| Ekzor | Дата: Вівторок, 17.01.2012, 15:43 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Микола Прокопович Василенко (1866 - 1935). Народився в с. Есмані Глухівського р-ну Сумської обл. За нелегальний збір коштів на допомогу робітникам Києва й Петербурга, підтримку повстання саперів 1905 р. в Києві, зв'язки із революційними діячами, публікацію в «Киевских откликах» статей «антидержавного» змісту М. Василенка засуджено до року тюремного ув'язнення. Микола Василенко був членом Товариства українських поступовців, а 1910 року вступив до російської партії кадетів, яка, погоджуючись на українську мову в школах, суді, церкві, виступала проти автономії України, обстоювала збереження єдиної, неподільної Росії. Після Лютневої революції в Росії 1917 р. за ініціативи М. Грушевського Миколу Василенка запрошено до Центральної Ради на посаду заступника голови. Та діяльної участі в роботі Ради він не брав. 3 травня 1918 року Микола Василенко був призначений гетьманом П. Скоропадським виконувачем обов'язків голови Ради міністрів Української Держави. Організаційні здібності М. Василенка, його вміння згуртувати навколо себе однодумців, залучити до формування державного апарату висококваліфіковані, досвідчені кадри сприяли певним надбанням уряду у фундації провідних засад державного ладу та управління. У період від 3 до 20 травня М. Василенко тимчасово виконував обов'язки міністра закордонних справ Української Держави. 1935 року помер.
Федір Андрійович Лизогуб (1851 - 1928). Народився 6 жовтня 1851 року в містечку Седнів Чернігівської губернії. У 1901—1915 роках — голова Полтавської губернської земської управи. В 1917 році очолював відділ іноземних підданих Міністерства закордонних справ Росії. Член партії «октябристів». У травні-листопаді 1918 р. — голова Ради міністрів Української Держави гетьмана П.Скоропадського, одночасно від 3 травня до 8 липня — міністр внутрішніх справ. В результаті діяльності уряду Ф. Лизогуба Українська Держава досягла помітних успіхів в розбудові державності, утвердженні на міжнародній арені, стабілізації економіки й фінансів. Політично скандальною виявилась його заява в серпні 1918 р. в Берліні про готовність гетьманського уряду піти на федеративні відносини з Росією. Український національно-демократичний союз оголосив гострий протест проти цієї заяви Ф. Лизогуба. Помер у 1928 р. у Белграді.
Сергій Миколайович Гербель (нар.1856). Народився в сім’ї купця. У 1900 р. – голова Херсонської губернської земської управи. Від жовтня 1901 р. – статський радник. Після призначення у Харків губернатором князя І. Оболенського у вересні 1902 р. С. Гербеля затверджено харківським віце-губернатором. У 1903–04 рр. обіймав посаду Харківського губернатора. Від 29 травня 1918 р. – представник голови Ради міністрів Української Держави при Головному штабі австро-угорських військ в Одесі. Від 3 липня – міністр продовольства в уряді Ф. Лизогуба, брав участь у складанні проекту аграрної реформи. Підписав «Записку дев’яти» (жовтень 1918 р.) про необхідність переорієнтації зовнішньої політики Української Держави на Антанту та встановлення федеративного зв’язку з майбутньою небільшовицькою Росією. З 1919 р. – в армії А. Денікіна, де був головноуповноваженим у харчових справах. Сучасники, зокрема князь Є. Трубецький, стверджують, що Сергій Гербель, будучи на службі в гетьмана П. Скоропадського, свідомо підтримував організацію добровольчих військових відділів в Україні, займався саботажем, приховуванням запасів хліба, сукна та зброї на Чернігівщині й Харківщині. У 1919 р. виїхав до Німеччини. Рік смерті невідомий.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
