| Ekzor | Дата: Неділя, 08.01.2012, 22:16 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| «Наука» - слово латинською походження І перекладається з цієї мови Як «знання». Був час, коли поняття наука не існувало, замість нього викор. терм. «філософія». Тобто терміном «філософія» позначали всі знання, що булі набуті людством. Частина цих знань, що стосувалася пізнання природи, трівалий час назив. натурфілософією, а інша частина знань називався моральною філософією. У процесі діференціації науки, а потім і її інтеграції сформувалася окремі природнічі, гуманітарні й технічні науки, більш точно визначився. Існують визначення філософії, як науки в межах марксизму і позитивізму. Або філософія - це не тільки наука, вона скоріше є світоглядом, теоретичним відображенням найзагальніших відносин у системі «людина - світ».
Наука є системою понять про дійсність і має на меті дослідження на основі певних методів пізнання об'єктивних законів розвитку природи, суспільства і мислення, для передбачення і перетворення дійсності в інтересах суспільства, людини. Наука - це одночасно і система знань, І також їх духовне виробництво,
І практична діяльність на їхній основі. Наука є складовою частина культури людства, її питома вага Постійно зростає. Наука виконує такі основні функції: пізнавальну, культурно-світоглядну, функцію безпосередньої продуктівної сили, прогностичності, функцію духовного перетворення світу.
Наука має справу з особливим набором об'єктів реальності, які не можна звести до об'єктів повсякденного досвіду. Для опису цих об'єктів, незвичайна з точки зору здорового глузду, наука виробила спеціальну мову, понятійній апарат, а для безпосереднього впливу на них наука створила сист. спеціальніх знарядь (різні прилади тощо), які дозволяють виявити їхню можливу позицію в умів, що піддаються контролю суб'єкта. Наука формує спеціфічні способи обгрунтування істинності знань: експериментальний контроль за одержання знань, виведення одних знань з інших, правильність яких вже доведена.
Існує понад сто визначені науки. Також їх можна класіфікуваті за кількома групами:
1. розглядає науку Як систему знань; 2. як рід або форму діяльності людини; 3. як форму суспільної свідомості; 4.як всезагальний духовний досвід людства; 5. як мистецтво передбачення; 6. як усе те, чим займаються науковці; 7. як безпосередню виробничу силу.
Найсуттєвішім є визначення науки як організованого виробництва відповідного різновіду знання.
Кожна наука повинна відповідаті системі вимог: мати чітко визначений предмет, закони, відкріті в його межах, розвинутих категоріальній апарат, спеціфічні методи дослідження, сформовану теорію, сферу практичного застосування, бути актуальною та інстітуційованою у певних наукових, суспільніх І державних колах, організаціях, установах .
Становлення і розвиток науки пов'язані з системою закономірностей: по-перше, з диференціацією (вона пов'язана з виокремленням предметів різніх галузевих знань - математики, астрономії, механіки, фізики, хімії, біології, історії тощо); по-друге, з інтеграцією (з одного боку, вона пов'язана з міграцією методів від однієї галузі знання до іншої і виникненням у зв'язку з цим астрофізики, біохімії, генетики, біоніки та інших наук, а з іншого - з необхідністю розв'язання комплексних проблем; по-третє, з методологізацією, тобто з проникненням у систему кожної науки філософської, загальнонаукової, спеціально-наукової і міждісціплінарної методології; по-четверте, з математизацією , тобто з посиленням наукової аргументації математичних розрахунків і моделей; по-п'яте, з комп'ютерізацією, із забезпеченням науки інформаційними системами і технологіями; по-шосте, з перетворенням науки на безпосередню виробничу силу, тоб з її трансформацією в умовах НТР у сучасне техніку й вісокотехнологічне виробництво;
по-сьоме, з гуманізацією, з усвідомленням науковців і суспільства безмежних можливостей науки і відповідальності за позитивні або негатівні наслідки також їх використання на майбутнє людства.
Процес діференціації та інтеграції наукового знання є причиною зростання кількості наук і внаслідок задовольняють виникнення проблеми також їх класіфікації. Саме практичні завдання організації та управління наукою, інформаційно-пошукова система бібліотек, мережі інтернет, комплексного забезпечення наукових досліджень потребують чіткіх універсальніх підстав для класіфікації наук. (Традіційно також їх поділяють на природничі, що вивчають природу, суспільні, що вивчають закономірності розвитку суспільства, і технічні, Що вивчають закономірності створення і розвитку техніки). Ці підстави можуть в бути певною мірою модифіковані. Так, наприклад, за предметом дослідження науки можна також поділити на: природничо-технічні (вивчають закони природи і способи їх освоєння), соціальні (об'єктом тут виступають Різні суспільні явища та їхні закони), гуманітарні (вивчають саму людину як соціальну особистість) . Існує багато інших підстав для класіфікації наук: форми руху матерії або структурно-ієрархічні рівні матеріального й духовного буття (Ф. Енгельс, Б. Кедров); Інформаційне забезпечення науки (Л. Бріллюен, Ж.-Ж. Серван-Шрейбер); створення єдиної науки про людину (К. Маркс, І. Фролов); закономірності ноосферогенезу (В. Вернадський, П. Т. де Шарден, Е. Леруа); принципи металогікі, метанауки (А. Тарській, В. Гейзенберг) тощо.
Сучасна наука вивчається з боку її історії (історія науки), етики (етика науки), кількісніх характеристик (наукометрія), філософії (філософія науки), методології (методологія науки), логіки (Логіка науки), соціології (Соціологія науки), економіки ( економіка науки), організаційної Теорії (організація науки), теорії управління (Управління наукою) І, врешті-решт, з середини науки, шляхом її самопізнання («наука про науку» або наукознавство).
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
