| Ekzor | Дата: Вівторок, 08.05.2012, 09:15 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| До початку німецько-радянської війни Одеса не була підготовлена в інженерному відношенні до оборони з берега. 4 серпня Народний комісар Військово-Морського Флоту СРСР наказав командувачу Чорноморським флотом організувати оборону Одеси з сухопутного напрямку, а на наступний день, 5 серпня надійшов наказ Ставки Верховного Головнокомандування про підготовку оборони міста. 8 серпня Одеса була об'явлена на осадному становищі, а 13 серпня румунсько-німецькі війська вийшли до Чорного моря на схід від Одеси і повністю блокували її з суші, остаточно відрізавши її від військ Південного фронту.
19 серпня, вже під час перших оборонних боїв, директивою Ставки ВГК був затверджений план заходів з організації оборони міста і сформований Одеський оборонний район (ООР) на чолі з командиром Одеської військово-морської бази контр-адміралом Гаврилом Жуковим. До складу району увійшли сили Одеської ВМБ і Приморської армії (25-а і 95-а стрілецькі дивізії, які раніше входили в 9-у армію, 1-а кавалерійська дивізія та деякі частині посилення). Командувач армією генерал-лейтенант Георгій Павлович Софронов був призначений заступником командира ООР (з 5 жовтня — генерал-майор Іван Юхимович Петров).
Будівництво оборонних рубежів ООР явно відставало від розвитку обстановки. До 19 серпня були частково підготовлені три рубежі оборони: передовий — у 20-25 км від міста, головний — в 15 км від Одеси, і тиловий на околицях міста. лінія оборони складалася з трьох секторів оборони: східного, західного і південного (морського). Не зважаючи на те, що передовий рубіж оборони був підготовлений лише на 40%, він запобігав обстрілу міста і порту дивізійною і корпусною артилерією противника. 25-та стрілецька дивізія Приморської армії займала оборону по фронту близько 25 км, 95-а — 20 км. Завдяки використанню в цілях сухопутної оборони берегової і корабельної артилерії щільність вогневої системи оборони на найважливіших напрямках складала до 50 стволів середнього і малого калібру на 1 км фронту.
15 серпня війська 4-ї румунської армії здійснили першу спробу наступу на Одесу у напрямку Сичавка — Булдинка, але наступ успіху не мав. Через три дні, 18 серпня, румунські війська розгорнули наступ по всьому сухопутному фронту і, в ході триденних запеклих боїв, до 20 серпня вийшли в район Карсталь (28 км північно-західніше Одеси) — Вигода. Надалі, до 27 серпня румуни просунулися на рубіж Гільдендорф — Олександрівка, що дозволило йому здійснювати обстріл міста і порту корпусною та армійською артилерією місто, порт і підходи до останнього з моря. 12 вересня, отримавши підкріплення, румунські війська спрямували головний удар на Дальник: вихід румунів в район між населеними пунктами Гросслібенталь і Клейнлібенталь, а також на західний берег Сухого лиману створив пряму загрозу морським перевезенням в Одесу, збільшив можливості обстрілу міста. 14 вересня військова рада ООР була змушена запросити термінову допомогу у зв'язку з браком підкріплень. 17 вересня в Одесу з Новоросійська була перекинута повнокровна кадрова 157-а стрілецька дивізія загальною чисельністю 12 600 чоловік під командуванням полковника Дмитра Томілова. Поповнення з резерву Ставки дозволило приступити до підготовки контрудару в Східному секторі оборони.
22 вересня з метою оточення і знищення лівофлангового угруповання противника в районі Нова Дофінівка — Олександрівка 157-а і 421-а стрілецькі дивізії нанесли контрудар по позиціям 13-ї і 15-ї піхотних дивізій румун з одночасним комбінованим повітряно-морським десантом в найближчий тил румунських військ в районі села Григорівка. В результаті контрудару румуни змушені були в кінці вересня перейти до оборони на всьому фронті під Одесою. Однак ситуація, що склалася до цього часу на південному крилі радянсько-німецького фронту, була така, що подальше утримання Одеської військово-морської бази ставало все менш доцільним. 30 вересня Ставка Верховного Головнокомандування прийняла рішення про евакуацію Одеського оборонного району, яка і була проведена в період з 1 по 16 жовтня 1941 року.
Основними завданнями сил флоту під час оборони Одеси були:
доставка морем поповнень військ і озброєнь, евакуація важливих в економічному значенні вантажів;
вогнева підтримка корабельною артилерією і авіацією флоту, вогнем берегових батарей військ Одеського оборонного району;
сприяння сухопутним військам в нанесенні контрударів проведенням морських десантів;
на останньому етапі оборони — евакуація військ і техніки Приморської армії в Севастополь.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
