| Ekzor | Дата: Субота, 24.12.2011, 20:51 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Обов'язковим елементом довідкового апарату архівів архів¬ний каталог. Архівний каталог становить собою архівний довід¬ник, в якому інформацію систематизовано відповідно до обраної схеми класифікації. Державні архіви розпочали планову роботу з каталогізації на початку 1960-х рр. В результаті тематичного опрацювання фондів було створено систему взаємопов'язаних і взаємодоповнюваних каталогів, різних за цільовим призначен¬ням та структурою, що уможливило здійснення багатоаспект-ного пошуку документної інформації.
На відміну від описів, архівні каталоги не виконують функції обліку і складаються незалежно від фондової належності, на будь-який комплекс документів, найчастіше на фонди окремого архі¬ву. Вторинна документна інформація представлена у каталогах у вигляді описових статей на одиниці описування, як правило, на каталожних картках.
Одиницею описування для каталогів є окремий документ (його фрагмент), група документів, справа або група справ. Ка¬таложні картки з описовими статтями групують за рубриками класифікаційної схеми, яка містить перелік класифікаційних ді¬лень, розміщених у певній послідовності за принципом логічної або алфавітної структури. За логічним принципом структурують систематичний, тематичний і хронологічний каталоги.
В систематичному каталозі документну інформацію пред¬ставлено за галузями знань і практичної діяльності суспільства, згідно зі "Схемою єдиної класифікації документної інформації Для державних архівів", що водночас є інформаційно-пошуковою системою для організації пошуку інформації в систематичному каталозі архівної установи.
Схеми класифікації документної інформації відіграють важ¬ливу роль в організації каталогів Класифікаційний поділ схем Радянського періоду зумовлювався ідеологічними міркування¬ми, в них не враховувалася специфіка історичного національ¬ного розвитку. Наприкінці 1990-х років на базі УНДІАСД розпочалося розроблення генеральної "Схеми класифікації доку-ментної інформації в систематичних каталогах державних ар¬хівів України" з урахуванням нової періодизації історії України.
Тематичний каталог складається за однією темою. Навіть при наявності систематичного тематичний каталог може бути корисним під час наукової розробки однопрофільних архівних документів і для підготовки тематичних архівних довідників. Вторинну документну інформацію в каталозі розташовують у логічній послідовності за наперед розробленою схемою.
Хронологічний каталог містить вторинну документну інфор¬мацію архіву, систематизовану за послідовно розміщеними пе¬ріодами часу, що дає можливість розкрити історичні зв'язки між подіями, послідовно розглянути розвиток історичного процесу. Розділами і підрозділами класифікаційної схеми хронологічного каталогу може бути епоха, століття, або якийсь інший відрізок часу, рубриками - роки, підрубриками - конкретні дати подій, фактів, що відбулися за конкретний хронологічний період.
Предметний каталог містить вторинну документну інфор¬мацію архіву у вигляді назв предметів, явищ, розташованих в ал¬фавітній послідовності. Рубриками предметного каталогу мо¬жуть бути предмети в широкому розумінні слова, до яких можна віднести загальні поняття ("Національне питання") і окремі ("Українська школа"), назву установи ("Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства"), назву професії ("Бандурист"), назву теорії ("Археографія"), пріз¬вища вчених (Вернадський В. І.), назву міст ("Севастополь"), події ("Референдум 1 грудня 1991 року"). Таким чином, ство¬рюється можливість збирання в одному місці за предметною рубрикою одиниць описування, присвячених одному конкрет¬ному предмету, особі, події, явищу. Різновидом предметного ка¬талогу може бути каталог з історії установ, в якому картки з відо¬мостями класифікуються за галузями, а потім за конкретними установами та організаціями.
Іменний каталог містить вторинну документну інформацію архівів про осіб, які є авторами документів або згадуються в до¬кументах, і становить собою перелік прізвищ, імен, псевдонімів, прізвиськ, розташованих в алфавітному порядку. Підрубриками бувають назви окремих сторін діяльності тієї чи іншої особи або категорії документів. Наприклад: Грушевський Михайло Сер¬гійович (рубрика). Підрубрики: Біографічні матеріали. Наукова діяльність. Публікації. Рукописи. Громадська діяльність. Висту¬пи. Урядові документи, підписані М. Грушевським.
Географічний каталог містить вторинну документну інфор¬мацію про географічні й топографічні об'єкти (моря, ріки, озера, міста тощо). Він може бути як самостійним, так і частиною пред¬метного каталогу, де за рубриками з географічними назвами зі¬брано інформацію про архівні документи певного архіву. Руб¬рики розташовують в алфавітному порядку, а підрубрики - в ло¬гічному або алфавітному. Наприклад, рубрика: Миколаїв. Під¬рубрики: Історія. Райони. Населення: кількість і склад, міграція. Навчальні заклади тощо.
Система каталогів архіву повинна забезпечити повноту ін¬формації про зміст фондів архіву. Спочатку каталогізують фонди першої категорії, особливо ті, відомості яких можуть бути вико-ристані при підготовці публікації документів, складанні оглядів тощо. Каталоги містять інформацію про сутність подій, фактів, явищ, відображених у документах, які розкривають закономір¬ності їхнього розвитку, показують характерні особливості їх прояву, про діяльність фондоутворювача або закладів його сис¬теми. Під час відбору документів для каталогізації віддають перевагу інформації про характер, напрями і підсумки діяльності установи-фондоутворювача та його системи, враховують час виникнення документа або час описуваних у документі подій, коли значення має сам історичний період; авторство та ступінь збереженості документів.
Відомості про одиницю описування, що становлять собою у сукупності описову статтю, розміщують на картці за визначеною формою (макетом, схемою). Елементи описання об'єднують у зо¬ни класифікаційних відомостей (індекс, назва рубрики та під¬рубрики, дата і місце події), які, крім двох останніх, мають спів¬падати з класифікаційною схемою каталогу; інформаційних да¬них (згорнуте визначення змісту одиниці описування, зазначен¬ня автора-фондоутворювача, адресата, визначення різновиду Документів, оригінальності; при поодиничному описуванні у гра¬фу "Зміст" переносять заголовок справи з описів); пошукових Даних (назва архіву, де зберігається документ; назва фонду, в яко¬му знаходиться документ; назва структурної частини, в якій його було створено, архівний шифр документа, який складається з номера фонду, номера опису, номера одиниці зберігання і номера аркушів); зовнішніх даних (мова документа, спосіб його відтворення); контрольних даних (прізвище архівіста, що склав картку; дата складання картки).
Після завершення описування архівних документів каталож¬ну картку індексують шляхом аналізу змісту об'єкта описування і віднесення його до певного структурного підрозділу схеми кла¬сифікації відповідного каталогу. За класифікаційною схемою на основі зіставлення обирають рубрику, якій найбільше відповідає зміст одиниці описування. Індекс рубрики переносять до ката¬ложної картки. Картки систематизують за індексами і рубрика¬ми й розставляють у каталозі.
Важливими посібниками для дослідників є також путівни¬ки, які містять інформацію про склад та зміст усіх фондів архіву-Переважна більшість з них створена на початку 1960-х рр. І не охоплює основного масиву документів, що надійшли на держав¬не зберігання впродовж останніх десятиліть від установ-джерел комплектування, Служби безпеки України, колишніх партійних архівів. Роботу зі створення путівників в Україні було припи¬нено в середині 1970-х рр. Програма "Архівні зібрання України" відновила систематичну підготовку оновлених путівників.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
