| Ekzor | Дата: Субота, 24.12.2011, 20:57 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| ДОВІДКОВИЙ АПАРАТ АРХІВІВ має чітку типо-видову структуру, розвиток якої відбувався від інвентарних описів до електронних довідників. Формування структури довід¬кового апарату конкретного архіву передусім детермінувалося складом і змістом його фондів, інтенсивністю використання доку-Ментної інформації, матеріально-технічних можливостей архіву. Під типо-видовою структурою довідкового апарату розу-міють організований комплекс архівних довідників, відповідно до виконуваних ними функцій (горизонтальний рівень), та ієрархії комплексів документів (вертикальний рівень). Тип архівного довідника визначається його цільовим призначенням. Існують такі типи архівних довідників: Центральний фондовий каталог, фондовий каталог архіву, архівний опис, архівний ка¬талог, путівник по фондах архіву (архівів), покажчик, огляд до¬кументів, анотований реєстр описів.
Горизонтальний рівень включає облікові документи (див. роз¬діл 9) та інформаційно-пошукові архівні довідники. Всі облікові документи та архівні довідники створюють у комплексі необ¬хідні умови для доступу до архівних документів: забезпечують облік і контроль за збереженням архівних документів, а також надають інформацію про їх наявність, зміст та місцезнаходження.
Вертикальний рівень структури забезпечують архівні довід¬ники, що відтворюють інформацію на всіх рівнях НАФ: про склад і зміст архівних фондів країни в цілому, окремого регіону, державного архіву, групи фондів, одного архівного фонду, час¬тини фонду, групи справ, справи, групи одиниць обліку (одиниць зберігання), групи документів, окремого документа.
Інформаційно-пошукову функцію виконують такі типи ар^ хівних довідників: Центральний фондовий каталог, фондовий каталог архіву, архівний опис, анотований реєстр описів, путів¬ник, система каталогів архіву, огляд, покажчик. Такі довідники як фондовий каталог та опис виконують як облікову, так і інфор' маційно-пошукову функцію.
Окремі типи довідників подають інформацію на декількох рівнях: путівник - на рівні архів-фонд, анотований реєстр описів ' на рівні фонд -частина фонду, огляд фонду - на рівні фонд " справа, каталог - на рівні справа-документ. Залежно від представлених у довідниках документних ком¬плексів усі архівні довідники поділяють на:
міжархгвні, які забезпечують облік і пошук інформації у ці¬лому по країні, а також по регіону, групі архівів, - ЦФК, путів¬ники по архівах, тематичні путівники, тематичні огляди;
міжфондові, які забезпечують пошук документів по конкрет¬ному архіву, - список фондів архіву, путівник по фондах архіву, каталоги, тематичні огляди, покажчик фондів архіву, анотований реєстр описів фондів;
внутріфондові, які забезпечують облік і пошук документів по конкретному архівному фонду - аркуш фонду, архівний опис, покажчик описів фонду, огляд фонду.
Залежно від об'єкту описування, його аспекту, ступеня дета¬лізації кожен тип архівного довідника має свої види, а в середині виду - підвиди. Видами архівного опису є опис справ, опис аудіо¬візуальних документів, монтажні листи кіно документів. До видів архівного каталогу належать систематичний, предметний (імен¬ний, географічний, хронологічний), тематичний тощо. Видом пу¬тівника є короткий довідник по фондах архіву. Огляди бувають тематичними або фондовими. Покажчики поділяються на по-кажчики описів фондів та покажчики до справ (документів) -систематичні, предметні, хронологічні та ін. Відповідно до цільо¬вого призначення типу та виду архівного довідника розробляється методика його створення.
Найважливішою ланкою довідкового апарату є архівні опи¬си, що служать основою для складання всіх інших довідників про склад та зміст документів. Архівний опис призначений для розкриття складу і змісту одиниць зберігання (обліку) та закріп-лення їх систематизації всередині фонду, а також обліку справ. Описи складаються у діловодстві та архівних підрозділах уста¬нов. У державних архівах описи складаються на документи, що надійшли неописаними до архіву та під час перероблення неякіс¬них описів, що викликано невідповідністю їх інформаційного рівня сучасним вимогам використання відомостей, що містяться в документах НАФ.
Опис складається з переліку справ (описових статей) і допо¬міжного довідкового апарату до нього. Описова стаття включає такі інформаційні характеристики одиниці зберігання (одиниці обліку): порядковий номер запису до опису; індекс за номен-клатурою; заголовок з інформацією про оригінальність докумен¬тів, спосіб їх відтворення, анотацію найцінніших документів; крайні дати; кількість аркушів. Додаткові дані можуть уміщу¬ватися в графі для приміток, а також зазначатися строки збері¬гання в описах на документи довготривалого зберігання. Допо¬міжний довідковий апарат до опису, як правило, складається з ти¬тулу, передмови, списку скорочень, покажчиків, перевідної та блиці шифрів (якщо опис перескладався), змісту.
