| Ekzor | Дата: Середа, 11.01.2012, 20:43 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Меншиков був призначений у Туреччину царем в якості надзвичайного посла і повноважного представника. Нессельроде велено було виготовити для від'їжджаючого Меншикова інструкцію, основне положення якої було таке: «Розпадання Оттоманської імперії стало б неминучим при першому ж серйозному зіткненні з нашою зброєю». Меншикову офіційно доручалося різко і рішуче покінчити суперечка про святих місцях, домігшись від султана спеціального договору з російським імператором, причому в цей договір потрібно включити і визнання права царя протегувати всім православним підданим султана. Микола чекав успіху від місії Меншикова з огляду на те, що незадовго до прибуття російського посла султан погодився на категоричну вимогу Австрії видалити турецьку армію з Чорногорії. Але різниця була в тому, що Австрія і не думала після цього займати Чорногорію, бо дбала тільки про спокій у близьких до Чорногорії районах Австрійської імперії. А місія Меншикова складалася в пред'явленні до Туреччини вимог, які хилилися до підриву суверенної влади султана у всіх тих його володіннях, де було православне населення. При цьому Меншикову було дано зрозуміти, що на нього в Зимовому палаці не розсердяться, якщо навіть наслідком його дипломатичних дій з'явиться війна Росії з Туреччиною.
Прибувши в Константинополь, Меншиков був зустрінутий з надзвичайним пошаною. Меншиков відразу ж заявив, що не бажає мати справи з міністром закордонних справ Фуад-ефенді, який стояв на боці французів з питання про святих місцях - і султан, переляканий звісткою про зосередження двох російських корпусів у Бессарабії, звільнив Фуада й призначив бажаного Меншикову Ріфаат- пашу. В Європі писали про те, як він зробив візит великому візиру, не знімаючи пальто, як різко говорив він з султаном Абдул-Меджидов. З перших же кроків Меншикова стало ясно, що в двох центральних пунктах він ні за що не поступиться: по-перше, він бажає домогтися визнання за Росією права на заступництво не тільки православної церкви, але і православним підданим султана, по-друге, він вимагає , щоб згода Туреччини носило характер зовнішньополітичного договору з царем, а не було б простим указом султана. Що стосується питання про єрусалимському і Віфлеємського храму, то по цих претензіях Абдул-Меджид був готовий піти на всі поступки. Але тепер це царя вже не цікавило. 22/10 березня 1853 Меншиков прочитав вголос Ріфаат-паші таку вербальну ноту: «Вимоги імператорського уряду категоричні». А через два дні він прочитав йому нову ноту, яка вимагала припинення «систематичної і злісної опозиції». Тут же він представив проект «конвенції», яка робила Миколи, як відразу ж заявили дипломати інших держав, «другим турецьким султаном».
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
