. «Велика депресія» 1929 – 1933 рр. у США. «Новий курс» президента Ф.Д. Рузвельта. 22. Відновлення польської державності. Становлення політичної системи Другої Речі Посполитої (1919 – 1921).23. Основні підсумки та уроки Другої світової війни. Геополітичні зміни в післявоєнному світі. «Холодна війна».24. «Культурна революція» в Китаї: чинники, мета і результати.25. Розкол Німеччини на ФРН і НДР. Західнонімецьке «економічне диво» (1950 – 1990 рр.). Об’єднання Німеччини. Г. Колль.26. Розпад СРСР. Російсько-українська війна.27. Ліквідація Британської колоніальної системи. «Тетчеризм». Уряд Е. Блера. Велика Британія на початку ХХІ ст. 28. Інтеграційні процеси в Європі у другій половині ХХ ст. Створення Європейського Союзу.29. США в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. «Маккартизм». Внутрішня і зовнішня політика президентів Д. Ейзенхауера та Дж. Кеннеді. «Рейганоміка». 30.Китай наприкінці ХХ – у ХХІ ст. Додано (15.04.2023, 03:52)
---------------------------------------------
допоможіть
|
| |
| |
|
Головна 
