| DANTE | Дата: Неділя, 26.05.2013, 17:53 | Повідомлення # 1 |
|
Ремісник
Група: Користувачі
Повідомлень: 56
Статус: Offline
| Предмет, завдання, мета української історіографії Кожна наука має свій предмет вивчення , яким вона відрізняється від інших наук . Предметом української історіо-графії є закономірності нагромадження знань і розвитку укра -їнської історичної думки, становлення і збагачення української історичної науки. Іншими словами , предмет історіографії складають не сам історичний процес , не конкретні факти, події, явища історії , а лише ті , що мають безпосереднє відношення до розвитку знань проці події, факти і явища . Українська історіографія фіксує і аналізує наступність роз-витку знань, появу нових концепцій не лише з історії України, а й внесок украшських істориків у дослідження світової історії , історії зарубіжних країн, інших народів. Слід мати на увазі, що предмет історіографічного дослідження пов'язаний , але не співпадає з об 'єктом пізнання , а тому дуже важливо вра-ховувати це як у дослідницькій, так і в педагогічній практиці . Дослідник завжди виступає в ролі суб 'єкта пізнання , а все, що він вивчає , є , відповідно , об'єктом дослідження. Об'єктом української історіографії виступають її творці , а точніше , результати діяльності окремих осіб або їх груп , при -четних дорозвитку української історичної науки, формування історичної свідомостіукраїнського народу . Ці результати нау-кових пошуків українських істориків зматеріалізовані у вигляді літописів , наукових праць, матеріалів наукових конференцій, періодичних видань . Отже, до об 'єктів історіографії відноситься діяльність украшських істориків , наукових історичних установ, інститутів , кафедр, наукових товариств і видавництв як у са -мій Україні, так іза її межами. Йдеться, зокрема, про Наукове товариство імені Шевченка, Товариство Нестора Літописця, Українське історичне товариство , Історичну секцію ВУАН , очо-лювану М . Грушевським , Інститут історії України НАН Ук-раїни, археографічні комісії , історичні кафедри і факультети університетів , прочасописи « Київська старовина», «Україна», «Українськийісторичний журнал», «Український історик», «Па-м'ять століть », наукові збірники , вісникитощо. Об'єкти історіо -графії тісно ув'язані між собою , а їх системне дослідження дозво-ляє з'ясувати теоретичні , методологічні та організаційні засади розвитку історичного знання , його зміст. Які ж завдання української історіографії як наукової галузі і навчальної дисципліни ? Вони випливають з самого предмета дисципліни і включають у себе пошук аргументованих відпо-відей на наступні питання: • Коли і як зародилася українська історична думка , де її ви токи , які основніетапи у своєму розвитку вона пройшла і що представляє собою сьогодні ? • Хто зпредставників українства зробив найбільш помітний внесок у розвиток історичних знань, появу нових концепцій, хто збагатив українську історіографію новим розумінням тих чи інших епох, періодів , процесів , подій і явищ власної і за рубіжної історії ? • Яка роль наукових осередків, товариств та видавничих інституцій урозвитку української історичної науки, в популя ризації її надбань в Україні та в світі ? • Які провідні наукові школи , напрями , течії характеризу ють розвиток української історичної думки і як вони взаємо зв 'язані з тенденціями світової історіографії ? • У чому полягає вплив історичної науки на розвиток су спільної свідомості, в т. ч. історичної , і як конкретно-історичні умови впливають на розвиток історичних знань? • Як змінювалась проблематика історичних досліджень у залежності відтого чи іншого періоду історії , як збагачувались джерельна база іметоди досліджень ?
