Все для історика
Понеділок, 25.11.2024, 07:31
Вітаю Вас Раб | RSS
 
Головна Характеристика джерел та історіографія проблеми - ФорумРеєстраціяВхід
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Характеристика джерел та історіографія проблеми
EkzorДата: Середа, 04.01.2012, 17:16 | Повідомлення # 1
Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Репутація: 3
Статус: Offline
Великого лиха завдала населенню Середнього Подніпров'я навала монголо-татар. Досліджувати цей період складно через відсутність літописних згадок про події в краю того часу.
Як відомо, "Київський літопис" закінчується описом подій кінця XII ст., а "Галицький літопис", "Московський літописний звід" дуже фрагментарно, скупо й уривково оповідують про Середнє Подніпров'я часів монголо-татарської навали, що не дає нам змоги реконструювати в повному обсязі тогочасні події. Стара українська історіографія також недостатньо висвітлює цей період саме на землях середньої Наддніпрянщини. Зокрема, про події монголо-татарського часу на цих землях оповідує лише "Київський синопсис", але також дуже наближено до історичності, уривками. Однак в XIX ст. проблемам становища населення в час монголо-татарської навали на цих територіях було приділено чимало уваги з боку російських істориків М.Карамзіна, С.Соловйова, В.Ключевського, а дещо пізніше О.Шахматова, українського дослідника П.Куліша, польських істориків К.Шайнохи, А.Яблоновського.
Ґрунтовні дослідження цього періоду здійснили українські історики XIX ст. М.Максимович, В.Антонович, М.Грушевський, О.Єфименко (про зміст їх досліджень докладніше йтиметься нижче). В основному дослідження татаро-монгольської навали на середньодніпровських землях зводилося в названих історичних працях, а також в багатьох інших, де обґрунтовувались позиції щодо долі населення Середнього Подніпров'я у після-монгольську добу.
Ґрунтуючись на емоційних записах літописів, про те, що після нападу монголо-татар "тогда же и весь Киев разбежався", "в місті не зосталося живої душі", вороги "учиниши землю пусту", М.Карамзін, С.Соловйов, а за ними В.Ключевський, стверджували про повне запустіння подніпровських земель. Виходячи з цих тверджень, у 50-80 роках минулого століття з'явилася відома концепція М. Погодіна та О. Соболевського, в якій сформульована думку про те, що Середнє Подніпров'я, яке в часи Київської Русі було зеселене великоросами, під час монголо-татарської навали повністю спустіло, а залишки його населення переселилося на північний схід, а їх місце пізніше зайняли малороси, що прийшли з Карпат, Галичини і Волині. Ця гіпотеза набула особливого резонансу наприкінці XIX - на початку XX ст. Зокрема, ще в 50-х роках XIX ст. М. Погодін писав, що після Батия вся південна Русь перетворилася в пустелю і пройшла зміна населення.
Вперше поставив це питання М.Максимович, який в 1857 році опублікував працю "О мнимом запустении Украины в нашествие Батыево", в якій введено в обіг чимало документів, де спростовується думка про повне винищення населення середньої Наддніпрянщини в часи монголо-татар. На жаль, сучасна вітчизняна історіографія практично не називає цю працю, як основоположну при визначенні підходів при доведенні чи спростуванні тих чи інших думок. Пізніше вказану тезу підтримав В.Антонович. Зусиллями цього вченого, а також М.Володимирського-Буданова було проаналізовано значний масив архівних документів, який свідчить, що ніякого запустіння Наддніпрянщини, як це подавали історики М.Карамзін, С.Солойов, В.Ключевський та деякі інші, не було.
В цьому плані дуже цінні скрупульозні дослідження М. Грушевського, якому вдалося з граничною повнотою зібрати і викласти всі свідчення про Київську землю від 40-х років XIII до кінця XIV ст. Вони викладені у VI розділі його книги "Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV ст.". Ці дослідження стали продовженням розвідок М.Максимовича, В. Антоновича, які вперше в українській історіографії на основі значного документального матеріалу рішуче не погодилися з думкою про повне запустіння земель Середнього Подніпров'я після ira колонізаторів. На аналогічних позиціях стояв також І.Котляревський. В другій половині XX століття Д.Дорошенко та Н.Полонська-Василенко, уважно поставилися до кожної з оприлюднених версій, та все ж відстоювали думку про те, що місцеве населення залишилося на цій території, не знищеним і не витісненим на інші території.


http://vkontakte.ru/id18182352
 
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz