| Ekzor | Дата: Неділя, 08.01.2012, 22:13 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Розвиток науки у XIX ст. (Досягнення німецькіх вчених-Карла Вейєрштраса (1815 - 1897), Георга Кантора (1845 - 1918), Георга Рімана (1826 - 1866) - у математичних ці, англійців Майкла Фарадея (1791 - 1867), Джеймса Максвелла (1831 - 1879) та німця Германа Гельмгольца (1821 - 1894) - у фізіці, шведа Єнса Берцеліуса (1779 - 1848) І росіяніна Дмитра Менделєєва (1834 - 1907) - в хімії, англійця Чарльза Дарвіна (1809 - 1882) - в біології), усвідомлення її значущості для промісловості та Суспільного добробуту зумовили виникнення позітівізму-філософської течії, головним предметом якої стало наукове знання, його призначення та ВІН назіває «позитивним».
Позітівізм (франц. розіівт) - умовно, позитивний, побудованій на думці) - філософській Напр, Який єдиним джерелом істиного знання проголошує емпірічній Досвід, замкнувши-чуючи пізнавальну Цінність філософськіх знань, теоретичного мислення.
Позітівізм протіставляє таке «позитивне» знання «метафізічному», або спекулятивному, його призначення та БЛАНКИ за Межі фактів. Піп по Тільки занурює філософію в науково про-блематіку, а намагається І розбудуваті філософію на основі крітеріїв науковості, характерних для природознавства (конкретних або точних наук). Позітівізм (філософія «по-зитивного» знання), Який часто називають «філософією науки» - одна з найвплівовішіх течій останніх півтора століть. Відозмінюючісь (від позітівізму до махізму І Далі до неопозітівізму), ВІН багато в Чому визначи духовне обличчя людства Сучасної епохи, Яку характеризує розви-ток Наука і технікі.
Теоретичні джерелом позітівізму є Просвітніцтво з Його вірою у всемогутність розуму, в науково-технічний прогрес, а такоже Англійський емпірізм Локка І Юма.
Основні Ідеї та Настанови позітівізму можна звесті до таких тверджень:
1. Справжня наука не БЛАНКИ за сферу фактів, за Межі чуттєвого даного. Вона не гоніться за невловімі-ми першоосновамі І першопрічінамі. Звідси бере поча-ток заперечення метафізікі, Яка НЕ дотрімується цієї ви-моги.
Наука, Яка вівчає факти, є всемогутньою. Чи не існує між науковому пізнанню.
Суспільство такоже підлягає науковому пізнанню. Нау-кою про суспільство є Соціологія.
Розвиток науки І технікі, а такоже соціології є запо-рукою Суспільного прогресу.
Під наукою позітівізм розуміє знання, побудоване на зразок природознавства. Віроблені Природознавство кри-терії науковості та методи пізнання ВІН розглядає Як іде-ал науки.
Світогляд, Який намагається вірішіті Основні про-блеми-що таке світ, людина, Що таке добро, прекрасне ТОЩО, виходячи з наукового знання, називають сцієнтіз-мом (лат. зсіепііа-наука). Позітівізм є типовим сцієн-тичним світоглядом. Сцієнтізм хібує тім, Що намагаєть-ся звесті існування людини до буття Речі Серед Інших промов, не бачіть спеціфікі людського існування (екзіс-тенції), Яку не можна зрозуміті, виходячи Зі знання при-роди. У цьому сенсі сцієнтізм (і позітівізм Як Його різно-вид) є опонентів антропологічного (гуманістічного) сві-тогляду, який за віхідне обірає спеціфіку людського буття в світі. Виразником антропологічної Тенденції у філосо-фії напрікінці XIX-XX ст. є філософія життя, феноме-нологія, екзістенціалізм та герменевтика. Напрікінці XIX-Протягом XX ст. опозиція сцієнтізму й антропо-логізму є однією з найважлівішіх у світовій філософії, культурі загаль.
Історія позітівізму МАЄ три періоді розвитку.
Перший, початковий позітівізм, представників якого булі О. Конт, Г. Спенсер, О. Михайловський. Програма початково по ¬ зітівізму конуватись до таких засідок:
пізнання Необхідно звільніті від усякої філософської інтер ¬ претації;
вся Традиційна філософія повинна буті скасована І змінена спеціальнімі науками (шкірно наука сама СОБІ філософія);
у філософії Необхідно прокласті Третій шлях, Який піді ¬ лав бі суперечність Між матеріалізмом та ідеалізмом.
Ці та ІншІ положення булі вікладені О. Контом в продажам «Курс позітівної філософії»; Г. Спенсером в 10-томник «Синтетична філософія».
Другий позітівізм віріс з Перш. Його відомімі представни ¬ ками булі: австрійській Фізик Є. Мах, Німецький філософ Р. Авенаріус, французький математик Ж. А. Пуанкаре.
Вони звернули уваги на факт релятівності (тоб відносності) наукового знання І зроби висновок про Те, що наука не дає істін ¬ ної картини реальності, а надає Лише символи, знаки практики. За ¬ перечується об'єктивна реальність наших знань. Філософія вати ¬ ся до Теорії пізнання, відірваної від СВІТУ.
Третя форма позітівізму - неопозітівізм, Який МАЄ два різно ¬ види: логічний позітівізм І семантичних. Предметом філософії, на Думку логічніх позітівістів, повинна буті Логіка науки, Логіка мо ¬ ви, логічний аналіз речень, логічний синтаксис мови. Другий Період логічного позітівізму - Це розвиток семантики. Цей напря ви ¬ значає мові головну роль в усіх сферах діяльності. ВСІ Соціальні ко ¬ лізії обумовлені недосконалістю мови та людського Спілкування. Представники: Б. Рассел, А. Тарській, К. Поппер, Л. Вітченштейн та ін.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
