| Ekzor | Дата: Четвер, 16.06.2011, 22:00 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| В середині першого тисячоліття н. е. сталися кардинальні зміни в господарстві країн світу, суть яких полягала в появі нових економічних відносин, які в науковій літературі дістали назву феодальні, а суспільство – феодальне або аграрне (від слова феод – спадкове землеволодіння) в Західній Європі у середні віки. Становлення цих економічних відносин відбулося в різних країнах в різний час. Найраніше феодалізм виник в Італії в ІІІ ст., Англії і Франції в V ст., в Німеччині – в УІІ ст. Історики багато сперечались з приводу походження західноєвропейського феодалізму. Так звані романісти (Дюбо, Фюстель де Куланж) виводили феодалізм із римських начал, германісти (Ш. Монтеск’є, Г. Мауер, Г. Вайц, П. Рот, Дж. Кембл) – із відносин, які існували у варварів. Однак, уже в ХІХ ст. К. Ф. Савіні, Ф. Гізо, М. М. Ковалевський, О. П. Виноградов довели, що на значній території Західної Європи феодальний лад виник в результаті синтезу римських і германських соціально-економічних інститутів. Ця точка зору одержала подальший розвиток в марксистській історіографії (З. В, Удальцова, Є. В. Туткова, Б. В. Поршнєв, Ф. Я. Полянський).
Феодальне суспільство характеризується наступними ознаками: 1. панування приватної власності, основою якої була земля у формі феода; 2. монополія феодала на землю; 3. протиріччя між великою власністю на землю і дрібним селянським володінням; 4. особиста, поземельна, судово-адміністративна, військово-політична залежність селянина від землевласника. 5. натуральний характер господарства; 6. другорядна роль обміну; 7. переважання ручної праці; 8. примітивність знарядь праці спричинили примітивність форм господарювання; 9. рентна форма експлуатації феодально залежного селянства (відробіткова, натуральна, грошова рента); 10. наявність васально-сеньйоріальної системи; 11. основні форми господарської діяльності – феодальна вотчина (французька сеньйорія, англійський манор), ремісничий цех, торгова гільдія; 12. позаекономічний примус; 13. умовний характер земельної власності 14. місце людини в суспільстві визначалося не особистими якостями чи заслугами, а походженням: син сеньйора ставав сеньйором, син селянина – селянином, син ремісника – ремісником.
Феодалізм у західноєвропейських країнах пройшов три етапи: 1.) V – X ст. – раннє середньовіччя, в якому сформувалися і утвердилися визначальні риси феодального господарства (період генези); 2.) XI – XV ст. – період зрілості феодального господарства, внутрішня колонізація, розвиток міст, ремесла і товарного виробництва; 3.) XVI – перша половина XVIII ст. – пізнє середньовіччя, в якому зароджується ринкове господарство, використовувалися енергія вітру і рік, вугілля і деревина, з’являються ознаки індустріальної цивілізації.
Становлення феодальних відносин в країнах Західної Європи мало свої особливості. До прикладу в Італії, Франції, Іспанії, Візантійській імперії період становлення цих економічних відносин називають романським (сформувалися на основі соціально-економічної спадщини Римської імперії та господарських досягнень германських племен); в Англії, Німеччині, скандинавських і слов’янських країнах перехід до феодальних відносин відбувся на основі розкладу родоплемінних і общинних відносин.
Причини феодалізації були характерні для всіх західноєвропейських держав: – в генезі феодалізму велику роль відіграв уклад, успадкований від Римської імперії (колонат, патронат, землеробське рабство, велика земельна власність); – чималу роль відіграли зародки феодалізму, які розвинулись у германців (рабство, напівсвобода, патронатні відносини, дружинний лад, наявність родової служилої знаті); – зародки феодалізму у германців розвинулись у справжній феодалізм “благодаря воздействию производительных сил, найденных у завоеванных странах”; – варварські завоювання привели до подальшої натуралізації і аграризації економіки; – католицька церква і світські землевласники широко практикували систему прекаріїв (селянин, щоб захистити себе вступав під патронат феодала); – ранньофеодальна держава в особі королів широко практикувала роздачу земель спочатку на умові бенефіція (земельне пожалування при умові несення військової служби, яке не передавалось у спадок), а потім лена (який передавався у спадок); – закріпаченню общинників сприяли феодальні міжусобиці, набіги арабів, угорців, аварів, норманців.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