У пошуках відповідей на ці та інші питання криється при -значення історіографії як науки і навчальної дисципліни , ро-зуміння її місця і ролі у підготовці нової генерації професійних істориків . За образним порівнянням М. Грушевського, історія соліда -ризує різні покоління людей . Вона, як естафетна палиця , пере -дає від попередніх до наступних генерацій історичний досвід , мудрість , повчальні уроки . Вивчаючи історію зародження і розвитку української історичної думки , нинішні студенти глибше усвідомлюють її витоки , національну самобутність , ок -ремішність і нерозривний зв 'язок із світовим історіографічним процесом . Майбутні історики , опановуючи професійний досвід попередників , методологічний інструментарій своїх учителів , прилучаються до їх наукових лабораторій, вчаться критично осмислювати і оцінювати здобутки істориків , виокремлювати їх персональний внесок у прирощування знань. Колосальний вплив на формування професійних і мораль-них якостей молодих істориків має особистий приклад видат-них учителів , їх життя і творчість, духовні цінності . Непере-вершені зразки чесного і самовідданого служіння Україні, історичній правді залишили нам М. Максимович, М. Костома-ров, В. Антонович, М. Грушевський , Д. Дорошенко , Д. Бата -лій, І . Крип' якевич , О . Оглоблин, Н . Полонська- Василенко, Ф. Шевченко, М. Брайчевський , О. Апанович та багато інших . Історіографія постійно нагадує про суд історії , про особисту відповідальність історика перед своїм народом. Вона засвідчує , які погляди, концепції істориків не витримали перевірки ча -сом і були переглянуті наступниками. У процесі вивчення української історіографії комплексно реалізуються її головні функції: пізнавальна, методологічна, конструктивно- критична , прогностична , світоглядна та ін .Пізнавальна функція закладена в самій природі історіо -графії , що віддзеркалює процес нагромадження історичних знань, виокремлення їх в окрему наукову систему. Ця функція поєднує предмет і об'єкт історіографічного пізнання . Історіо -графія має справу не лише з практикою історичних досліджень , але й з теоретичним пізнанням, оскільки виявляє провідні тен-денції розвитку історичної думки , виводить його закономір-ності, опрацьовує критерії достовірності та істинності історич-них знань. Вона закріплює ті парадигми історичної науки, які дістали найбільше визнання, аргументацію, підтверджені історіографічною практикою . Дедалі більше виявляється методологічна функція історіо -графії , що пов'язана з критичним осмисленням і відбором мето -дологічних принципів( правил ) історичного пізнання , ефектив-них методів дослідження. Вивчення української історіографії дозволяє заглибитись у наукову лабораторію провідних істори -ків, осягнути їх методологічний інструментарій . Історіографія не тільки підбиває підсумки досліджень , але й критично оцінює набутки різних поколінь , виявляє вузькі , недостатньо опрацьовані проблеми , окреслює теми , що потребу-ють додаткового або нового вивчення . В такий спосіб реалізується її конструктивно-критична та прогностична функції. З студе-нтських років завдяки історіографії формується творчо -аналітичне мислення історика , критично -оцінювальне ставлен-ня до історичної спадщини попередніх поколінь дослідників , їх досвіду. З цією функцією тісно пов' язана світоглядна, або аксіо-логічна, функція історіографії . Українська історіографія дає колосальний морально-духовний заряд молодій генерації істо -риків, озброює їх національно- державницьким світоглядом, високими моральними якостями , формує почуття відповідаль -ності перед суспільством . Ідейний вплив історіографії поси-люється інтегративним характером її знань, оскільки вона уособлює відомості з суспільно- політичної , соціально- еко-номічної , культурно-духовної , національно-етнічної історії , розкриває взаємозв'язок історичних знань з філософією , куль -турологією , правом іт. п. Підсумовуючи сказане, слід наголосити , що українська історіографія є окремим компонентом історичної науки, який має свій предмет та об' єкт пізнання і виконує спеціальні функції. Вона відіграє пріоритетну роль у підготовці про-фесійних істориків, справляє великий вплив на формування масової історичної свідомості, історичної культури і мислення .
Повідомлення відредагував DANTE - Неділя, 26.05.2013, 17:54 |
| |
| |
Головна 
