| Ekzor | Дата: Неділя, 08.01.2012, 18:14 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Вихідні поняття: гіпотеза (припущення) - по ¬ ложення, що висувається на початку попереднього умовах а ¬ ного пояснення певного явища або групи явищ; припущення про існування певного явища. Іс ¬ тінность такого припущення невизначена, воно пробле ¬ матічно ..
Гіпотеза - форма теоретичного знання, що містить припущення, сформульоване на основі ряду фак ¬ тів, справжнє значення якого невизначено і нужда ¬ ється в доказі. Гіпотетичне знання носить веро ¬ ятний, а не достовірний характер і вимагає перевірки обгрунтування. У ході докази висунутих гіпотез одні з них стають справжньою теорією, інші відоіз ¬ змінюються, уточнюються і конкретизуються, треті отбра ¬ записуються, перетворюються в оману, якщо перевірка дає негативний результат. Висування нової гіпо ¬ тези, як правило, спирається на результати перевірки ста ¬ рій, навіть у тому випадку, якщо ці результати були негативні ¬ ми.
Так, наприклад, висунута Планком квантова гіпо ¬ теза після перевірки стала науковою теорією, а гіпотези про існування «теплорода», «флогістону», «ефіру» та інші, не знайшовши підтвердження, були спростовані, перейшли в оману.
Згідно Менделєєву, гіпотеза є необхідним елементом природничо-наукового пізнання, яке обя ¬ зательно включає в себе: а) збирання, опис, систе ¬ матизацію і вивчення фактів, б) складання гіпотези або припущення про причинного зв'язку явищ, в) досвід ¬ ву перевірку логічних наслідків з гіпотез; г) перетворення гіпотез у достовірні теорії або відкидання раніше прийнятої гіпотези і висунення нової. Д. І. Мен ¬ справі ясно розумів, що без гіпотези не може бути до ¬ стоверной теорії: «Спостерігаючи, зображуючи і описуючи ві ¬ ванням і підлягає прямому спостереженню - при допо ¬ щи органів почуттів, ми можемо при вивченні сподіватися, що спершу з'являться гіпотези, а потім і теорії того, що нині припадає покласти в основу досліджуваного »1.
Наука нерідко змушена приймати дві або більше конкуруючі робочі гіпотези, кожна з яких має свої переваги і недоліки. Оскільки такі гіпотези несумісні, то, на думку Уайтхеда, наука прагне примирити їх шляхом створення нової гіпотези з більш широкою сферою застосування. При цьому висуну ¬ тая нова гіпотеза повинна бути піддана критиці з її ж власної точки зору.
Таким чином, гіпотеза може існувати лише до тих пір, поки не суперечить достовірним фактам досвіду ¬ та, в іншому випадку вона стає просто фікцією. Вона перевіряється (перевіряється) відповідними досвідченими фактами (особливо експериментом), по ¬ лучая характер істини. Гіпотеза є плідною, якщо може призвести до нових знань і нових методів пізнання, до пояснення широкого кола явищ.
Говорячи про ставлення гіпотез до досвіду, можна виділити три їх типи: а) гіпотези, що виникають безпосередньо для пояснення досвіду, б) гіпотези, в формуванні ко ¬ торих досвід відіграє певну, але не виняткову роль, в) гіпотези, які виникають на основі узагальнено ¬ ня тільки попередніх концептуальних побудов.
У сучасній методології термін «гіпотеза» вживається у двох основних значеннях: формах теоретичного знання, що характеризується проблематичністю і недостовірністю; метод розвитку наукового знання. Як форма теоретичного знання гіпотеза повинна відповідати деяким загальним умовам, які необхідні для її виникнення та обгрунтування і які треба додер ¬ дати при побудові будь-якої наукової гіпотези поза залежності від галузі наукового знання. Такими неодмінними умовами є наступні:
1. Виділятимуться гіпотеза повинна відповідати установленим в науці законам. Наприклад, жодна гіпотеза не може бути плідною, якщо вона суперечить закону збереження і перетворення енергії.
