| Ekzor | Дата: Четвер, 16.06.2011, 22:19 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Вперше термін «козак» згадано у Початковій монгольській хроніці (1240). У перекладі з тюркських мов він оз-начає «одинокий», «схильний до завоювання». У XVI ст. цей термін вміщено в словнику половецької мови «Кодекс Куманікус» (1303) та в додатку до грецького збірника жи-тій святих «Синаксаря». Цікаво, що слово «козак» вжива-лося для позначення полярних рольових функцій: «страж» і «розбійник».
Версії, що пояснюють походжен-ня козацтва:
«хозарська» -- ототожнює козаків з давніми народа-ми степу «козарами», або хозарами; «чорноклобуцька» -- вбачає в них нащадків «чор-них клобуків» -- тюркського племені, яке у давньоруські часи жило в пограничному зі Степом Пороссі; «черкаська» -- вважає виникнення козацтва одним з наслідків процесу міграції в Подніпров'я черкесів (черка-сів), які до того проживали в Тмутаракані; «татарська» -- виводить козацький родовід з татар-ських поселень, що виникли на Київщині за часів Володи-мира Ольгердовича та Вітовта, де шляхом злиття татар-ського елементу з місцевим населенням утворилася якісно нова верства -- козацтво; «автохтонна» -- доводить, що козацтво як спільнота є прямим спадкоємцем, логічним продовженням вічових громад Київської Русі, які за литовської доби не зникли, а лише трансформувалися, зберігши свій вічовий устрій, у військово-службові формування, підпорядковані велико-му литовському князю; «болохівська» -- пов'язує козаччину з існуванням у давньоруських автономних громадах так званих болохів-ців, які після встановлення монгольського іга добровільно прийняли протекторат Орди і вийшли з-під влади місце-вих князів; «бродницька» -- висвітлює генетичний зв'язок ко-зацтва зі слов'янським степовим населенням періоду Київ-ської Русі -- «бродниками», які жили у пониззі Дунаю; «уходницька» -- пов'язує виникнення козацтва з ут-воренням на території Наддніпрянщини громад вільних озброєних людей, котрі прибували сюди на промисли за ри-бою, бобрами, сіллю, дикими кіньми та іншою здобиччю; «захисна» -- пояснює появу козацтва на південних рубежах необхідністю дати організовану відсіч наростаю-чій татарській загрозі;10) «соціальна» -- факт виникнення козацтва пояснює як наслідок посилення економічного, політичного, націо-нального та релігійного гніту, яке штовхало селянство до масових втеч на вільні землі та самоорганізацію в нових місцях проживання1.
Поява певного історичного явища зумовлена, як пра-вило, сумарною дією чинників двох категорій (межа між якими досить умовна): тих, що роблять виникнення цього явища можливим, та тих, які зумовлюють його необхід-ність. Чинниками, що робили можливими появу та форму-вання козацтва, були: існування великого масиву вільної землі зі сприят-ливими для життєдіяльності умовами в порубіжжі між хліборобською та кочовою цивілізаціями; досвід освоєння південних територій уходниками, бродниками та ін; природне прагнення людей до міграції в пошуках кращого, до самозбереження, самоствердження і самореа-лізації. Необхідність виникнення козацтва зумовлена: зростанням великого феодального землеволодіння, що розпочалося з XV ст. і підштовхнуло процес господар-ського освоєння та колонізації нових земель; посиленням феодальної експлуатації, прогресуючим закріпаченням, наростанням релігійного та національного гніту; зростанням зовнішньої загрози, нагальною потребою захисту від нападів турків і татар. Козацтво сформувалося на стику землеробської та ко-чової цивілізацій між слов'янським та тюркським етніч-ними масивами, між християнством та магометанством. Показово, що турки називали запорожців буткалами, тоб-то змішаним народом. У козацький побут органічно ввій-шли тюркські слова(кіш,осавул, булава, бунчук,барабан, табір, майдан тощо), татарські озброєння (крива шабля), одяг і звичаї (шаровари, оселедець тощо). Тому термін «протистояння», поширений в історичній літературі, не зовсім точно відображає характер тих умов, за яких відбу-валося формування козацтва. Цей маргінальний проша-рок населення зростав на ґрунті взаємодії, взаємовпливу та пошуку компромісу між кочовою та хліборобською ци-вілізаціями. Перші згадки про козацтво датуються XIII ст., проте як нова соціальна верства суспільної ієрархії воно формуєть-ся водночас зі шляхтою протягом XV-- XVI ст. Фактично майже до кінця XVI ст. термін «козацтво» фіксував не со-ціальний статус, а спосіб життя, рід занять. У 1572 р. ко-роль Сигізмунд II Август видав універсал про утворення найманого козацького формування. 