| Ekzor | Дата: Субота, 24.12.2011, 20:48 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| МЕТОЮ УСУНЕННЯ причин прискореного старіння та руйнування документів; відновлення їх властивос¬тей, технічних характеристик, тривкості; виготовлення копій документів за допомогою засобів відтворення та копіювання в архівах здійснюють реставраційне та консерваційно-профілактичне оброблення документів. Таке оброблення документів про¬водиться на основі диференційованого підходу в порядку чер¬говості, встановленої в архіві з урахуваннями видових особли¬востей, цінності, фізичного стану документів і можливостей ар¬хіву. До пріоритетних об'єктів належать унікальні документи з низькою потенційною довговічністю.
У процесі зберігання та використання документи зазнають багаторазових впливів, які призводять до ветхості, появи різних механічних пошкоджень у вигляді розривів аркушів, проколів, закручення країв, складок, а також часткового або повного руй¬нування паперу, підвищення ламкості й крихкості; випадання частин основи; склеювання (зацементування) аркушів; осипан¬ня тексту разом з частками паперу; осипання облицювального щару крейдяного паперу; значного пожовтіння паперу в резуль¬таті підвищення кислотності; втрат окремих частин тексту. В та¬ких випадках матеріальна основа документу потребує віднов¬лення початкових або наближених до початкових властивостей та зовнішніх ознак, тобто реставрації.
Для відновлення матеріальної основи документа застосову¬ють комплекс методів, основними з яких є відновлення меха¬нічної цілісності, пластифікація, очищення.
Комплекс робіт з відновлення механічної цілісності документів виконують у лабораторії реставрації і мікрофотокопіювання. Основними методами реставрації документів з паперовою осно¬вою є відновлення механічної цілісності, ламінування, реставра¬ція, аероформування, нейтралізація і стабілізація кислотності паперу методом забуферювання. Перед проведенням реставрації попередньо визначають структуру та якість матеріальної основи документа, характер дій речовин і засобів оброблення. Виконан¬ня технологічних операцій реставрації проводять так, щоб не пошкодити текст, не послабити його контрастність, не викли¬кати розмивання штрихів. З цією метою використовують безпечні для документів речовини і матеріали: папір з кислотністю - від 6,0 до 8,5; шкіра - від 4,5 до 6,0; пергамент - від 7,0 до 8,0 тощо.
Для механічного захисту ветхих книг і документів викорис¬товують метод ламінування. Цей найпродуктивніший метод реставрації давно відомий під різними назвами: ламінування, імпрегнування, суха реставрація, сухе дублювання, гаряче пре¬сування. Всі названі методи спираються на загальний принцип: з'єднання ветхого паперу з термопластичною полімерною плів¬кою, яка застосовується самостійно чи в сполученні з лавсано¬вою плівкою, іншими матеріалами.
Механічне пошкодження основи документів, стирання тексту при тривалому користуванні, вплив агресивного середовища спричинюють також згасання текстів документів, тобто змен¬шення контрастності - різниці оптичних густин елементів зобра¬ження і прогалин документів. При цьому зображення візуально (частково чи повністю) не сприймається. Відновлювання тек¬стів, що вицвіли або згасли, є складовою частиною забезпечення фізико-хімічної збереженості документів. Для відновлення та¬ких текстів застосовують фотографічні методи, які базуються на використанні ультрафіолетового, видимого та інфрачерво¬ного випромінювань. Суть цих методів полягає у тому, що під час експонування світлом відповідного спектрального складу між основою і текстом документа виникає різниця контрастів і яскравості, яка фіксується фотографічними матеріалами. Так, при експонуванні документів за допомогою джерела ультрафіо¬летового світла елементи тексту частково поглинають проміння (за рахунок чорнила у штрихах), а прогалини їх відбивають. Пе¬ревага фізико-фотографічних методів полягає у високій чутли¬вість виявлення і реєстрації малих концентрацій речовин; не¬змінності зовнішнього виду і хімічної природи документа; ви¬ключення можливостей втрати слідів зображення або інших еле¬ментів документа; можливості підсилення, маскування, тиражу¬вання фотографічних зображень.
Відновлювання якості фотозображень проводять механічни¬ми, хімічними, фотографічними та комп'ютерними методами. Простим механічним способом реставрації фотозображень є ре¬туш, яка дозволяє змінювати оптичну густину негатива. Оптич¬не підсилювання негатива, ослаблення зернистості, відновлюван¬ня вицвілих і забарвлених фотозображень проводять фотогра¬фічними методами, тобто шляхом репродукування документів із підбиранням умов експонування хіміко- фотографічного оброблення, спеціальних джерел світла, світлофільтрів і фото¬матеріалів. Механічні дефекти кінофотодокументів типу по¬дряпин можуть бути усунені фотографічним методом з вико¬ристанням імерсійного друку.