Описи побудовані за структурно-хронологічною, хронологіч но-структурною або функціонально-хронологічною ознакам» щоб відтворити організаційний устрій та напрями діяльнеє" фондоутворювача.
У державних архівах описи мають всі фонди. Однак, описи періоду до 1917 року в більшості архівів мають поганий фізич¬ний стан, велика частина їх рукописна. У заголовках справ ба¬гато застарілих термінів, зворотів, відсутні номінальні ознака документів. Значний обсяг таких фондів, наявність великої кількості річних описів по кожній з численних структурних частин, відсутність допоміжного довідкового апарату до описів утруд¬нює користування ними. Від середини 1970-х рр. в державних архівах активізувалося перероблення та удосконалення описів. Підвищення інформативного рівня описів досягалося шляхом редагування та перескладання заголовків, складання до них до-поміжного довідкового апарату.
Обов'язковим елементом довідкового апарату архівів архів¬ний каталог. Архівний каталог становить собою архівний довід¬ник, в якому інформацію систематизовано відповідно до обраної схеми класифікації. Державні архіви розпочали планову роботу з каталогізації на початку 1960-х рр. В результаті тематичного опрацювання фондів було створено систему взаємопов'язаних і взаємодоповнюваних каталогів, різних за цільовим призначен¬ням та структурою, що уможливило здійснення багатоаспект-ного пошуку документної інформації.
На відміну від описів, архівні каталоги не виконують функції обліку і складаються незалежно від фондової належності, на будь-який комплекс документів, найчастіше на фонди окремого архі¬ву. Вторинна документна інформація представлена у каталогах у вигляді описових статей на одиниці описування, як правило, на каталожних картках.
Одиницею описування для каталогів є окремий документ (його фрагмент), група документів, справа або група справ. Ка¬таложні картки з описовими статтями групують за рубриками класифікаційної схеми, яка містить перелік класифікаційних ді¬лень, розміщених у певній послідовності за принципом логічної або алфавітної структури. За логічним принципом структурують систематичний, тематичний і хронологічний каталоги.
В систематичному каталозі документну інформацію пред¬ставлено за галузями знань і практичної діяльності суспільства, згідно зі "Схемою єдиної класифікації документної інформації Для державних архівів", що водночас є інформаційно-пошуковою системою для організації пошуку інформації в систематичному каталозі архівної установи.
Схеми класифікації документної інформації відіграють важ¬ливу роль в організації каталогів Класифікаційний поділ схем Радянського періоду зумовлювався ідеологічними міркування¬ми, в них не враховувалася специфіка історичного національ¬ного розвитку. Наприкінці 1990-х років на базі УНДІАСД розпочалося розроблення генеральної "Схеми класифікації доку-ментної інформації в систематичних каталогах державних ар¬хівів України" з урахуванням нової періодизації історії України.
Тематичний каталог складається за однією темою. Навіть при наявності систематичного тематичний каталог може бути корисним під час наукової розробки однопрофільних архівних документів і для підготовки тематичних архівних довідників. Вторинну документну інформацію в каталозі розташовують у логічній послідовності за наперед розробленою схемою.
Хронологічний каталог містить вторинну документну інфор¬мацію архіву, систематизовану за послідовно розміщеними пе¬ріодами часу, що дає можливість розкрити історичні зв'язки між подіями, послідовно розглянути розвиток історичного процесу. Розділами і підрозділами класифікаційної схеми хронологічного каталогу може бути епоха, століття, або якийсь інший відрізок часу, рубриками - роки, підрубриками - конкретні дати подій, фактів, що відбулися за конкретний хронологічний період.
Предметний каталог містить вторинну документну інфор¬мацію архіву у вигляді назв предметів, явищ, розташованих в ал¬фавітній послідовності. Рубриками предметного каталогу мо¬жуть бути предмети в широкому розумінні слова, до яких можна віднести загальні поняття ("Національне питання") і окремі ("Українська школа"), назву установи ("Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства"), назву професії ("Бандурист"), назву теорії ("Археографія"), пріз¬вища вчених (Вернадський В. І.), назву міст ("Севастополь"), події ("Референдум 1 грудня 1991 року"). Таким чином, ство-рюється можливість збирання в одному місці за предметною рубрикою одиниць описування, присвячених одному конкрет¬ному предмету, особі, події, явищу. Різновидом предметного ка¬талогу може бути каталог з історії установ, в якому картки з відо¬мостями класифікуються за галузями, а потім за конкретними установами та організаціями.
