Одним з найдокладніших описів тогочасної України є денник подорожі сирійського архідиякона Павла Алепського, що разом зі своїм батьком, антіохійським патріархом Макарієм Ш, подорожував Україною в 1654-1956 рр. Подаючи відомості про господарство, побут, матеріальну культуру, освіту та суспільну опіку в Україні, найбільше, звісно, цікавився церковним життям, релігійними обрядами та церковним мистецтвом і передусім архітектурою. Про Україну пише із захопленням, як про “прекрасну країну, що повна мешканців і замків, як гранатове яблуко зерен”.
Уперше ступивши на українську землю, Алепський помітив велику культурність населення: “По всій Козацькій землі ми помітили чудову рису, що нас дуже вразила: всі вони, за незначними винятками, навіть здебільшого їхні жінки та доньки, вміють читати та знають порядок богослужіння і церковний спів. Крім того, священики вчать сиріт і не дозволяють їм тинятися неуками по вулицях… У козацькому краю в кожному місті та селі побудовані будинки для бідних і сиріт. Хто туди заходить, дає їм милостиню…”
Підкреслюючи грамотність усього населення України, Алепський зазначає й про високу освіченість українських духовників: “Серед монастирських наставників є люди вчені, правники, промовці, знають логіку й філософію та працюють над глибокими питаннями…”

Міністр семиградського князя Ракоці Франц Шебеші, посланий 1656 р. на переговори до гетьмана Б. Хмельницького, у своїх “Записках” подає відомості про політичний устрій козацької України і переговори гетьмана з послами інших країн.
Зокрема, як пише Шебеші, під час прийому шведського посла, гетьман Б. Хмельницький запевнив його, що більше сприяє шведам, аніж московитам.

П'єр Шеваль́є (фр. Pierre Chevalier) — французький військовий діяч і дипломат, радник королівського монетного двору середини XVII століття.
1646 року супроводжував загін полковника Пшиємського з 2400 польських жовнірів, які брали участь в облозі Дюнкерку проти іспанців.
Наприкінці 1640-х років — секретар французького посольства в Польщі.
Автор праці про Україну Histoire de la Guerre des Cosaques contre la Pologne, написаної в 1653—1663 рр. Вона складається з «Розвідки про землі, звичаї, спосіб правління, походження та релігію козаків», «Розвідки про перекопських татар» та «Історії війни козаків проти Польщі». Ця праця з'явилася 1663 року, перевидана в 1668 і 1852 рр. французькою, 1672 — англійською та 1960 — українською мовами.
Крім власних спостережень, Шевальє використав працю Боплана Description de l'Ukraine (1650) і праці польських сучасних істориків.
Працею Шевальє користувалися П.Симоновський, Д.Бантиш-Каменський та ін.
Книга Шевальє є цінним джерелом до історії й етнографії України XVII ст., особливо доби Хмельниччини.

Рігельман — автор «Історії або повіствування про донських козаків» з додатком (17 ілюстрацій і 2 карти; 1778; видана Й. Бодянським в 1846). У 1778 склав «Літописне повіствування про Малу Росію» (ч. 1-4; у 1785-86 переробив і доповнив). Ця праця була вперше повністю видана Й. Бодянським у 1847 в «Чтениях Моcковского Общества Истории и Древностей». При написанні цієї роботи використав українські козацькі літописи, польські хроніки і мемуари, книгу С. Мишецького «Історія козаків запорозьких», а також власні спостереження та документальні матеріали. Праця Р. з додатком «Список именной всем бывшим в Малой России гетьманам», альбомом (28 портретів та двох карт України) є цінним джерелом з історії України 17-18 ст. Історія України Р. подає повну, систематичну історію від найдавніших часів до 1787. До неї додано також «Особое списание о бывших запорожских казаках», етногр. опис укр. людности й 28 малюнків укр. типів (у відповідному одязі), виконаних Т. Калинським.

"Опис України” французького військового інженера і відомого картографа Г. Левассера де Боплана — одне з найважливіших історичних джерел, що розповідають про Україну XVII ст. Книга містить унікальні свідчення очевидця про природу України, становище й побут селян та козаків, морські походи запорожців. Протягом тривалого часу праця Боплана залишалася для західноєвропейських читачів цінним джерелом інформації про Україну та її народ. Вона була перекладена на ряд мов, серед яких, однак, не було українського перекладу всього тексту. Пропоноване читачам видання покликане заповнити цю прогалину.Значна частина сторінок книги присвячена розповіді про життя та господарську діяльність українських селян (читачів не повинен дезорієнтувати той факт, що підрозділ називається "Ремесла, якими займаються козаки"). Наведений матеріал дає можливість дослідникам уточнити (і не лише дослідникам), які види ремісничого виробництва існували тоді на Україні, розширює нашу уяву про рівень розвитку землеробства.