Хімічними методами реставрації усувають на документах різ¬нокольорові плями, вуалі, які виникають внаслідок фізико-хімічного руйнування. Найпростіші із ручних хімічних і фото-графічних способів - промивання негативів водою, додаткове обробляння їх у фіксуючих розчинах, склеювання розбитих фо топластинок. Загальним недоліком цих методівв є обмежене число ліквідованих дефектів.
Значно ефективнішими є метод усунення дефектів і поліп¬шення якості фотозображень з використанням комп'ютера, що включає візуальний аналіз і оцінку дефекту, вибір його матема¬тичної моделі; оцифровування фотозображення і запис його в па¬м'ять комп'ютера; машинний аналіз дефекту і оцінка парамет¬рів його математичної моделі; вибір або розроблення алгоритм) усування дефекту; усування дефекту за допомогою програми, яка реалізує вибраний алгоритм; візуальної оцінки реставрова¬ного документа на екрані дисплея і повторення окремих операцій у тому випадку, якщо не одержано необхідних результатів; зворотного перетворення оцифрованого зображення на фото¬графічне. Цей метод є універсальним, оскільки дозволяє усувати дефекти, забезпечує повну збереженість оригіналу під час про¬ведення реставраційних робіт, не потребує трудомістких ручних операцій.
Консерваційно-реставраційне оброблення кіно- і фотодокумен¬ти складається з декількох послідовних операцій:
• ручне загальне очищення та знепилювання, видалення жирових та воскових забруднень за допомогою м'яких щі¬точок із білки чи колонка, протирання неворсистим мате¬ріалом (замшею, оксамитом), змоченим етиловим спир¬том, бензином, скипидаром чи 0,001% розчином аміаку;
• машинне консерваційно-реставраційне оброблення, що забезпечує переведення за допомогою додаткового фіксу¬вання нерозчинених солей срібла фотошару у водорозчин¬ні сполуки, вимивання водорозчинних сполук, які зумов¬люють появу дефектів фотозображення, що накопичу¬ються при хіміко-фотографічному обробленні фотошару, усунення загального забруднення, як фотошару, так і ос¬нови та зменшення поверхневих подряпин і пошкоджень фотошару у процесі його набухання та подальшого сушіння. Відео- і фонодокументи з магнітною плівкою для зняття ста-тистичної електрики, внутрішньої напруги в рулонах проходять перемотування з початку на кінець і навпаки один раз в 1 -2 роки в залежності від інтенсивності користування документами.
З метою збільшення еластичності носіїв запису проводять пластифікацію - оброблення матеріалів (магнітних стрічок, кі¬нострічок) леткими органічними розчинниками (пластифіка-торами).
Радикальним вирішенням питань збереженості документів є переведення інформації на новітні носії, запису цифрових об¬разів документів на оптичні диски з метою створення фонду ко-ристування та страхового фонду. При оцифровуванні докумен¬тів для фонду користування може використовуватися менша роз¬пізнавальна здатність, ніж при страховому копіюванні, завдяки чому досягається велика щільність розміщення копій докумен¬тів на диску. Технологія цифрового кодування забезпечує довго¬тривале збереження інформації, але за умови періодичного пере-записування, наприклад, компакт-дисків, - через 20-25 років.
При великих масивах ушкоджених документів у екстремаль них умовах застосовують превентивні заходи, які сповільнк>ють прискорене старіння документів у визначені моменти (фази) їх існування. Така технологія, вперше розроблена і застосована в Бібліотеці Конгресу США, дістала назву фазова консервація Вона дозволяє забезпечити довгострокову збереженість доку¬ментів. Успішно цей метод застосували спеціалісти Бібліотеки Російської Академії Наук при ліквідації наслідків пожежі 1988 р для попередження руйнування книг. Сповільнення процесів старіння документів було досягнуто шляхом розміщення їх в ін¬дивідуальних мікрокліматичних контейнерах (картонних коробках), які точно відповідали розміру документів. Контейнери виготовляли зі спеціального безкислотного картону з мікро-гофрованим шаром, чим було досягнуто захисту пошкоджених документів від впливу навколишього середовища, стабілізація процесів старіння паперу за рахунок поглинання шкідливих домішок спеціальним картоном.