Іменний каталог містить вторинну документну інформацію архівів про осіб, які є авторами документів або згадуються в до¬кументах, і становить собою перелік прізвищ, імен, псевдонімів, прізвиськ, розташованих в алфавітному порядку. Підрубриками бувають назви окремих сторін діяльності тієї чи іншої особи або категорії документів. Наприклад: Грушевський Михайло Сер¬гійович (рубрика). Підрубрики: Біографічні матеріали. Наукова
діяльність. Публікації. Рукописи. Громадська діяльність. Висту¬пи. Урядові документи, підписані М. Грушевським.
Географічний каталог містить вторинну документну інфор¬мацію про географічні й топографічні об'єкти (моря, ріки, озера, міста тощо). Він може бути як самостійним, так і частиною пред¬метного каталогу, де за рубриками з географічними назвами зі¬брано інформацію про архівні документи певного архіву. Руб¬рики розташовують в алфавітному порядку, а підрубрики - в ло¬гічному або алфавітному. Наприклад, рубрика: Миколаїв. Під¬рубрики: Історія. Райони. Населення: кількість і склад, міграція. Навчальні заклади тощо.
Система каталогів архіву повинна забезпечити повноту ін¬формації про зміст фондів архіву. Спочатку каталогізують фонди першої категорії, особливо ті, відомості яких можуть бути вико¬ристані при підготовці публікації документів, складанні оглядів тощо. Каталоги містять інформацію про сутність подій, фактів, явищ, відображених у документах, які розкривають закономір¬ності їхнього розвитку, показують характерні особливості їх прояву, про діяльність фондоутворювача або закладів його сис¬теми. Під час відбору документів для каталогізації віддають перевагу інформації про характер, напрями і підсумки діяльності установи-фондоутворювача та його системи, враховують час виникнення документа або час описуваних у документі подій, коли значення має сам історичний період; авторство та ступінь збереженості документів.
Відомості про одиницю описування, що становлять собою у сукупності описову статтю, розміщують на картці за визначеною формою (макетом, схемою). Елементи описання об'єднують у зо¬ни класифікаційних відомостей (індекс, назва рубрики та під-рубрики, дата і місце події), які, крім двох останніх, мають спів¬падати з класифікаційною схемою каталогу; інформаційних да¬них (згорнуте визначення змісту одиниці описування, зазначен¬ня автора-фондоутворювача, адресата, визначення різновиду Документів, оригінальності; при поодиничному описуванні у гра¬фу "Зміст" переносять заголовок справи з описів); пошукових Даних (назва архіву, де зберігається документ; назва фонду, в яко¬му знаходиться документ; назва структурної частини, в якій його було створено, архівний шифр документа, який складається з номера фонду, номера опису, номера одиниці зберігання і номера аркушів); зовнішніх даних (мова документа, спосіб його відтворення); контрольних даних (прізвище архівіста, що склав картку; дата складання картки).
Після завершення описування архівних документів каталож¬ну картку індексують шляхом аналізу змісту об'єкта описування і віднесення його до певного структурного підрозділу схеми кла¬сифікації відповідного каталогу. За класифікаційною схемою на основі зіставлення обирають рубрику, якій найбільше відповідає зміст одиниці описування. Індекс рубрики переносять до ката¬ложної картки. Картки систематизують за індексами і рубрика¬ми й розставляють у каталозі.
Важливими посібниками для дослідників є також путівни¬ки, які містять інформацію про склад та зміст усіх фондів архіву-Переважна більшість з них створена на початку 1960-х рр. І не охоплює основного масиву документів, що надійшли на держав¬не зберігання впродовж останніх десятиліть від установ-джерел комплектування, Служби безпеки України, колишніх партійних архівів. Роботу зі створення путівників в Україні було припи¬нено в середині 1970-х рр. Програма "Архівні зібрання України" відновила систематичну підготовку оновлених путівників.
Путівники можуть створюватися по фондах усіх архівів в ці¬лому по країні, по фондах декількох архівів, по фондах окре¬мого архіву, по окремому комплексу фондів архіву (архівів), утворюючи такі види: путівник по архівах, путівник або корот¬кий довідник по фондах архіву, тематичний путівник. Путівник складається з описань фондів і довідкового апарату. Схема роз¬ташування описань залежить від складу фондів архіву. Найчас¬тіше структура розділів включає перелік фондів органів держав¬ної влади і управління, громадських організацій та фондів особового походження і архівних колекцій. Всередині розділів фонди групуються у підрозділи за галузями або характером ви¬робничої діяльності, в межах підрозділів - за ознакою підпо¬рядкування або однотипності установ, а далі за хронологією, зна¬чимістю фондів, алфавітом назв тощо. Основна частина путів¬ника - описання фондів складається з назв фондів, довідкових даних про фонд, короткої історичної довідки і анотації докумен¬тів фонду, бібліографічного списку літератури про фонд.
