| Ekzor | Дата: Вівторок, 08.05.2012, 09:19 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Керівники «третього рейху» намагалися приховати справжні цілі «східного походу» і переконати народ своєї країни і світову громадську думку в тому, що війна на Сході переслідує єдину мету - «врятувати всю світову цивілізацію від смертельної небезпеки більшовизму і прокласти шлях до дійсного соціального підйому в Європі »1. У заяві, переданій Радянському уряду німецьким послом ф. Шуленбургом через півтори години після вторгнення німецьких військ на радянську землю, нацистські керівники стверджували, що вони були змушені стати на шлях превентивної війни проти СРСР, оскільки він нібито не виконував своїх зобов'язань по радянсько-німецького договору і готувався до нападу на Німеччину, до нанесення удару їй з тилу. У тому ж дусі був складений меморандум, вручений І. Ріббентропом 22 червня радянському послу в Берліні. У ньому стверджувалося, що Радянський уряд прагне підірвати Німеччину зсередини і готове в будь-який час здійснити агресію проти неї. Настільки «небезпечне становище» ніби й змусило нацистський уряд почати війну. В той же день Ріббентроп влаштував прес-конференцію для представників іноземній і німецькій пресі, на якій заявив, що Німеччина була змушена вжити це наступ на Радянський Союз, щоб випередити радянський наступ.
Після розгрому французької й англійської армій улітку 1940 р. та невдалої для СРСР фінської кампанії (листопад 1939-березень 1940 рр.) Гітлер вирішив, що настала пора для реалізації давно вино¬шуваної ним основоположної мети націонал-соціалістичної партії — усунення збройним шляхом Радянського Союзу як найбільшої переш¬коди на шляху до світового панування та створення "великої світової німецької імперії". До того ж, захопивши СРСР і отримавши його продовольчу базу, Німеччина могла б здійснити свої плани.
Ще в своїй програмній праці «Майн кампф» (вийшла друком у 1924 р.) майбутній фюрер, ставлячи питання про завоювання Німеччиною світового панування і закликаючи до війни, наголошував: «коли ми говоримо про завоювання нових земель у Європі, ми, звичайно, можемо мати на увазі насамперед тільки Росію і ті окраїнні держави, що їй підлеглі». Цілком зрозуміло, що до числа підвладних Німеччині у майбутньому «нових земель» Гітлер включав і Україну. Прийшовши до влади, Гітлер постійно конкретизував і доповнював свої геополітичні плани, а їх реалізацію незмінно пов’язував з Україною, зокрема, з її сільськогосподарським потенціалом. Про мотиви дій Гітлера щодо України промовисто свідчать його висловлювання, зафіксовані у протокольних і щоденникових записах, листах та записках. У 1936 р. на з’їзді правлячої націонал-соціалістичної партії фюрер заявив: «Якби ми мали у розпорядженні безмежні сировинні багатства Уралу, ліси Сибіру, і якби неосяжні плодоносні рівнини України знаходились у межах Німеччини, — ми мали б усе». Перед нападом на Радянський Союз Гітлер і його оточення не мали спільної думки щодо своїх дійсних намірів стосовно майбутньої політичної карти Східної Європи. Зважившись у липні 1940 року напасти на СРСР навесні 1941 року, Гітлер, згідно із записами генерала Гальдера, начальника генерального штабу, так сформулював політичну мету, яку необхідно було досягти: "Українська держава, Федерація балтійських держав, Білорусь, Фінляндія...". Ці кілька слів ніяк не дозволять зробити висновок, що Гітлер у той момент думав про незалежну Українську державу. Бо вже дев'ять днів пізніше, 31 липня 1941 року, генерал Гальдер знову записав мету війни, сформульовану Гітлером таким чином: "Після того Україна, Білорусь, балтійські держави будуть нашими". Отже, Гітлер мав на увазі анексію. Уже після початку Другої світової війни в розмові з представником Ліги Націй Карлом Якобом Буркгардом Гітлер зазначив: «Мені потрібна Україна, щоб нас знову не заморили голодом, як в останній війні». 21 червня 1941 р., за день до нападу на СРСР, Гітлер писав Муссоліні, що в результаті війни на Сході «вдасться забезпечити на тривалий час в Україні загальну продовольчу базу». 22 серпня 1941 р. у записці з приводу плану подальшого ведення війни проти СРСР Гітлер вказував, що одним з найважливіших завдань має бути «оволодіння районами України і Причорномор’я, які є важливою сировинною і продовольчою базою». В одній із своїх вечірніх бесід, зафіксованих його «літописцями», Гітлер говорив, що в Європі не існує жодної країни, яка могла б бути в такій мірі автаркічною (тобто здатною до створення самодостатньої економіки), як Україна. Отже, Гітлер розглядав Україну не як етнічну чи національну одиницю, а лише як країну необмежених економічних можливостей, зокрема, сільськогосподарських в інтересах Німеччини [5]. Майбутній райхскомісар України Е. Кох заявив: «Україна мусить бути і буде тим, для чого вона призначена, згідно з розміщенням у сприятливих ґрунтових умовах, а саме — житницею Європи». Іншого разу цей кривавий кат українського народу цинічно заявляв: «Один центнер української пшениці важить для мене більше, ніж взагалі все українське питання».
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
