| Ekzor | Дата: Неділя, 08.01.2012, 18:21 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Сьогодні виділяють емпіричний і теоретичний рівні знання. Їх відмінність проводиться за разлічньм підставах: по об'єкту дослідження, рівнем відображення об'єктивного світу і характером зв'язку з практикою, за логічним прийомам пізнання і т.п.
Емпіричний - це такий рівень знання, зміст якого отримано з досвіду (спостереження, вимірювання, експеримент). На цьому рівні знання фіксує якості та властивості досліджуваного предмета, доступного чуттєвого споглядання. Дані спостережень і експериментів утворюють емпіричну основу теоретичного дослідження. Необхідність у такого роду відомостях часом виступає причиною поділу наук на експериментальні і теоретичні, хоча, звичайно, на практиці не можна домогтися положення, коли з експериментальних дисциплін начисто буде усунена теорія, а з теоретичних вилучено будь-яке згадування про експеримент.
Теоретичний рівень знання спирається на абстрактне мислення, для якого вихідним пунктом дослідження виступають результати, отримані в ході чуттєвого сприйняття.
Аналізуючи проблеми наукового пізнання, необхідно виходити з факту існування складних і суперечливих зв'язків між емпіричним і теоретичним рівнями наукового знання. Орієнтація на якийсь один з цих гносеологічних напрямків не призведе до розуміння суті цих зв'язків. Бо гносеологія емпіризму обмежується підсумовуванням, зіставленням і узагальненням даних емпірії, а однобічність всеохватного теоретізма - своєрідної реакції на вузький емпіризм - ігнорує наявність емпірії як самостійного елемента пізнання
Емпіричний та теоретичний рівні ЗНАННЯ
Розглянемо питання, пов'язані зі структурою локальній області знання.
Очевидно, що тут можна виділити принаймні два рівні: рівень емпіричних знань і рівень теоретичних знань. На конкретному прикладі - механіці - з'ясуємо, що являють собою рівні емпіричного і теоретичного знання.
Емпірія тут пов'язана зі спостереженнями й експериментами над механічними переміщеннями твердих тіл або рідин. Сукупність емпіричних даних дають нам також астрономічні спостереження за переміщеннями небесних тіл - і це дуже важливі знання, на які спирається механіка. Свого часу Пуанкаре говорив, що найбільше благо, яке принесла астрономія людству, полягає в тому, що, дивлячись на небо, люди зрозуміли, що все в світі підкоряється законам і що переміщення небесних тіл - це найбільш очевидний прояв закономірності навколишньої дійсності.
Для знань, отриманих на емпіричному рівні, характерне те, що вони є результатом безпосереднього контакту з живою реальністю при спостереженні або експерименті. На цьому рівні ми одержуємо знання про означені події, виявляємо властивості цікавлять нас об'єктів або процесів, фіксуємо відношення і, нарешті, встановлюємо емпіричні закономірності.
Над емпіричним рівнем науки завжди надбудовується теоретичний рівень.
Теорія, що представляє цей рівень, будується з явною спрямованістю на пояснення об'єктивної реальності (головна задача теорії полягає в тому, щоб описати, систематизувати і пояснити всю множину даних емпіричного рівня).
Проте теорія будується таким чином, що вона описує безпосередньо не навколишню дійсність, а ідеальні об'єкти.
Механіка, наприклад, описує не реальні процеси, із якими людина безпосередньо має справу в дійсності, а відносяться до ідеальних об'єктів, наприклад до матеріальних точок.
Ідеальні об'єкти на відміну від реальних характеризуються не нескінченним, а цілком визначеним числом властивостей. Матеріальні точки, з якими має справу механіка, мають дуже велике число властивостей, а їхня маса і можливісті їх опису в просторі та часі. Таким чином, ідеальний об'єкт будується так, що він цілком інтелектуально контролюється.
У теорії задаються не тільки ідеальні об'єкти, але і взаємовідносини між ними, що описуються законами. Крім того, із первинних ідеальних об'єктів можна конструювати похідні об'єкти.
У результаті теорія, що описує властивості ідеальних об'єктів, взаємовідносини між ними, а також властивості конструкцій, утворених із первинних ідеальних об'єктів, спроможна описати усю ту різноманітність даних, із якими вчений стикається на емпіричному рівні.
Відбувається це в такий спосіб: із вихідних ідеальних об'єктів будується деяка теоретична модель даного конкретного явища і передбачається, що ця модель в істотних своїх сторонах, у певних відношеннях відповідає тому, що є в дійсності.
Уточнимо тепер наші уявлення про теоретичний рівень знання. Важливо мати на увазі, що цей рівень знання звичайно розчленовується на дві суттєві частини, що подаються фундаментальними теоріями і
теоріями, що описують конкретну (достатньо велику) область реальності, базуючись на фундаментальних теоріях.
Так, механіка описує матеріальні точки і взаємовідносини між ними, а на основі її принципів далі будують різноманітні конкретні теорії, що описують ту або іншу область реальності.
Для опису руху, наприклад, небесних тіл будується небесна механіка. При цьому Сонце є центральне тіло, що володіє великою масою, а планети - тіла рухаються навколо цього центрального тіла за законами механіки і за законом всесвітнього тяжіння.
Ця конкретна модель будується з матеріальних точок і розраховується виходячи з принципів механіки. Таким же чином - на базі механіки - будуються і інші конкретні теорії: твердого тіла, рідини і т.д. Часто при побудові таких теорій вдається обійтися тільки принципами механіки, однак при побудові, наприклад, теорії теплових явищ зрештою з'ясовується, що принципів і законів механіки недостатньо, що потрібні ще ймовірності, уявлення.
Важливо ще раз наголосити, що в теорії ми завжди маємо справу з ідеальним об'єктом: у фундаментальних теоріях - з найбільш абстрактним ідеальним об'єктом, а в теоріях другого покоління - визначеними похідними від цих ідеальних об'єктів, на основі яких конструюються моделі конкретних явищ дійсності.
Роль теорії в науці визначається тим, що в ній ми маємо справу з інтелектуально контрольованим об'єктом, у той час як на емпіричному рівні з реальним об'єктом, що володіє безліччю властивостей і інтелектуально не контрольованим. .
Оскільки в теорії ми маємо справу з інтелектуально контрольованим об'єктом, то ми можемо описати теоретичний об'єкт як завгодно детально й одержати в принципі як завгодно далекі наслідки з теоретичних уявлень. Як тільки наші вихідні абстракції стануть вірними, ми можемо
бути впевнені, що і наслідки з них будуть вірні. Сила теорії полягає в тому, що вона може розвиватися ніби сама по собі, без прямого контакту з дійсністю. Природно, що вихідні принципи повинні співвідноситися з дійсністю.
Отже, в структурі наукового знання виділяються два суттєво різних, але взаємопов'язаних рівні: емпіричний та теоретичний
Але щоб адекватно описати локальну область знання, цих двох рівнів виявляється недостатньо. Необхідно виділити часто не фіксується, але дуже істотний рівень структури наукового знання - рівень філософських передумов, що містить загальні уявлення про дійсність і процес пізнання, виражені в системі філософських понятті.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
