| Ekzor | Дата: Четвер, 16.06.2011, 20:35 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| У результаті перемоги над фашизмом у Другій світовій війні в країнах Східної і Південно-Східної Європи склалася нова політична ситуація. Східноєвропейські комуністичні партії розглядали перспективи розвитку своїх країн у напрямі побудови соціалістичного ладу особливим шляхом — шляхом так званої «народної демократії». Під «народною демократією» вони розуміли такий шлях, який би забезпечив, минувши диктатуру пролетаріату, розвиток традиційних для Східної Європи політичних інститутів, економічної системи до соціалізму. Радянський тиск на східноєвропейські країни ще більше посилився після конфлікту між СРСР та Югославією. Відносини загострилися внаслідок того, що керівництво Югославії прагнуло будувати соціалізм своїм шляхом і провадило самостійний курс у зовнішній політиці. У1948 р. Інформбюро звинуватило керівників Комуністичної партії Югославії у відступі від марксизму-ленінізму і буржуазному націоналізмі, вимагало замінити керівництво партії. У 1949 р. Інформбюро назвало югославське керівництво «бандою шпигунів і вбивць». Одночасно сталінська модель розвитку остаточно утвердилася у Східній Європі. На вимогу «вождя народів» Г. Димитров у своїй доповіді наУ з´їзді болгарських комуністів (грудень 1948 р.) заявив, що народна демократія і радянський лад є різними формами диктатури пролетаріату. Диктатура пролетаріату тепер мала стати обов´язковою для всіх східноєвропейських країн. Спроби ухилитися від безумовного наслідування радянського досвіду розглядалися як націоналістичний ухил. У результаті серед партійно-державного керівництва країн народної демократії була репресована значна частина відомих діячів. У 1968-1969 pp. криза виникла в Чехословаччині. У січні 1968 р. у результаті провалу політичного курсу керівництва чехословацької компартії на чолі з А. Новотним він був знятий зі своєї посади. До влади прийшли реформатори на чолі з О. Дубчеком, які висунули програму оновлення чехословацького суспільства під гаслом запровадження «соціалізму з людським обличчям». Програма передбачала глибокі економічні перетворення і зміни в політичній системі: компартія повинна була відмовитися від політичного диктату, будувати свої відносини з іншими партіями на рівноправній основі, країна мала перетворитися на федерацію Чехії та Словаччини. Радянський Союз вважав політику нового керівництва Чехо-словаччини «підривом основ соціалістичної співдружності». У ніч з 20 на 21 серпня війська СРСР, Польщі, Угорщини, Болгарії та НДР перейшли кордон Чехословаччини. Керівництво «братньої» компартії на чолі з О. Дубчеком було заарештоване. Новим першим секретарем ЦК Компартії Чехословаччини під радянським тиском було призначено Г. Гусака. Реформи були припинені. У Польщі та Югославії взагалі переважало індивідуальне селянське господарство. Крім того, зберігалося дрібне приватне виробництво, торгівля і приватний сектор у сфері послуг. Державним підприємствам надавалася певна самостійність у вирішенні виробничих питань, робітники мали більшу матеріальну зацікавленість у результатах своєї праці. У 1985 р. в результаті розпочатої в СРСР перебудови радянське керівництво відмовилося від політики придушення опозиційних рухів у Східній Європі. Демократичні перетворення, що наростали в Радянському Союзі, прискорили крах комуністичних режимів у сусідніх країнах. У Польщі на пленумі ЦК Польської об´єднаної робітничої партії (ПОРП) (грудень 1988 — січень 1989 pp.) було вирішено оголосити перехід до політичного плюралізму. На «круглому столі», що відбувався за участю ПОРП і опозиції, була досягнута угода про проведення виборів у парламент на багатопартійній основі. У результаті виборів опозиція отримала більшість у сенаті і сформувала уряд на чолі з Т. Мазовецьким. Президентом було обрано лідера ПОРП В. Ярузельського. З 1 січня 1990 р. у країні почалося здійснення економічної реформи, розробленої міністром фінансів Л. Бальцеровичем, відомої під назвою «шокова терапія». Метою реформи був перехід до ринкової економіки. Ліквідовувався контроль над цінами, скорочувалася інфляція, заморожувалася заробітна плата. Реформа призвела до значного падіння рівня життя населення, однак за короткий строк допомогла стабілізувати ринок. У 1990 р. ПОРП припинила своє існування, залишки її членів створили соціал-демократичну партію. На всенародних виборах президента у грудні 1990 р. переміг лідер «Солідарності» Л. Валенса. У Чехословаччині 17 листопада 1989 р. відбулася студентська демонстрація, яка поклала початок так званій «оксамитовій» революції. Опозиція створила «Громадянський форум», який активізував боротьбу проти комуністичної системи. У грудні 1989 р. на з´їзді компартії перемогли реформатори. У результаті демократичних перетворень, здійснених за короткий строк, до влади в країні прийшла опозиція. Президентом став лідер «Громадянського форуму» В. Гавел, головою Федеральних зборів О. Дубчек. 1 січня 1993 р. на місціЧехословаччини виникло дві держави — Чехія та Словаччина. У Болгарії в результаті політичної кризи, викликаної погіршенням економічного становища та масовими втечами до Туреччини тюркомовного населення, у листопаді 1989 р. генеральний секретар Болгарської комуністичної партії Т. Живков був знятий з усіх керівних постів. До влади у правлячій партії прийшли реформатори.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
