| Ekzor | Дата: Середа, 04.01.2012, 17:07 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Відомо, що існує досить широка джерельна база з даного питання, її детальний аналіз з сучасних позицій вітчиняної історіографії дається в цілому ряді праць. На наш погляд, найбільш повним є огляд історичної літератури, який приводиться В.Голобуцьким у вступі до оновленої редакції його праці "Запорозьке козацтво", а також В.Смолієм в ряді останніх ігублікацій "Українського історичного журналу".
Безумовно, в основі дослідження ролі і значення території Середнього Подніпров'я в історії українського козацтва лежить першоосновна джерельна база. Це архівні документи, що зібрані в "Архивах Юго-Западной России, издаваемых временной комиссией для разбора древних актов", "Актах, относящихся к истории Южной и Западной России", "Жерелах до історії України-Руси". Тут знаходиться значний банк даних про козацтво на середній Наддніпрянщині. Однак, слід зазначити, що переважна більшість документів стосується більш пізнього періоду діяльності козацтва, а саме - кінця XVI ст. і подальших часів. Важливе місце у висвітлені ролі і значення Середнього Подніпров'я при формуванні козацтва мають праці сучасників цього процесу. Мова, насамперед, йде про праці М.Бєльського, О. Гваньїні, Е.Лясоти, Гійома Левассера де Боплана. Цей список можна було б продовжити прізвищами Й.Бєльського, С. Герберштейна, Б.Папроцького, П.Пясецького, Пієтра делла Валле та інших дослідників, однак вказані хроністи більше оповідають про значно пізніші козацькі часи, або ж посилаються на вказаних попередників.
Першим в цьому списку знаходиться прізвище Мартіна Бельського, перу якого належить одна з найперших згадок про українське козацтво, які виступали провідниками військ поляків у війні проти татар на Східному Поділлі у 1489 році. Продовжив розвідку М.Бєльського його близький сучасник Олесандр Гваньїні. В своїй праці "Про козаків низових", яка вийшла у 1611 році, хроніст намагається пояснити значення слова "козак", описує як магнати набирали загони козаків на середній Наддніпрянщині, про появу козаків за порогами. Чи не найдокладніші відомості про козаків подав Еріх Лясота, який перебував на Україні в 1594 році. Саме Е.Лясота вперше вжив термін "Січ", він показує соціальну диференціацію запорізького козацтва, управління, взаємозносини з іншими країнами. Цікавими для нас є записи про природу запорожців. Серед найважливіших праць, де найбільш докладно описується козацтво на середній Наддніпрянщині в час його розквіту є "Опис України" Г.Л. де Боплана. Ця праця вийшла в 1650 році. Основоположними при вивченні впливу Середнього Подніпров'я на виникнення українського козацтва є також літописи, що розповідають про козацьку добу: Г. Грабянки, С.Величка, Самовидця. У Самовидця чи не найважливішим є твердження автора про те, що масове покозачення населення середньої Наддніпрянщини було насамперед спрямоване на знищення феодально-кріпосницького та національного гніту.
Певна частина істориків вважала, що виникнення козацтва пов'язане з діяльністю польських і українських магнатів, які набирали козацькі загони, оголошували себе отаманами й "козакували" в Дикому Полі. Так, зокрема, вважав А.Скальковський, посилаючись на О.Гваньїні. Він писав, що "козаки - це нащадки стародавніх шляхетських вояків, лицарів". Він називав козаків членами лицарсько-чернечого ордену. М. Костомаров вважав козацтво виразом явищем суто "національного духу." Надзвичайно важливими для дослідників козацтва на Середньому Подніпров'ї є праці М.Максимовича, який вважав, що "в Україні обох берегів Дніпра козацтво розвинулося з XIV ст., як особливий стан малоросійського народу серед інших станів, тобто духовенства, шляхетства, міщанства і поспільства." Саме М.Максимович одним із перших підняв питання про особливу роль Середнього Подніпров'я в історії становлення українського козацтва.
авло Пясецький та Веспіян Коховський цілком серйозно виводили назву козаків від слова "коза". Сьогодні ці гіпотези викликають лише посмішку, однак у XVIII ст. вони мали досить значне Поширення серед істориків. Про "втікацтво" від утисків польської шляхти, як головну причину виникнення українського козацтва на Середньому Подніпров'ї, писав М.Аркас. Д.Яворницький одним із важливих чинників виникнення козацтва на цих землях вважав "ухідництво". Про козацтво писав також польсько-литовський хроніст другої половини XVI ст. Матвій Стрийковський, який виводив козаків від стародавнього ватажка якого звали, на думку автора, "Козаком". Проблеми виникнення і функціонування українського козацтва коментували чимало польських істориків пізнішого часу. Зокрема, цим питанням предметно займався Михайло Грабовський, який відстоював заслуги польського елементу в справі колонізації й оборони України. Козаччина, на Середньому Подніпров'ї, на його думку, виросла й розвинулася на грунті політичної свободи, релігійної толерантності з польського боку й браку адміністративного та панського гніту над українським народом. Пізніше він висловлював думку, що козацькі повстання, - це звичайні бунти селян. Австрійський вчений Г. Штекль дещо пізніше в своїй роботі "Про походження козацтва" доводить, що українське козацтво - це не що інше, як продукт переходу так званих татарських козаків на службу до російського та литовського уряду, тобто українське козацтво є породженням татарського елементу.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
