| Ekzor | Дата: Четвер, 16.06.2011, 21:39 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Світова та громадянська війни завдали населенню та економіці Росії величезної шкоди. Нестача харчів, палива і загальне безробіття змусили сотні тисяч людей виїхати з міста у село. Політика «військового комунізму», коли забирали все, що можна було забрати, терпіла крах, викликаючи заворушення, повстання, страйки робітників і селян. В.І. Ленін змушений був визнати провал політики «військового комунізму» і піти на поступки, особливо селянам. Під його впливом X з´їзд правлячої партії — РКП (б) проголошує курс на нову економічну політику (НЕП). Дозволялася певна лібералізація і децентралізація економіки, вільний ринок, що сприяв розвиткові приватної ініціативи. НЕП сприяв поліпшенню життя робітників і селян. Селянин платив державі натуральний податок, а решту продукції мав право продавати на вільному ринку, мала промисловість перейшла у приватні руки на правах оренди у держави. Лібералізація економіки викликала пожвавлення національно-культурного життя. Разом з тим посилювалася централізація управління радянськими республіками. Зрештою ЗО грудня 1922 р. вони були об´єднані в єдину державу федеративного типу — Союз Радянських Соціалістичних Республік. Формально кожна республіка мала право виходу з СРСР, але фактично була його позбавлена. У середині 20-х pp. нова економічна політика привела до політичних зрушень у народному господарстві. Успішно йшла відбудова промисловості, вже в 1927 р. промислове виробництво перевищило рівень 1913 р. У 1923 р. почала здійснюватися грошова реформа завдяки введенню в обіг нової грошової одиниці — червінця з золотим забезпеченням. Один новий карбованець обмінювався на 50 тис. «совзнаків». Одночасно встановлювався збалансований бюджет і активний зовнішньо-торгівельний баланс. Відбувається також залучення іноземного капіталу у вигляді концесій. Хоча великого поширення цей процес не набув, він свідчив про активний пошук нової економічної моделі розвитку. У сільському господарстві з 1923-1924 pp. вводився єдиний податок, який міг вноситися грішми. Унаслідок цього товарно-грошові відносини значно розширили сферу дії. Виникла ціла низка банків для обслуговування державних і кооперативних організацій: Торговельно-промисловий банк, Електробанк, Всеросійський кооперативний банк та ін. Разом з тим, у здійсненні нової економічної політики виникли суперечності, що призводили до кризових явищ. Хоча в економіці НЕП викликав співіснування різних економічних укладів — державного, кооперативного, приватного, політична надбудова залишалася такою самою, як і в часи «військового комунізму». Партійні функціонери бачили у зміцненні приватного сектору «реставрацію». Особливо гострими були суперечності, пов´язані з диспропорціями у розвитку господарства. На середину 20-х pp. успішно були відбудовані легка промисловість, сільське господарство. У важкій промисловості відбувалося відставання, рівня 1913 р. вона ніяк не могла досягнути. За цих умов серед партійного керівництва виникло бажання штучно прискорити індустріалізацію сільського господарства. Перша така спроба зазнала невдачі ще в 1923 р. Однак у 1925-1926 pp. деякі партійні лідери (Л. Троцький, Г. Зінов´єв, Л. Каменев) знову вимагали «надіндустіралізації», задля якої пропонувалося обкладати селян надвисоким податком. Найбільш гострою була хлібозаготівельна криза 1927-1928 pp., коли селянство масово відмовлялося здавати державі хліб за зниженими цінами. У цих умовах за вимогою Сталіна до селян застосовувалися надзвичайні годи (конфіскація хлібних надлишків), що означало по суті повернення до продрозкладки. Проти такої політики виступали видатні партійні діячі, у тому числі М. Бухарін, О. Риков, М. Томський. Однак їхня позиція була засуджена як «правий ухил», і в 1929 р. вони були зняті з керівних посад. Поразка Бухаріна та його групи означала по суті поразку прихильників нової економічної політики в партійному керівництві. Більшовицька партія перетворювалася Сталіним в «орден мечоносців», який повинен був лише чітко виконувати розпорядження зверху. Одночасно із заходами в сільському господарстві відбувалося згортання непу в промисловості. З метою посилення темпів розвитку великої індустрії директивно-командним методом відбувалася перекачка коштів з легкої у важку промисловість. Ліквідувалися ринкові відносини, приватні підприємства примусово перетворились на державні. Протягом 1928-1929 pp. непівська модель розвитку Радянської країни практично в усіх галузях була замінена адміністративно-командною.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
