| Ekzor | Дата: Четвер, 16.06.2011, 20:38 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Союзники заявили, що метою їх політики є знищення німецького нацизму та мілітаризації шляхом реалізації прийнятого на Потсдамській конференції плану «4-х Д»: денацифікації, декартелізації, демілітаризації та демократизації країни. Уся територія Німеччини була поділена на 4 зони окупації, де влада належала відповідній військовій адміністрації. Представники США та Англії 2 грудня 1946 р. у Вашингтоні підписали угоду про економічне та адміністративне об´єднання американської та англійської зон окупації і створення так званої «Бізонії». Незабаром Бізонія була об´єднана з французькою зоною окупації. 1948 р. припинила свою роботу Союзна Контрольна Рада в Німеччині, що була створена у відповідності з рішеннями Потсдамської конференції. На Лондонській нараді представників США, Англії та Франції з державами Бенілюксу без СРСР було вирішено питання про скликання в Західній Німеччині Установчих зборів для підготовки Конституції, про проведення грошової реформи. 8 квітня 1949 р. США, Англія і Франція прийняли Окупаційний статут і рішення про створення федеральної західнонімецької держави. У травні 1949 р. у Бонні парламентська Рада затвердила конституційний проект Федеративної Республіки Німеччини (ФРН). 14 серпня 1949 р. відбулися вибори до бундестагу і на початку вересня бундестаг і бундесрат зібралися на спільне засідання. Був створений уряд ФРН на чолі з лідером Християнсько-демократичного союзу Конрадом Аденауером. Одночасно з цим процесом у травні 1949 р. у Східній Німеччині відбувся Німецький Народний Конгрес із представників прокомуністичних сил, який прийняв свою Конституцію. Конгрес вибрав постійний діючий орган — Німецьку народну раду. 7 жовтня 1949 р. Рада оголосила про створення Німецької Демократичної Республіки, створювався тимчасовий уряд і парламент — Народна палата.
Федеративна Республіка Німеччина. У внутрішній політиці уряд К. Аденауера спрямував усі зусилля на економічне відродження країни шляхом розвитку приватного підприємництва, вільної конкуренції та соціального спрямування ринкової економіки. Головним ідеологом господарських реформ Німеччини став професор Людвіг Ерхард. Під його керівництвом відбулося «німецьке економічне диво» 1949-1963 pp. У кінці 1950 р. ФРН було досягнуто довоєнного рівня економічного розвитку Німеччини. У період 1950-1953 pp. валовий національний продукт зріс утричі, а в кінці 60-х pp. ФРН стала третьою промисловою державою світу (після США і СРСР). У політичному житті домінували ХДС-ХСС, ВДП і СДПН, які до кінця 60-х pp. мали схожі погляди щодо розвитку в країні. У зовнішній політиці уряд К. Аденауера взяв курс на тісну співпрацю із західними державами, не визнаючи країн Східної Європи. У 1963. федеральним канцлером став представник ХДС-ХСС Л. Ерхард. У кінці 60-х pp. у ФРН відбулося перегрупування політичних сил. У 1969 р. закінчилася 20-річна «ера християнських демократів». Парламентські дебати про зміну зовнішньої політики і нормалізацію відносин зі східноєвропейськими державами призвели до утворення «малої коаліції» СДПН і ВДП. Канцлером став Віллі Брандт (СДПН). До успіхів уряду необхідно віднести «нову східну політику» — визнання нових післявоєнних німецьких кордонів, установлення міждержавних відносин з НДР, вступ до ООН, вирішення проблеми Західного Берліну та інші. У кінці 70-х — на початку 80-х pp. ФРН зіткнулася з таким проблемами: неефективність традиційного державного монополістичного регулювання, безробіття, інфляція, дефіцит державного бюджету. Чергове перегрупування політичних сил привело в 1982 р. до влади християнських демократів, а їх лідер Гельмут Коль став канцлером.Уряд Г. Коля почав з реформ «за економічне піднесення»: були скорочені податки, державні видатки, проведено часткову приватизацію державного сектора в економіці, надана державна допомога в розвиткові нових технологій і т. п. Починаючи з 1983 р. у ФРН почалося економічне піднесення. У 1990 р. Г. Коль став канцлером об´єднаної Німеччини.
Німецька Демократична Республіка. У радянській зоні окупації 7 жовтня 1949 р. було проголошено утворення НДР. Життя німців стало будуватися за радянським зразком. Державне і політичне керівництво країною здійснювалося Соціалістичною єдиною партією Німеччини, яку очолював В.Ульбріхт. У 1950 р. державний сектор охоплював понад 75% промислового виробництва, почалася аграрна реформа, примусове кооперування сільського господарства, забезпечення ідеологічної єдності, посилення репресивного апарату і т. ін. Невдоволення німців викликало повстання в Берліні 17 червня 1953 p., яке було жорстоко придушене радянськими військами. Надалі форми протесту в НДР стали різноманітнішими, але переважала втеча до ФРН. У відповідь на це в Берліні в ніч на 13 серпня 1961 р. було закрито кордон і споруджено сумнозвісний «берлінський мур».На початку 60-х pp. уряд НДР провів низку реформ. Було запроваджено госпрозрахунок, відрядну форму оплати праці тощо. Але навіть ці заходи дозволили підняти рівень технічної оснащеності, підвищити продуктивність праці, покращити управління економікою. Матеріальне становище громадян НДР покращилося, але рівень життя у ФРН залишався набагато вищий. НДР ввійшла в десятку найбільш промислово-розвинутих країн світу. Прихід до влади в 1971 p. E. Хонеккера привів до припинення реформ і консервації режиму радянського зразка. В НДР поступово наростала суспільно-політична криза. Під впливом «перебудови» в СРСР в 1989 р. народні маси виступили проти існуючих порядків. Масові демонстрації охопили всю державу. У жовтні 1989 р. уряд Е. Хонеккера пішов у відставку, в листопаді було зруйновано берлінський мур. 18 березня 1990 р. відбулися перші вільні вибори до Народної палати, на яких перемогла опозиція на чолі з християнськими демократами. Розпочався процес об´єднання німецького народу. 31 серпня 1990 р. у Берліні було підписано договір про об´єднання, який передбачав входження НДР до складу ФРН 3 жовтня 1990 р.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