300 козаків було прийнято на державну службу, записано у реєстр (список) і отримало правовий статус регулярного війська. І хоча ця дія мала на меті розкол козацтва, намагання використати частину його сил в інтересах польської держави, все ж во-на започаткувала два важливі суспільні процеси: а) утво-рення реєстрових збройних формувань; б) легітимізацію козацького стану -- юридичне визнання прав, привілеїв та обов'язків козацтва як соціальної верстви. На початку XVII ст. козацтво як соціальна верства не було однорідним: реєстрове (городове) козацтво -- замож-ні, привілейовані козаки, які перебували на державній службі в Речі Посполитій; запорозьке (низове) козацтво -- козаки, які проживали в пониззі Дніпра в межах військо-во-політичної організації Запорозька Січ; нереєстрове козацтво, яке виникло внаслідок самовільного «покоза-чення» і, не маючи офіційно визначеного статусу, вело ко-зацький спосіб життя у прикордонних районах. Проте, незважаючи на неоднорідність, козацтво вже мало свою соціальну нішу, власне місце в становій ієрархії Речі По-сполитої. Отже, протягом XV--XVI ст. в суспільстві формується нова соціальна верства --Асозацтво, яка виникла як опози-ція, як виклик існуючій системі, як нова еліта, що небез-підставно претендувала на роль політичного лідера і вла-ду. Перша писемна згадка про Запорозьку Січ з'явилася 1551 р. у польського історика Мартина Бєльського (1495-- 1575). У своїй «Всесвітній хроніці» він повідомляв, що у першій половині XVI ст. на Хортиці збиралися козаки для нагляду за переправами, промислом і для боротьби з тата-рами. Того часу дванадцять порогів (Кодацький, Сур-ський, Лоханський, Ненаситецький та ін.) перетинали Дніпро від берега до берега і тяглися вздовж течії майже на 100 км. Після цього ріка розливалася в широку заплаву -- Великий Луг, де було багато проток та островів (понад 250). У різні часи Січ розташовувалася на різних островах -- Малій Хортиці, Томаківці, Базавлуці та ін.
З огляду на це «національна революція» є саме тим узагальнюючим терміном, який адекватно відображає суть, масштаби, зміст та форми боротьби цієї доби. Аргументами на користь терміна «національна революція» є ті революційні зрушення, які відбулися в житті суспільства в другій половині XVII ст.:
— утворення та розбудова Української національної держави; — встановлення нових кордонів та поступове формування державної території — радикальні зміни станової ієрархії, прихід до вершин влади національної за складом козацької старшини; — скасування кріпосного права, завоювання селянами особистої свободи; — ліквідація великої земельної власності польських та ополячених українських феодалів та утвердження дрібної (фермерського типу) козацької власності на землю; — визволення українських міст з-під влади короля, магнатів, шляхти, католицького духовенства;
— втягнення в орбіту соціальних змін абсолютної більшості населення, всіх суспільних станів та верств, що проживали в українських землях. Революція характеризується переплетінням національно-визвольних та соціальних спонукальних мотивів. Значну роль відігравало і релігійне протистояння (католицизм — православ'я), оскільки вимоги та мета окремих суспільних сил приховувалися під релігійною оболонкою. Роль лідера виконувало козацтво, під керівництвом якого згуртувалося селянство, міщанство та духовенство. Нині залишається відкритим питання про хронологічні межі революції. Як відомо, вона почалася в лютому 1648 р. із захоплення повстанцями Запорозької Січі та обрання гетьманом Війська Запорозького Б. Хмельницького. Українська національна революція у своєму розвитку пройшла кілька етапів:
I етап (лютий 1648 — серпень 1657 р.) — найбільше піднесення національно-визвольних змагань та соціальної боротьби.
II етап (вересень 1657 — червень 1663 р.) — громадянська війна, що призвела до поділу козацької України на два гетьманства. III етап (червень 1663 — вересень 1676 р.) — боротьба за возз'єднання Української держави. (53-55 Шамрай)
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
