| Ekzor | Дата: Четвер, 16.06.2011, 21:58 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| У другій половині XVI ст. Нідерланди складались з 17 провінцій (Голландія, Брабант, Фландрія, Люксембург, Утрехт та ін.). Населення становило близько 3 млн. чоловік. З часом Нідерланди стали однією з найрозвинутіших країн Європи. На півночі країни населення займалося хліборобством, розведенням худоби, рибальством. На півдні інтенсивно розвивалася промисловість. Фландрія уславилася своїм сукном, що продавалося по всій Європі, полотном, килимами, шовковими виробами. Причинами швидкого розвитку капіталістичного виробництва Нідерландів насамперед були: сприятливе географічне розташування країни, розвиток міст — торговельно-ремісничих центрів, пожвавлення морської торгівлі після Великих географічних відкриттів (згадайте про центр світової торгівлі Антверпен); поява мануфактур, занепад цехового ремесла, використання найманої праці у промисловості та сільському господарстві. У політичному відношенні Нідерланди були залежні від Іспанського королівства, а їхньому розвитку заважали високі податки, що призводило до скорочення виробництва товарів, збереження феодальних відносин на півдні країни, експлуатації феодалами залежних селян. Карл V управляв Нідерландами через свого намісника. Король завбачливо зберіг вольності міст і представницький орган країни — Генеральні штати, надав нідерландському купецтву широкі можливості для торгівлі в Іспанії та Новому Світі. Така політика дозволяла Карлу V утримувати в Нідерландах спокій, але наприкінці його правління ситуація почала змінюватися. Збільшення податків дедалі частіше наштовхувалося на обурення населення. Дворянство дратувало те, що іноземці відтіснили його від керівництва країною. До того ж у Нідерландах, де проживало багато протестантів (переважно кальвіністів), було введено інквізицію і почалися гоніння на єретиків. Гноблення іспанського абсолютизму особливо стало нестерпним за короля Філіппа II (з 1566 р.): було запроваджено мито на іспанську вовну, нідерландським купцям заборонено торгувати в іспанських колоніях, у Нідерландах розміщено іспанські війська. Так політика іспанського уряду згубно вплинула на економічний розвиток країни. Існуючі порядки не вдовольняли буржуазію, частину дворянства, широкі народні маси. Тим часом у Нідерландах поширювалася Реформація, зростав вплив кальвіністської церкви. Іспанська влада нещадно переслідувала протестантів. Арешти і публічні страти "єретиків" викликали ряд заворушень у містах і містечках Фландрії та Брабанта. Консисторії (церковно-адміністративні органи кальвіністських громад), якими керували буржуа, вели агітацію в народі проти католицької церкви та іспанського абсолютизму. Опозицію іспанському владарюванню очолили герцог Вільгельм Оранський, граф Егмонт, адмірал Горн та ін. Опозиційні дворяни організувалися в Союз погодження ("Компроміс") і 1566 р. подали у Брюсселі іспанській намісниці Маргариті Пармській петицію з вимогами припинити релігійні гоніння та скликати Генеральні штати для вирішення нагальних питань. Намісниця не спішила з відповіддю. Союз дворян почав переговори з кальвіністськими общинами про спільні дії і 10 серпня 1566 р. районі міст Хондсхоте, Армант‘єра почалось повстання, назване іконоборським. Воно поширилось на 12 із 17 провінцій. 5,5 тис. церков були пограбовані і спустошені. Повсталі нищили ікони, скульптури святих. У ряді міст повстанці знищили церковні і монастирські поземельні грамоти, розганяли монахів. Іконоборське повстання було першим актом Нідерландської буржуазної революції ХVІ ст. Рушійною силою були робітники мануфактур, портовий люд, ремісники і селяни. Весною 1567 р. повстання, позбавлене керівництва, було придушене. Розгромивши повстання, уряд відмінив поступки, а в серпні 1567 р. ввів іспанські війська під командуванням герцога Альби (з Толедо) – типового іспанського гранда, що спирався на інквізицію і вояччину. Казну поповнював за рахунок спалених єретиків. У 1568 р. були страчені граф Егмонт і адмірал Горн. В містах будувались цитаделі, де розміщувались іспанські війська. Вільгельм Оранський втік за кордон. Дрімучі ліси Фландрії й Ено стали притулком для сотень партизан з числа бідних ремісників, робітників мануфактур, селян. На чолі їх були буржуа, дворяни. Ці партизанські загони називали “лісовими гезами”. Під час нападу “лісові гези” знищували невеликі іспанські загони, страчували судейських, чиновників, шпигунів-священиків. У 1572 р. Альба вирішив запровадити іспанський податок – алькабалу. Лише її загроза паралізувала економічне життя. Ціни зросли, закривались майстерні, крамниці. Народ обурювався. Альба свої основні війська перемістив у міста, послабивши оборону узбережжя. Алькабалу він не ввів, але загроза лишилась. Послабленням оборони скористались морські гези. 1 квітня 1572 р. вони захопили портове місто Брил. Зеландія майже повністю була звільнена. У Фрісландії йшли бої. Після поразок на півдні Вільгельм Оранський прибув на північ. Він був оголошений главою повсталих провінцій. Війна була оголошена Альбі, а не Філіпу ІІ. Були введені непрямі податки. Це був компроміс. У 1576 р. в Генті зібрались Генеральні штати всієї країни, які виробили угоду (Гентське умиротворення). Там йшлося про вірність Філіпу ІІ і католицизму, відміну законів Альби і вивід іспанських військ. Але ні слова про конфіскацію церковних земель, земельну реформу, свободу віросповідання для кальвіністів. “Гентське умиротворення” було спробою змови дворян з консервативним бюргерством і купецтвом, розрахованою на подальшу угоду з Філіпом ІІ. Практичним кроком у цьому напрямі стало підписання Генеральними штатами у 1577 р. “Вічного едикту” з іспанським намісником Хуаном Австрійським. Однак намісник віроломно порушив укладений договір і спробував повернути іспанські порядки. Провалом “Гентського умиротворення” закінчився другий етап революції. Оранський прибув у Брюсель і домігся проголошення себе правителем Брабанту. Невдоволене половинчастими заходами принца, дворянство у 1578 р. підняло заколот у військах Генеральних штатів, навербувало найманців і почало воєнні операції проти революційних фландрських міст. Але гентські міста їх зупинили.Тоді дворяни-заколотники Ено і Артуа у 1579 р. уклали в Аррасі унію, мета якої – зберегти католицизм, придушити революцію і укласти угоду з Філіпом ІІ. Потім вони підписали договір з іспанським намісником Олександром Фарнезе, в якому останній обіцяв дотримуватись “Гентського умиротворення” і “Вічного едикту”. Іспанці знову заволоділи великими територіями. У відповідь 1579 р. в м. Утрехт сім північних провінцій уклали між собою унію. Голландія, Зеландія, Утрехт, Голдерн, Оверейссел, Фрісландія і Гронінген постановили разом вирішувати всі воєнні і закордонні справи та не йти на переговори з Іспанією. Незабаром іспанський король оголосив Вільгельма Оранського державним злочинцем і за його голову призначив винагороду. Тоді 1581 р. учасники Утрехтської унії оголосили про цілковиту незалежність від Іспанії. На півночі Нідерландів було створено нову державу — Республіку Об'єднаних провінцій. Пізніше її почали називати Голландською республікою. Доля герцога Вільгельма Оранського склалася трагічно: його було вбито католиком-фанатиком. Після тривалої боротьби 1609 р. було укладено Дванадцятирічне перемир'я, за яким Іспанія визнавала незалежність Республіки Об'єднаних провінцій.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