Документи, уражені біологічними шкідниками, направляють на санітарно-гігієнічне оброблення: дезінфекцію - з метою зни¬щення в них пліснявих грибів та дезінсекцію - з метою знищення комах. Вилучення проводиться оперативно, з виконанням за¬ходів щодо ізоляції уражених документів.
Вилучення та санітарно-гігієнічне оброблення документів проводять вибірково або в повному обсязі. Вибіркове вилучення документів та їх оброблення здійснюється при ураженні плісеневими грибами чи комахами окремих справ. Оброблення доку¬ментів в повному обсязі проводиться у випадках масового ура¬ження плісеневими грибами або комахами.
Якщо у сховищі виявлено біологічних шкідників, вживають такі термінові заходи:
• уражені плісеневими грибами або комахами документи загортають у плівку або папір, ізолюють в окремому при¬міщенні до вирішення питання щодо передання їх на дезінфекцію або дезінсекцію;
• кіно- і фотодокументи зі слідами біологічного ураження (плісняви) обробляють машинним фунгіцидним методом із застосуванням 1% розчину ніцтедину або метациду;
• стелажі та шафи, в яких зберігалися уражені плісеневими грибами документи, протирають водними розчинами ан¬тисептиків (3% формаліну, 5% катаміну АБ) і просушують;
• місцеву дезінсекцію сховищ проводять водними розчи¬нами інсектицидів (3-5% хлорофос) або аерозольними препаратами, обробляючи підлогу, плінтуси, вікна, підвіконня, стіни на висоті до 1,5 м;
• при масовому ураженні документів проводять дезінфекцію та дезінсекцію сховищ силами санепідемстанцій або ка¬рантинних служб під контролем робітників архіву;
• при ураженні стін (підлоги, стелі) плісеневими грибами усувають причини зволоження приміщень, знімають шту¬катурку та фарбу, обробляють поверхню водним 5% розчином формаліну, проводять ремонт з додаванням в буді¬вельні матеріали розчинів антисептика;
• знищення гризунів проводять із залученням спеціалістів санепідемстанцій.
Боротьбу з біологічними шкідниками проводять переважно хімічними методами, іноді - з використанням струму високої частоти. Найпоширенішим є метод дезінфекції документів у спеціальних камерах (автоклавах) шляхом використання хімічних препаратів (фумігантів) у газоподібному стані. Дезінсекцію документів і книг проводять методами вологого оброблення і газового знезараження. Важливим засобом захисту документів від біологічних шкідників є фумігація - оброблення сховищ спеціальними парами, газами, аерозолями.
Однією з важливих умов зберігання документів є боротьба з пилом, який проникає у сховище ззовні і утворюється у ньому за рахунок стирання стін, підлоги, пакувальних матеріалів, самих документів. Пилові частинки мають електричний заряд, завдяки чому осідають і міцно утримуються папером, а мінеральні частинки пилу, проникаючи в папір між волокнами, пошкоджують волокна целюлози, викликаючи зниження механічної міцності. Шар пилу, який покриває документ, порушує в ньому повітрообмін, сприяє збільшенню вологості і біологічному пошкодженню. Пил є основним переносником спор грибів, а інко¬ли і яєць комах.
Частинки пилу, які осідають на кінофотофонодокументи, Утримуються на їх поверхні електростатичними силами. Під дією тепла, тертя і тиску вони укорінюються в робочий шар стрічок і викликають забруднення. Накопичення пилу на одному витку Магнітної або кінострічки може проявитися у вигляді виступу На рулоні і бути причиною деформації його зовнішніх шарів.
Для ліквідації внутрішньої причини утворення пилу стіни, стелю, перегородки і стелажі обробляють міцним, вогнестійким матеріалом. Особливу увагу приділяють покриттю підлоги у сховищах, яка має бути рівною і гладкою. Знепилювання документів з паперовими носіями проводять з урахуванням ступеня їх запиленості, фізичного та санітарно-гігієнічного стану. Ефективний засіб боротьби з зовнішнім пилом - герметизація при¬міщень, фільтрація повітря за допомогою кондиціонерів шляхом пропускання його через масляні фільтри, водяний пил. Обов'язковому знепилюванню підлягають коробки, папки, палітурки і корінці справ. Особливо цінні документи, унікальні документи, а також документи з високим ступенем забрудненості та запиленості, зі слідами старої плісняви знепилюють поаркушне. Знепилювання аудіовізуальних документів проводять вручну чи на спеціальному обладнанні. Знепилені документи, що не потребують дезінфекції (дезінсекції) або акліматизації, передаються до сховища на постійне зберігання.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
