| Ekzor | Дата: Субота, 24.12.2011, 21:17 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| З ЛІКВІДАЦІЄЮ АВТОНОМІЇ України та введенням загальноросійського адміністративного устрою розви¬ток українських архівів тісно пов'язувався з архівним будівниц¬твом у Російській імперії. Зміни в адміністративному управлінні українськими територіями впливали на долю архівних фондів. Архіви ліквідованих установ надходили у розпорядження нових адміністративно-територіальних органів.
Так, архів колиш¬ньої Малоросійської колегії було передано до Чернігівського гу¬бернського правління. В архіві Київського губернського правлін¬ня зосереджувалися в різний час архівні документи Київського магістрату, справи Малоросійської колегії, архіви полкових кан¬целярій і судів. У Катеринославському губернському архіві було об'єднано архіви колишніх Новоросійської і Азовської губерн¬ських канцелярій (1764-1784) Катеринославського намісництва (1784-1796), другої Новоросійської губернії (1797-1802), генерал-губернаторських канцелярій, фортеці Св. Димитрія.
У 1831-1835 рр. у містах України було скасовано магдебур¬зьке право, зокрема давнє самоуправління Києва. Відповідно до Городового положення" від 12 червня 1870 р. створювали нові органи самоуправління - Міські думи (розпорядчі органи) та Міські управи (виконавчі органи), функціонування яких при¬звело до створення архівів. В архівах міських дум і управ збері¬галися документи про права і привілеї міст.
Архіви губернських правлінь, казенних і судових рахунок документів ліквідованих установ, а й врезультаті організації власного діловодства. Ро¬сійські бюрократичні порядки, регламентація канцелярської служби сприяли зростанню документообігу.
В XIX ст. поточне діловодство канцелярій було відокремлене від архівів. Канце¬лярії впорядковували документи, формували справи, надавали їм заголовки
На розвиток архівів в Україні у XIX ст. суттєво впливала загальна постановка архівної і відомчі архіви справи в Російській імперії. Укази, розпоряд¬ження, накази і постанови різних відомств
стосувалися усіх сторін архівної справи: концентрації архівного матеріалу, розбиранню і впорядкуванню архівних фондів, правил знищення старих архівних справ, зберігання архівних документів.
За указом 1798 р. всі закінчені в різних місцевих інстанціях судові справи в кожній губернії здавалися до архіву губернської судової палати. Указ 1800 р. вимагав "решенные дела" адміні¬стративного характеру передавати до архіву губернського прав¬ління, а фінансово-економічні справи зосереджувати у казенній палаті.
Циркуляром від 9 грудня 1852 р. Міністерство внутрішніх справ запровадило "Росписание тех родов архивньїх дел, которые не должны подлежать уничтожению по губернским прав¬ленням й уездным присутственньїм местам", яке передбачало 23 категорії таких справ.
Військове міністерство розробило Правила передавання за¬кінчених справ до архівів військових канцелярій. Всі справи і книги поточного діловодства було розділено на три категорії ("разряды"), відповідно до яких після закінчення справи доку¬менти призначалися для знищення або для зберігання в ар¬хівах13 . Справи, призначені для зберігання в архівах, поділилися на дві групи: справи, які зберігалися певний строк (1,3,5,10,35, 40 років) та справи, які необхідно "хранить всегда", "хранить вечно".
Упорядкуванням архівів духовного відомства з середини XVIII ст. опікувався Святійший Синод 1873 р. при Міністерстві народної освіти було створено "особ¬ливу" комісію з представників різних відомств під головуван¬ням сенатора М. Калачова для обговорення питання про влаш¬тування архівів і зберігання в них документів. В архівах місцевих судово-адміністративних установ відклалися діловодні документи: протоколи (чорнові записи), індукти (чистописи), фасцикули, допоміжні реєстри та індекси справ, суммаріуші.
Церковні архіви Правобережжя XVIII ст. (архіви церковної адміністрації, храмів та монастирів) ві-дображали релігійну ситуацію в регіоні, церковну організацію, підпорядкування церков, адміністративне уп¬равління та ієрархію Римокатолицької, Грекокатолицької та Православної церков.
Важливість на той час архівів церковної адміністрації під¬тверджують факти упорядкування Архіву митрополитів Ук¬раїнської грека-католицької церкви.
З діяльністю найбільших землевласників Пра¬вобережної України - князів Любомирських, Сангушків, графів Потоцьких, Браницьких та ін. по¬в'язано формування магнатських архівів. Тут зосереджувалися королівські грамоти на володіння, приватні акти на право влас¬ності, тестаменти, купчі,
На архівну справу Закарпаття значний вплив мало включення його до складу Угорщини і ре¬формування місцевих органів управління.
У 1733 р. угорська влада прийняла рішення про будівництво адміністративних будинків для жуп. У зв'язку з цим стало можливим заснування жупаністських ар¬хівів.
В адміністративних будинках обов'язково передбачалося приміщення для комітатських архівів. Тут зберігалося поточне діловодство: протоколи зборів, листи громадян, скарги.
Заснування Центрального архіву давніх актів у Києві пов'я¬зане з діяльністю Київської археографічної комісії (Тимчасової комісії для розгляду давніх актів), яка існувала з 1843 р. при Київському військовому, подільському і волинському генерал-губернаторові. Член Київської археографічної комісії (КАК), ві-домий історик права, професор М. Іванишев один з перших по¬рушив питання про відкриття центральних архівів у Західному та Південно-Західному краї Російської імперії для зосередження в них актових книг 1852 р. було видано закон про заснування Центрального ар¬хіву в Києві й передання до нього актових книг. До архіву було ввезено 5 883 актові книги і 454 979 окремих Документів.
З Центральним архівом Давніх актів у Києві тісно пов'язана наукова діяльність видатних істориків України - В. Антоновича, О. Левицького, І. Каманіна, М. Владимирського-Буданова, М. Довнар-Запольського.
Центром зосередження документів адміні¬стративно-господарських, судових і фінансо¬вих установ Лівобережної і Слобідської Украї¬ни ХУП-ХІХ ст. став Харківський історичний архів. Його створення пов'язане безпосередньо з діяльністю Харківського історико-філологічного товариства (ХІФТ), метою якого було сприяння розвитку і розповсюджен¬ню історичних і філологічних знань. Ним став створений у 1880 р. при Харківському університеті Історичний архів. З ініціативи ХІФТ 1880 р. з Чернігова до Харкова перевезли архів Малоросійської колегії. Архівні документи Колегії впоряд¬кували, описали архіваріуси та архівісти-аматори під керівницт¬вом Д. Багалія
Важливе місце у створенні наукових архівів і документальних колекцій належить науково-історичним товариствам. Збирання писемних пам’яток плідно займалися Харьківське історико-філологічне товариство, Одеське товариство сторії і старожитностей.Церковно-історичне і археоло¬гічне товариство при Київській духовній академії, Волинське та Подільське церковно-археологічні товариства, Історичне то¬вариство Нестора-Літописця, Київське товариство старожит¬ностей і мистецтва, Київський відділ імператорського Російсько¬го воєнно-історичного товариства та ін.
Науково-історичні товариства значну увагу приділяли фор¬муванню власних доку ментальних колекцій та наукових архівів Колекціонування писемних пам'яток приватними особами, що зародилося в давнину, стало поширеним явищем в Україні у XVIII ст. Відомими колекціонерами були П. Рум'янцев-Задунайський, О. Лазаревський, М. Маркевич, П. Дорошенко.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