2. Гіпотеза повинна бути узгоджена з фактичним матеріалом, на базі якого і для пояснення якого вона висунута. Інакше кажучи, вона повинна пояснити всі наявні достовірні факти. Але якщо який-небудь факт не пояснюється даної гіпотезою, останню не слід відразу відкидати, а треба більш уважно вивчити насамперед сам факт, шукати нові - більш кращі і достовірні факг.л.
3. Гіпотеза не повинна містити в собі протиріч, які забороняються законами формальної логіки. Але суперечності, які є відображенням об'єктивних про ¬ тіворечій, не тільки допустимі, але і є необхідними в гіпо ¬ тезі (такий, наприклад, була гіпотеза Луї де Бройля про на ¬ явності у мікрооб'єктів протилежних - корпускуляр ¬ них і хвильових - властивостей, яка потім стала теорією).
4. Гіпотеза повинні бути простою, не містити нічого зайвого, чисто суб'єктивістського, ніяких довільних припущень, не випливають з необхідності пізнання об'єкта таким, який він насправді. Але це умо ¬ віє не скасовує активності суб'єкта у висуванні гіпотез.
5. Гіпотеза повинна бути застосовні до більш широко ¬ му класу досліджуваних об'єктів, а не тільки до тих, для пояснення яких вона спеціально була висунута.
6. Гіпотеза повинна допускати можливість її подтвер ¬ дження або спростування: або прямо - безпосередньо ¬ ве спостереження тих явищ, існування яких під ¬ покладається даної гіпотезою (наприклад, припущення Левер'є співіснуванні планети Нептун); або косвен ¬ но - шляхом виведення наслідків з гіпотези і їх після ¬ дующей дослідної перевірки.
Розвиток наукової гіпотези може відбуватись у трьох основних напрямках. По-перше, уточнення, конкре ¬ зація гіпотези в її власних рамках. По-друге, самозаперечення гіпотези, висунення та обгрунтування но ¬ вої гіпотези. У цьому випадку відбувається не усовершен ¬ ствование старої системи знань, а її якісне ви ¬ менение. По-третє, перетворення гіпотези як системи ймовірного знання - підтвердженої досвідом - в досто ¬ вірну систему знання, тобто в наукову теорію.
Гіпотеза як метод розвитку науково-теоретичного зна ¬ ня в своєму застосуванні проходить наступні основні етапи.
1. Спроба пояснити досліджуване явище на основі ви ¬ Вестн фактів і вже наявних у науці законів та теорій. Якщо така спроба не вдається, то робиться далекої ¬ ший крок.
2. Висування здогадки, припущення про причини і закономірності даного явища, його властивостей, зв'язків і відносин, про його виникнення та розвитку і т. п. На цьому етапі пізнання висунуте положення являє собою ймовірне знання, ще не доведене логічно і не настільки підтверджене досвідом, щоб вважатися до ¬ стоверним. Найчастіше висувається кілька передбачуваний ¬ жений для пояснення одного і того ж явища.
3. Оцінка обгрунтованості, ефективності висуну ¬ нених припущень і відбір з їх множини найбільш ве ¬ роятно на основі зазначених понад умов обгрунтований ¬ ності гіпотези.
4. Розгортання висунутого припущення в целос ¬ тную систему знання і дедуктивне виведення з нього слід ¬ тей з метою їх подальшої емпіричної перевірки.
5. Дослідна, експериментальна перевірка висунутих з гіпотези наслідків. В результаті цієї перевірки гіпо ¬ теза або «переходить у ранг» наукової теорії, або опро ¬ тись, «сходить з наукової сцени». Проте слід мати на увазі, що емпіричне підтвердження наслідків з гіпотези не гарантує повною мірою її істинності, а спростування одного з наслідків не свідчить од ¬ нозначно про її хибності в цілому. Ця ситуація особливо характерна для наукових революцій, коли відбувається ко ¬ ренная ломка фундаментальних концепцій і методів і виникають принципово нові (і часто «сумасшед ¬ ли», за словами Н. Бора) ідеї.
Таким чином, вирішальною перевіркою істинності ги ¬ потези є в кінцевому рахунку практика у всіх своїх формах, але певну (допоміжну) роль у дого ¬ казательств або спростування гіпотетичного знання відіграє і логічний (теоретичний) критерій істини. Перевірена і доведена гіпотеза переходить в розряд достовірних істин, стає науковою теорією.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
