| Ekzor | Дата: Вівторок, 08.05.2012, 08:53 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Початки "Повстанської Січі" - Української Повстанської Армії сягають ще 1933 року. Саме тоді Тарас Бульба-Боровець, як прихильник екзильного уряду Української Народної Республіки, намагався створити Українське Національне Відродження (УНВ). Діяв він поза ОУН, а незабаром був виселений поляками з Полісся в 1937 році в глибену Польщі, а в 1939 року перебував на Холмщині. За погодженням з президентом УНР в екзилі А. Лівицьким, генералом В. Сальським, колишнім військовим міністром УНР, в серпні 1940 року переходить радянський кордон і створює на Поліссі територіальні "січі", "Поліське лозове козацтво". З початком німецько-радянської війни проти коричневих і червоних повелаборотьбу створена Т. Бульбою-Боровцем одна міцна формація - "Поліська Січ", що нараховувала декілька тисяч вояків, на Волинському Поліссі, півночі Рівненщини. Військові об'єднання Т. Бульби-Боровця отримують спільну назву - Українська Національна Революційна Армія (УНРА). В народі їх називали бульбівцями або бульбашами.
Інша версія - У жовтні 1942 р. перший відділ військових сил ОУН, які дістали назву Української повстанської армії (УПА), на Поліссі сформував військовий референт Крайового проводу ОУН(б) на північно-західних землях Сергій Качинський . З посиленням з боку німецьких окупантів пограбування й терору проти українського населення, керівництво Організації українських націоналістів вирішило для захисту населення й посилення серед нього впливу перейти до збройної боротьби проти нацистів. Як уже говорилось, перший відділ військових сил ОУН(б), які дістали назву Української повстанської армії, було сформовано на Поліссі С. Качинським (Остапом) у жовтні 1942 р. На цій основі Українська Головна Визвольна Рада 30 травня 1947 р. проголосила 14 жовтня 1942 р. офіційною датою створення УПА. Активні дії частин УПА проти німецьких окупантів почалися з успішного нападу першої сотні УПА під командуванням Довбешка-Коробки на німецький загін у містечку Володимирець Рівненської області 7 лютого 1943 р. У квітні загони УПА захопили місто Горохів; учинили напад на містечко Цумань на Волині. Бойові дії загонів УПА з німецькими поліційними й військовими частинами у травні й червні 1943 р. відбувалися передусім на Поліссі й Волині. Одночасно весною 1943 р. з’явилися відділи УПА на Правобережжі. Вони стали діяти на Уманщині, в Холодному Яру на Черкащині. Улітку 1943 р. у повстанську армію реорганізувалася й Українська народна самооборона в Галичині. Восени 1943 р. з’явилися перші повстанські загони на Буковині й Бессарабії, які в 1944 р. теж стали називатися частинами УПА. Виступаючи за створення Української незалежної держави, Українська повстанська армія набула великого впливу серед місцевого українського населення. Поступово УПА дістала чітку організаційну структуру, ґрунтуючись на територіальному принципі. Армія складалася з чотирьох груп: 1) Північна або Поліська (райони дії Волинь і Західне Полісся); 2) Західна (Галичина, Буковина, Закарпаття, Закерзоння); 3) Південна (Кам’янець-Подільська, південь Житомирської, Вінницька і південна частина Київської областей); 4) Східна (північ Житомирщини і Київщини, частина Чернігівської області). Групи УПА складалися з військових округів, а округи з тактичних відтинків. Відтинок об’єднував від 3 до 5 куренів. Курінь був основною одиницею армії. Кожен курінь складався з 3-4 сотень і технічних частин. До сотні входили три стрілецькі і одна кулеметна чоти. Чота - складалася з трьох роїв. Бойова сотня за нормою мусила мати 136 бійців. Чисельність УПА у 1944 р. доходила до 100 тис. чол. УПА очолював Головний військовий штаб. Восени 1943 р. рішенням Головного командування УПА було встановлено пост Головного командира УПА, яким став Р. ІІІухевич (підпільна кличка - Тарас Чупринка) в ранзі полковника, а потім генерала. С. Качинський (Остап) загинув у бою під Оржевом на Волині у березні 1943 р.
Знищуючи й витискаючи ворожі сили, ОУН-УПА ліквідовували окупаційні владні структури та німецькі господарства-лігеншафти. Уже навесні 1943 р. значна частина Полісся й Волині, а з осені і Галичини опинилася під контролем УПА. Там була створена українська адміністрація. Найбільш відома була „Колківська республіка” на Волині. Улітку 1943 р. підрозділи УПА витиснули з Волині польську допоміжну поліцію та польських осадників за їх пронімецьку та антиукраїнську поведінку. На жаль, при цьому справа дійшла до кривавих етнічних зачисток українського населення польською Армією Крайовою на Холмщині і Підляшші і польського населення УПА на Волині. У липні 1944 р. у лісі поблизу села Недільна Самбірського району Дрогобицької області з ініціативи ОУН(б) відбулися установчі збори представників різних політичних груп самостійницького напряму. Збори, обрали Українську Головну Визвольну Раду (УГВР) - верховний орган політичного керівництва національно-визвольною боротьбою українського народу за створення самостійної держави. Генеральний секретаріат УГВР очолив Р. Шухевич. Одночасно він і керував збройною боротьбою УПА з осені 1943 до своєї загибелі у березні 1950 р.
Вигнання німецько-фашистських військ із західної України не принесло миру цьому краєві. Розглядаючи радянські війська, як окупантів, військові відділи УПА розгорнули партизанську боротьбу, відому під назвою бандерівщини, яка тривала до середини 1950-х років. Загони УПА і підпільники ОУН, користуючись підтримкою місцевого населення і протиставляючи себе радянській владі, Червоній Армії, органам НКВС і МДБ, проводили терористичні акти проти партійних, радянських і військових працівників, громили приміщення райвідділів НКВС-МДБ, підпалювали колгоспні будівлі, зривали мобілізації до Червоної Армії, псували телефонний зв’язок та ін.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