Путівники і короткі довідники по фондах декількох архівів складаються за аналогічною схемою, місце зберігання фонду за¬значають у його описанні. Тематичні путівники розробляються за схемами, що деталізують обрану для путівника тематику. Опи¬сання кожного архіву включає його повну назву, адресу, коротку історичну довідку, анотацію складу фондів і змісту документів архіву. Основними елементами довідкового апарату до путів¬ників є титульний аркуш, зміст, передмова, покажчики (пред¬метний, іменний, географічний, покажчик фондів).
Склад і зміст документів фонду за його описами розкривають такі самостійні архівні довідники як анотовані реєстри описів. Реєстри укладаються у порядку списку фондів з використанням таких елементів описання: номер і назва фонду за списком фон-дів, крайні дати діяльності фондоутворювача; номери описів фонду за аркушем фонду, кількість одиниць зберігання, внесе¬них до окремого опису, їх крайні дати і стисла анотація складу 1 змісту документів, внесених до опису. Довідковий апарат до анотованого реєстру складають титульний аркуш, передмова, Покажчик до списку фондів.
Покажчики можуть бути самостійними архівними довідни¬ками або елементом довідкового апарату до них. Вони значно підвищують інформаційну цінність описів, каталогів, оглядів, путівників; містять додаткові відомості про документи (їх склад, історію фондів і фондоутворювачів) і полегшують користування довідниками, допомагаючи швидко отримати всі наявні у до¬віднику відомості про документи. Покажчики, що є самостій¬ними архівними довідниками, складаються до описів (докумен-тів) одного фонду або сукупності їх. Покажчик до архівного довідника - перелік предметів (ключових слів), які зустрічають¬ся у довіднику, з необхідними поясненнями і посиланнями складають для прискорення пошуку інформації за аспектами, що не співпадають з групуванням основного тексту довідника. Орієнтуючи в інформації документів, які увійшли до архівного довідника, покажчики дають уявлення і про зміст певного ком¬плексу. Покажчики можуть бути іменними, географічними, пред¬метними або хронологічними. Залежно від змісту архівного до¬відника до нього може складатися один або декілька покажчиків.
Основним елементом покажчика є рубрика, що включає предметне поняття і пошукові дані. Предметними поняттями у покажчику можуть бути імена осіб, географічні назви, назви предметів, явищ, подій. Іменний покажчик включає прізвища, імена псевдоніми, прізвиська. Предметами рубрик у географічном} покажчику є назви держав, адміністративно-територіальний одиниць, морів, річок тощо. Предметний покажчик може загальним і включати предметні поняття різного характеру, а та| кож спеціальним і складатися з однорідних предметних поняті (покажчик видів документів, авторський і установ, структурний галузевий і ін.). До складу рубрики предметного покажчика вхо| дять позначення наукових понять, історичних фактів, подій, явш назви установ, організацій, підприємств та ін. У хронологічному покажчику дати подій або дати документів подають у хронолс гічному порядку.
Основними вимогами, що висуваються при складанні покаж¬чиків, є повнота, тобто відображення усіх найсуттєвіших понять, які містяться у тексті, і точність, тобто правильність зазначення місцезнаходження інформації.
Архівні огляди включають систематизовані відомості про склад і зміст окремих комплексів документів з джерелознавчим аналізом їх і призначені для інформації зацікавлених фізичних і юридичних осіб про характер і значення цих документів з ме¬тою активного використання. Огляд може давати інформацію або про документи одного фонду (огляд фонду) або декількох -за певною темою (тематичний огляд). Описання документів по¬дають у вигляді логічно послідовної інформації у компактній узагальненій формі за однорідними групами документів і справ. Іноді вона супроводжується джерелознавчим аналізом окремих груп документів. Огляди складають на документи, актуальні для даного періоду, особливо з недостатньо розроблених проблем суспільного розвитку, а також на великі, але мало вивчені фонди.
Описання документів у огляді розміщують у певному поряд¬ку, обумовлюючи відповідно до обраної схеми побудови довідника: структурної (за структурою фондоутворювача), галузевої (за галузями або функціями діяльності фондоутворю¬вача), хронологічної (за періодами діяльності фондоутворювача або системи однорідних установ), номінальної (за номінальною ознакою документів: журнали засідань, рукописи творів тощо), тематичної (за змістом). До складу довідкового апарату огляду входять: титульний аркуш, зміст, список скорочень; для тема¬тичних оглядів - список фондів; у необхідних випадках - бібліо¬графічний список.
Складовою частиною довідкового апарату архівів є інфор¬маційно-пошукові системи (див. розділ 13).
Отже, кожен вид архівного довідника створюється для вико¬нання певних функцій (облікових або інформаційно-пошуко¬вих), на певних рівнях комплексів документів (НАФ, групи архі¬вів, архіву, фонду, справи). Від репрезентативності відображення інформаційних багатств фондів архівними довідниками зале¬жить підвищення інформаційних можливостей архівних зібрань
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
