| Ekzor | Дата: Вівторок, 08.05.2012, 08:48 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Одночасно з мобілізацією для Червоної Армії людських і матеріальних ресурсів, відбувалася перебудова народного господарства, як і всього життя народу, на воєнний лад. Проводилася ця перебудова жорсткими, командними методами, з застосуванням репресій. Робітники, селяни, службовці закріплялися на своїх робочих місцях, не могли самовільно залишати роботу, інакше оголошувалися дезертирами і підлягали віддачі до суду. За короткий час більшість підприємств було переведено на виконання замовлень фронту. Одночасно постала нагальна потреба перебазувати з районів, яким загрожувала окупація, в глиб країни промислові підприємства, колгоспи, радгоспи, вивезти наукові і культурно-освітні заклади, цінне майно, людей. Для керівництва евакуацією 24 червня 1941 р. ЦК ВКП(б) і Раднарком СРСР створили Раду по евакуації, головою якої було призначено першого секретаря ВЦРПС М. Шверника. В Україні 26 червня за рішенням ЦК КП(б)У та РНК УРСР була створена спеціальна комісія на чолі з заступником голови РНК УРСР Д. Жилою. Але оскільки воєнна доктрина передбачала війну “на чужій території”, то не було розроблено планів евакуації й не підготовлено для цього необхідних ресурсів. Усе робилося поспішно і негайно. І вже з першого дня війни на шляхах стали рухатися спочатку сотні, потім тисячі і сотні тисяч людей на машинах, возах, гарбах, колясках, пішки. Почалася велика хода народу на схід. Одночасно спішно розгорнувся демонтаж промислових підприємств і вивезення ешелонами їхнього устаткування і робітничих колективів. З України в інші республіки було евакуйовано понад 550 великих підприємств і не менше 3,5 млн. чол. населення. На схід перебазувалися колгоспи, радгоспи, МТС, з яких у тил відправили понад 34 тис. тракторів, а також понад 6,3 млн. голів худоби. У глибокий тил також було евакуйовано більшість науково-дослідних установ, вищих навчальних закладів, театрів, музеїв, медичних закладів. Вивезено і збережено фонди багатьох архівів і музеїв. Але через непідготовленість і недостатню організованість багато з того, що варто було б вивезти, не було евакуйовано. А за розпорядженням керівних органів усе цінне майно, в тому числі хліб, пальне і т.п., яке не можна вивезти, слід було знищувати, що керівники і робили. Робітники, колгоспники, інтелігенція Радянської України, були евакуйовані в 43 східних областей і автономних республік Російської Федерації, Казахстану, Узбекистану, Киргизії, Таджикистану, Туркменії, де спільно з місцевими трудящими сумлінною працею створювали матеріальну базу для перемоги.
Складовою частиною перебудови народного господарства на воєнний лад була евакуація в тилові райони країни найціннішого обладнання та іншого майна, а також кваліфікованих фахівців, діячів культури і! науки. Неосяжні масштаби воєнних дій, масовані удари з повітря, артилерійські обстріли, підривні дії численної ворожої агентури — усе це створювало особливо тяжкі! умови для евакуації. Нелюдських зусиль, безсонних ночей коштувала робітникам евакуація підприємств із таких економічних центрів України, як Придніпровський промисловий район, Донецький та Криворізький басейни, а також заводів і фабрик Києва, Харкова, Одеси та інших міст. Сотні тисяч людей демонтували, вантажили і перевозили на величезні відстані те, що, здавалося б, будувалося на віки. За 45 діб було демонтовано і відправлено на схід обладнання заводу-гіганта "Запоріжсталь", хоча деякі ділянки заводської території постійно прострілювалися ворогом із гармат і кулеметів. Усього з України було евакуйована і тим врятовано від ворога обладнання понад 550 великих підприємств ЗО галузей промисловості. Це становило третину всіх заводів і фабрик, евакуйованих з районів СРСР, охоплених війною. Не просто було вивезти 30 тис. тракторів, 125 млн. пудів зерна та іншого продовольства, перегнати фронтовими шляхами у східні райони понад 6 млн. голів худоби. Загарбники несли смертельну загрозу не тільки для економіки, а й для української науки і культури. Щоб зберегти хоча б її вогнища, у глибокий тил було евакуйовано інститути Академії наук, майже 70 вузів, близько 50 театрів тощо. У міста і села Російської федерації, Казахстану, республік Середньої Азії переселено 3,5 млн. чоловік українського населення. Доводилося долати безліч труднощів, викликаних не тільки величезними масштабами термінових і далеких перевезень, а й численними недоліками в організації цього заходу. Адже у передвоєнний час керівництвом партії та країни абсолютно виключався негативний для СРСР перебіг подій у майбутній війні. Не було навіть розроблено планів проведення евакуації. Все, що не могло бути вивезено, підлягало зруйнуванню та знищенню. Під час відходу радянських військ підірвано було всі дев'ять генераторів Дніпровської ГЕС, а також знищені 12 "биків" майже в центрі греблі. Найголовнішу ГЕС країни було капітально виведено з ладу. Перебазування продуктивних сил у східні райони країни здійснювалося за рахунок неймовірних зусиль народу. Лише завдяки цьому було досягнуто головної мети евакуації й відкрилася перспектива швидкого створення потужної воєнно-господарської бази для ведення війни з таким грізним противником, як Німеччина.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
