| Ekzor | Дата: Вівторок, 08.05.2012, 09:17 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Червона Армія відступала, але не панічно, а з боями. Героїчно билися з ворогом прикордонники. Одинадцять діб вела бої в оточенні 13-та застава Володимир-Волинського прикордонного загону на чолі з лейтенантом О. Лопатіним. Із 73 прикордонників живими залишилося троє. Особливий героїзм виявив командир застави, якому посмертно було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Та прикордонники не могли затримати стрімкого просування німецьких мотомеханізованих частин.
О 3.30 22 червня 1941 року ударам німецької авіації і артилерії піддалися частини 45-ої стрілецької дивізії, що розташовувалися в Піщі, Шацьку і Любомлі, 87-ої стрілецької і 41-ої танкової дивізій, - у Володимирі - Волинському і Когильно, 124-ої стрілецької дивізії-у Порицьку, Тартакові і Горохові. Бомбардувальні ескадри Люфтваффе бомбили Луцьк, Ковель, Дубно, Рівне, а також аеродроми 14-ої і 62-ої авіадивізій у Велицьку, Любитові, Млинові; Червоному Волоці. Почався 2-й етап 2-ї світової війни – Велика Вітчизняна.
Майор Бичковський зумів організувати бойові дії підлеглих комендатур і застав. Прикордонники Володимир – Волинського загону з честю і достоїнством виконали свій обов΄язок. Жодна з застав не покинула лінію кордону без наказу, а відійшовши на тиловий рубіж прикордонники влились в армійські частини та підрозділи з якими приймали участь в оборонних боях. За перший тиждень бойових дій прикордонниками було знищено понад 1400 німецьких солдат і офіцерів, а 101 взятий в полон. Більше того, за доповіддю командира 64-го полку з НКВС з охорони залізниці приблизно о 15-й годині 22 червня прикордонники разом з підрозділами 87-ї стрілецької дивізії та Володимир – Волинського укріпленого району контратакували гітлерівців в районі Володимира – Волинського і Устилуга і відкинули ворога на 7-8 кілометрів вглиб польської території, зайнятої німцями. Залишки загону (до 450 бійців і командирів) 6 липня були зібрані у районі Коростеня і почали виконувати завдання з охорону тилу 40-ї армії Південно – Західного фронту, а майор Бичковський був призначений начальником військ з охорони тилу армії. За бої в червні 1941 року Михайло Степанович Бичковський був нагороджений орденом Леніна. Високих урядових нагород були удостоєні і інші прикордонники загону (орденом Леніна – 2, орденом Червоного Прапора -5, Червоної Зірки – 11, медаллю «За відвагу» - 2.
Комендант 4-ї прикордонної дільниці Іван Бершадський вміло організував оборону підлеглих застав. Більше шести годин управління комендатури, особовий склад 4-ї та 14-ї резервної застав стримували наступ танкової та двох піхотних дивізій вермахту в районі Сокаля. Залишки застав і штабу комендатури відбиваючись від сп’янілого від крові ворога відійшли в напрямі на Горохів. Надвечір 22 червня капітаном Бершадським в районі Горохова були зібрані уцілілі бійці і командири усіх застави комендатури. Разом з частинами 124-ої стрілецької дивізії (генерал – майор П.Г Сущий) прикордонники мужньо стримували ворога у оборонних боях під Гороховом, Дубно, Шепетівкою. Комендант ділянки капітан Бершадський в бою за місто Горохів 24 червня був поранений і направлений в госпіталь.
3 23 по 29 червня в районі Луцьк — Броди — Рівне — Дубно відбулася найбільша танкова битва початкового періоду війни, в якій взяло участь з обох боків близько 2 тис. танків. Радянські війська завдали значних втрат групі "Південь" і затримали її просування до Києва на цілий тиждень. Наступу групи "Південь" протистояли Південно-Західний фронт (командувач — генерал М. Кирпонос) і Південний (командувач — генерал І. Тюленєв). Найважливішою битвою Великої вітчизняної війнни в перші її дні на південному напрямі була величезна танкова битва в районі Луцьк– Рівне– Дубно– Броди, яка тривала з 23 по 29 червня 1941 року. В цій битві німецькій 1-ій танковій групі ( командувач Клейст), що складалася з трьох моторизованих армійських корпусів у складі п’яти танкових і чотирьох моторизованих дивізій протистояли два контрударні угруповання Південно-Західного фронту Червоної армії, а саме північне (9-й, 19-й та 22-й механізовані, 31-й стрілецький корпуси) — що базувалося в районі Луцька; південне (4–й, 8-й й 15-й механізовані, 37-й стрілецький корпуси) — що базувалося в районі Бродів. З обох сторін в цій битві було задіяно більше 2 тисяч танків. У військ Південно-Західного фронту на обліку нарховувалося 3846 танків, натомість у німецькій танковій групі всього лише 799 танків. Отже, перевага в техніці однозначно була на боці військ Південно-Західного фронту і співвідношення танків становило 1:4.8. Але німці проявили набагато краще стратегічне мислення оскільки військ головну ставку зробили на оперативну дію невеликих за кількістю техніки механізованих з’єднань з танків, піхоти на машинах, частин розвідки на мотоциклах та легких танках, зведених у танкові групи. Запорукою успішної дії цих підрозділів був постійний радіозв’язок та прикриття авіацією в повітрі. Танкові групи мали пробити лінію оборони супротивника та наступати в глибину, охоплюючи ворожі частини з флангів. Результатом ставало їх оточення, та вихід своїх військ на оперативний простір. В Червоній армії натомість було зроблено ставку на створенні великих танкових з’єднань, але оскільки ці з'єднання на початок війни не були доукомплектовані іншими родами військ, зокрема, авіацією, то і перевага в кількості танків Червоної армії зводилася нанівець. Головним районом танкових боїв став простір від міст Радехів і Броди до Дубно і Луцька,а взяття двох останніх міст відкривало шлях на Рівне- Житомир - Київ.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
