| Ekzor | Дата: П`ятниця, 17.06.2011, 00:40 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| ПЕРІКЛ - (бл. 490 до н. е., Афіни -429 до н. е., там же) — давньогрец. держ. і політ, діяч. Належав до давнього аристокр. роду. Мав грунт, освіту. Світогляд П. формувався під впливом Анаксагора, Сократа, Протагора та ін. мислителів античності. Кар'єру розпочав воїном, згодом зайнявся політ, діяльністю. У 461 до н. е. приєднався до дем. руху серед, верств рабовласн. демократії, очолюваної Ефіальтом (див. Ефіальта реформи). Ініціював прийняття закону про обмеження функцій ареопагу, забезпечив перехід верховної влади до нар. зборів. П., починаючи з 444 до н. е., щороку обирався першим стратегом (головнокомандувачем) і фактично очолював Афіни, мав необмежені владні повноваження. П. здійснив ряд реформ. Скасував майн. ценз при обранні архонтів, запровадив вибори багатьох високих держ. посад через жеребкування, чим створив можливості для залучення до держ. діяльності малоімущих гр-н. У 451 до н. е. П. провів закон про громадянство, яким позбавив громадянства всіх осіб неафін. походження, жінок і рабів. З метою подолання злиденності й створення роб. місць розпочав широке громад, буд-во, сприяв розв'язанню агр. питання шляхом наділення земель неімущим у клерухіях (військ.-землероб. поселеннях у підкорених або союз, д-вах). Реформи П. завершили процес побудови афін. полісної демократії на принципах забезпечення рівності перед законом і при голосуванні, вирішального права більшості, безпосередньої виборності держ. службовців, їх прямої звітності перед народом, піклування про всіх вільних гр-н. Зовнішню політику П. спрямував на утвердження панівного становища Афін у Центр. Греції, розширення Делоського мор. союзу (під гегемонією Афін) за рахунок приєднання міст і держав в Егейському басейні, проникнення на узбережжя Чорного м., ізоляцію Пелопоннеського союзу, очолюваного Спартою, та зменшення його політ, впливу на грец. поліси. У зв'язку з цим П. значну увагу приділяв військ, будівництву, зростанню військ, флоту та сухопут. війська. В 454 до н. е. домігся перенесення скарбниці Делос. союзу з о. Делоса до Афін, змінив порядок стягнення внесків до союз, скарбниці, зміцнив фін. систему, перетворив Афіни у великий госп. і торг, центр грец. світу. П. посилив владу Афін над союз, містами через обмеження їх суд. повноважень, забезпечив широке втручання Афін у справи союзників і поширення колонізації. Зазначені заходи перетворили Делос. союз в архе — Афін. мор. д-ву з афін. грішми, мірами та вагами. Посилення Афін зробило неминучим їх зіткнення з головним суперником — Спартою. Затяжна Пелопоннеська війна 431—404 до н. е., розорення г-ва спричинили появу внутр. опозиції. П. почали обвинувачувати у фін. зловживаннях, переслідувати членів його сім'ї та соратників. Усе це похитнуло політ, становище П. У 430 до н. е. його вже не обрали стратегом. 429 до н. е. він знову домігся обрання стратегом, але поперед, політ, впливу досягти вже не зміг.
Калігула (Gaius Iulius Caesar Germanicus) (12-41 н.е.), третій після Августа і Тіберія римський імператор (з 37 по 41). Повне його ім'я - Гай Юлій Цезар Германік, часто його іменують просто Гай. Пестливе прізвисько Калігула, тобто Чобіток, майбутній імператор отримав, коли знаходився при своєму популярному у військах батька Германіка (племінника і приймальному сина Тіберія), командував рейнськими легіонами. У 19 Германік помер, в 29 Тиберій заарештував і пізніше погубив мати Гая, Агрипину Старшу, і його старшого брата Нерона. Ще один старший брат, Друз, помер в ув'язненні в 33, так що Гай залишився єдиним сином Германіка і найімовірнішим спадкоємцем Тіберія. У Гая були ще три сестри. Старшу сестру Друзілла Гай обожнив після її смерті в 38 н.е.; вона стала першою римлянки, яка удостоєна такої честі. Друга сестра, Агрипина Молодша, була матір'ю імператора Нерона. Коли викликав у Римі загальне відраза Тіберій помер, він залишив співспадкоємцями майна Гая і свого рідного онука Тиберія Гемелла. Однак імператором в березні 37 став Гай, а не Гемелл (якого Гай пізніше убив), насамперед зусиллями Квінта Невія Макрона, префекта преторіанською гвардії. Гай з дитинства страждав на епілепсію; важку недугу серйозно змінив його характер і спосіб правління. Він став владним і деспотичним, розгубив знайдену було популярність і накликав на себе пекучу ненависть сенату. Ставши імператором, він витрачав гроші на публічні розваги в Римі та Італії, а також на громадські роботи, з яких найбільш вражаючим було спорудження наплавного моста через частину Неаполітанської затоки від Бай до Путеол. Незабаром він розтратив усі засоби, зібрані Тіберієм. Влаштовуючи внутрішні справи імперії, Калігула кілька разів жорстоко зачіпав почуття євреїв. Так, він образив прибулих у Рим євреїв Олександрії (серед яких був філософ Філон); їм було видано указ (згодом скасований) про встановлення власної статуї в єрусалимському Храмі. У 39 Калігулі вдалося запобігти змову в Рейнській області, учасником якого став овдовілий чоловік його сестри Друзілли. У цей час Калігула, мабуть, обмірковував плани вторгнення в Британію; пізніше цей проект був здійснений його спадкоємцем Клавдієм. Оповідання, що зображують Калігулу божевільним, безпідставні. У січні 41 по виході з театру Калігула був убитий трибуном преторіанської гвардії та іншими змовниками.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
