| kukusua | Дата: Неділя, 29.05.2011, 20:11 | Повідомлення # 1 |
 Селянин
Група: Користувачі
Повідомлень: 31
Статус: Offline
| Українська історична наука в еміграції була представлена двома генераціями науковців - старшою та молодшою - і продовжувала кращі традиції, закладені як історіографами київської документальної школи В.Антоновича, так і його продовжувачами, що належали до львівської та київської історичних шкіл М.Грушевського (М.Андрусяк, М.Антонович, О.А.Великий, Л.Винар, О.Домбровський, І.Лисяк-Рудницький, Т.Мацьків, О.Оглоблин, Д.Олянчин, Я.Пеленський, Н.Полонська-Василенко, О.Пріцак, О.Субтельний, Д.Штогрин). Їх праця проходила в рамках ВУАН і НТШ як в Європі, так і в Америці. Великого наукового розголосу набуло і Українське історичне товариство (1965) та Український науковий інститут Гарвардського університету (1968). При багатьох вищих навчальних закладах існують центри українознавства (Іллінойський, Альбертський університети). Плідно працюють науковці і в УВУ та у Василіанському науковому осередку у Римі. Спадщину визначного політолога В.Липинського вивчає Східноєвропейський дослідний інститут (Філадельфія) (директор - акад. Я.Пеленський). Чимало цікавих матеріалів друкує часопис "Український історик" (1963) (голов. ред. - проф. Л.Винар). Завдання українських істориків в еміграції визначив 0.0глоблин; воно включало пункти про об'єднання всіх істориків, оборону інтересів вільної української історичної науки та виправлення фальшивих і тенденційних інтерпретацій історії України в історичних працях СРСР і у вільному світі. Для студій діаспорних науковців характерні синтезуючі огляди, вироблення і продовження наукової схеми українського Історичного процесу, введення української історії в східноєвропейський контекст .
Поглиблено розробляються і питання української державності, особливо за часів гетьманування Богдана Хмельницького, Івана Мазепи та національно-визвольних змагань 1918-1920-х років. З окремих науково-історичних публікацій треба згадати грубезний звід архівних документів з історії України і Української церкви "Monumenta Ukrainae Vaticana" (за ред. О.А. Великого), статті і джерельні матеріали "Михайло Грушевський. На порозі нової України" (за ред.Л.Винара) (1992), "Олександр Оглоблин. Студії з історії України" (ред. Л.Винар) (1995), спогади "В боротьбі за українську державу" (1990) та ін.
Побачили світ підручники Н.Полонської-Василенко "Історія України" в 2-х томах (1972-1976) та О.Субтельного "Україна: історія" (1988). З монографічних видань слід виділити працю В.Косика "Україна і Німеччина у Другій світовій війні" (1993), І.ЛисякаРудницького "Історичні есе" в 2-х томах (1994) та Л.Винара "Михайло Грушевський: історик і будівничий нації" (1995) та ін. Останніми роками чимало закордонних істориків працюють в Україні, деякі очолюють академічні установи (О.Пріцак (1991-1998), Я.Пеленський). Частина з них обрана іноземними членами ПАН України (О.Пріцак, Я.Пеленський, О.Субтельний, А.Жуковський). Часопис "Український історик" паралельно виходить і за кордоном, і в Україні.
|
| |
| |
Головна 
