| Ekzor | Дата: Четвер, 16.06.2011, 22:05 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Класичний період культурного розвитку Стародавньої Греції припадає на V століття до нашої ери. Перемога греків у греко-перських війнах створила щонайкращу соціально-економічну й політичну атмосферу, яка дала змогу розвинутися культурним особливостям античної Греції. До традиційних грецьких реалій, притаманних попереднім епохам, додалися нові риси, й це поєднання визначило культурне середовище класичного періоду. Попри всі соціально-політичні колізії та суперечки між грецькими полісами, зовнішня загроза змусила усвідомити єдність еллінського світу, а після перемоги ідея всееллінської солідарності оволодіває суспільною свідомістю. Відбувається дальша консолідація й розвиток грецького полісу. Народжений архаїкою політичний режим рівноправ'я у найрозвинутіших містах, особливо в Афінах, перетворюється на завершену систему демократії. Греко-перські війни випробували античну полісну систему, а перемога підтвердила ефективність її демократичної орієнтації, адже перемога була здобута ще егідою демократичних Афін. В перебігу греко-перських воєн серед грецьких полісів чільне місце посіли Афіни, перетворившись на духовний і культурний центр Еллади. Низка блискучих перемог забезпечила їм авторитет серед грецьких полісів і допомогла в післявоєнній політичній боротьбі за панування. Серед них широко відома перемога під Марафоном (490 р. до н. е.) й перемога біля Саламіна (480 р. до н. е.), де афіняни продемонстрували можливості свого морського флоту. Саме могутній флот, яким Афіни завдячували Фемістоклові, визначив долю цього поліса під час війни, а ще більшою мірою — в повоєнному культурному розквіті. Правління Перікла —«золотий вік» афінської демократії, уславлений найбільшими культурними досягненнями античної Греції класичного періоду.
Завдяки своїм чеснотам Перікл став дуже популярним серед афінського демосу, котрий обирав його на посаду стратега протягом 15 років. Періклові вдалося зробити демократію реальною для кожного вільного громадянина афінського поліса. Скасування майнового цензу, збільшення числа магістратів, що вибиралися жеребкуванням, встановлення оплати за обіймання деяких посад забезпечили політичну активність усіх верств афінського населення. Завдяки зусиллям Перікла в Афінах зібралися найкращі сили Еллади. Вождь афінської демократії добре знався на мистецтві, був великим шанувальником учених. Вершиною його копіткої культурної діяльності стала відбудова зруйнованого персами афінського Акрополя. Перікл залучив до цієї роботи найкращих архітекторів на чолі з видатним Фідієм. До складу афінського Акрополя ввійшли славетні біломармурові будівлі Пропілеїв (архітектор Мнезикл), найбільша споруда — храм Парфенон (архітектори Іктін, Каллікрат під керівництвом Фідія), храм Ерехтейон, гігантська бронзова статуя Афіни Промахос (Войовющі) —шедевр скульптурної майстерності Фідія. Друга скульптурна робота Фідія, статуя Афіни Парфенос (Афіни-діви) для храму Парфенон, не збереглася. Наслідуючи архаїчні художні принципи, класична архітектура у своєму розвитку розширює їхні жорсткі рамки, вносить усілякі новації в монументальне будівництво.
Класична скульптура звільнилася від архаїчної умовності в зображенні людини. Серед її досягнень — уміння зобразити тіло в русі. Це відкрило для митців високої класики великі можливості передавати не лише рухи тіла, а й порухи душі. Оригінальних зразків грецької скульптури V століття до нашої ери майже не залишилося. Тільки скульптурні фронтони деяких уцілілих грецьких храмів, фрагменти фризів Парфенону та римські копії найвидатніших статуй еллінських майстрів дають нам змогу скласти уявлення про грецьку класичну скульптуру. Разом з великим Фідієм славу грецької скульптури становлять імена Поліклета, Піфагора Рейнського, Мірона. Скульптура Аттики представлена роботами видатного скульптора Мірона. Він намагався поєднувати у пластичному зображенні спокій й динамізм. Його знаменитий «Дискобол» — яскраве свідчення реалістичного зображення фізичної напруги атлетичного тіла в русі.
Ще менше, ніж про скульптуру, відомо про малярство. Лише зі свідчень сучасників можна дізнатися про творчість Полігнота з острова Тамос, Аполлодора, Зевксіса, Парасія. Найвидатніше досягнення тогочасного живопису — оволодіння мистецтвом світлотіні. Це відкриття стародавні автори приписують Аполлодорові Афінському, який, крім того, ввів у малярство напівтони й перспективу. Це був справді революційний крок від розфарбованого малюнка, типового для попередніх періодів грецької культури та східної живописної традиції того часу, до реалістичного живопису наступних віків. Відкрита греками техніка світлотіні, здатна створювати ілюзію реального світу, на деякий час була втрачена людством. Повторне її відкриття сталося майже через два тисячоліття — в епоху Відродження.
У філософії V століття до нашої ери теж присутні ознаки нових тенденцій класичної доби. Провідним напрямом залишається натурфілософія, народжена ще архаїкою. Вчення Геракліта, Анаксагора, Емпедокла про космічні закономірності й першооснови буття доповнюються уявленнями про світ перших атомістів Левкілпа з Мілета й Демокріта з Абдер. Усі філософські школи першої половини V століття намагаються створити універсальні космологічні та онтологічні концепції, що пояснюють єдність і розмаїтість світу. Виразному означенню цієї тенденції грецька філософія зобов'язана філософській діяльності софістів. Розпочавши з критики філософських традицій, вони активізували інтерес до природи людського знання, до виділення людини з її своєрідністю з-поміж всіх інших речей світу.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
