| Ekzor | Дата: Вівторок, 08.05.2012, 08:46 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| У 1941 —1945 рр. транспорт став основним ланцюгом зв’язку між фрон¬том і тилом. На початковому етапі війни залізничники здійснювали надзви¬чайно інтенсивні військові й евакуаційні перевезення. Відбудова шляхів і мостів вважалася одним з найважливіших стратегічних завдань. Не буде перебільшенням твердження Ю. Дьякова про те, що залізни¬ці відіграли основну роль у транспортному забезпеченні фронту і тилу. Відбудова транспорту вимагала значних коштів, яких в умовах тривалої війни бракувало. Союзний уряд зміг асигнувати на відродження звільнених районів у 1942—1945 рр. 39,5 млрд крб.- 9 Держава змогла надати на від¬новлення економіки 1943 —1945 рр. 7 % від суми збитків, завданих Україні війною та окупацією. Особливістю відбудови стало поєднання різних джерел фінансування відновлювальних робіт із широким використанням всіх можливих трудових ресурсів. Трудові мобілізації працівників галузі та цивільного населення різ¬них областей стали одним із вирішальних чинників забезпечення галузі тру¬довими ресурсами. Найбільш поширеними стали трудові мобілізації місцевого населення. Так, на відбудову транспортних артерій Вінницької і Кам’янець-Подільської областей у травні 1944 р. мобілізували 6000 робітни¬ків, згодом — ще 16 906 осіб. Залучалися до відбудови залізниць і німецькі військовополонені95. На Ковельській залізниці працювало 2000 військовополоненних. Частково забезпечення залізниць кадрами здійснювалося за рахунок перерозподілу робітників між східними та західними регіонами країни. Інже¬нерно-технічні кадри для організації відбудовних робіт відряджалися із за¬лізниць Уралу й Сибіру. Всього за 1944 р. було відкомандировано 118 осіб, з них на Львівську залізницю — 24, Ковельську — 6, Джерелом поповнення вакансій на транспорті стали залізничники, що були зайняті обслуговуванням залізниць на окупованій території і які не під¬лягали мобілізації в діючу армію.
Дещо іншою була ситуація з набором робітників для праці на транспорті на західноукраїнських землях. Згідно постанови ЦК КП(б)У в травні 1944 р., в Управління будівельно-відновлювальних робіт Ковельської залізниці були направлені робітниками колишні партизани зі з’єднання Героя Радянського Союзу С. Ковпака в кількості 1900 осіб. Органи влади на місцях, зважаючи на спеціальний контингент працюю¬чих, намагалися забезпечити їх житлом і належними побутовими умовами, та не скрізь вони були задовільними. У зв’язку з виїздом поляків Львівський, Станіславський паровозоремонт¬ні та Стрийський вагоноремонтний заводи майже не були забезпечені робо¬чою силою112.Покращити ситуацію з кадровим складом намагалися власними силами у трьох технічних школах. На початковому етапі відбудови на всій території республіки різко зміни¬лося співвідношення між чоловічим і жіночим населенням працездатного віку, позаяк в республіці загинув кожний п’ятий мешканець. Втрати різко позначилися на забезпеченості транспорту трудовими ресурсами. Це й не дивно, адже на звільненій від фашистських окупантів території України за¬лишилося тільки 17 % від довоєнної кількості спеціалістів120. Суворі підходи до вирішення складних проблем транспорту були обу¬мовлені масштабністю завдань, які доводилося вирішувати залізничникам у воєнний період. Наслідки давали себе взнаки. Так, на Південно-Донецькій магістралі ... “із місяця в місяць дорога покращувала свої виробничі показ¬ники. На кінець 1944 р. на залізницях республіки було відновлено й перешито на вітчизняну колію 20 292 км. Зростання темпів відбудови залізниць та військових перевезень залежа¬ло від введення в дію ушкоджених мостів і надводних переходів через вели¬кі й малі ріки України. Особливо важливим це було в зонах дій фронтів, про¬мислових і металургійних центрів, передусім Донбасу, міст Запорізької об-ласті.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
