| Ekzor | Дата: Четвер, 16.06.2011, 20:27 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1418
Статус: Offline
| Прискорення історичного процесу приводить у ХІХ ст. до нового якісного стрибка в порівнянні з початковим періодом Нового часу. Носіями нового стали великі промислові міста з їх заводами і фабриками, залізничними вокзалами і лініями метро, особняками багатіїв і нетрищами, доходними будинками і будиночками бідняків, публічними бібліотеками, музеями і комерційними видовищними закладами - театрами, танцзалами, концертними естрадами. Хронологічні межі культурного феномена ХІХ ст. ширші, ніж календарні. Початок новим культурним процесам поклала Французька революція 1789-1793 рр. Що ж до завершення епохи, то рубежем став початок першої світової війни в 1914 р. Ідеї свободи, рівності й братерства, проголошені якобінцями, створили сприятливу атмосферу для боротьби за демократичні перетворення у всьому світі. Минуле сторіччя стало часом буржуазних революцій. В одній Франції їх було декілька: в 1830, 1848, 1870 рр. У 1848-49 рр. революціями була охоплена вся Європа. Їх головний результат - становлення буржуазної демократії в більшості європейських країн. Гострота соціальних протиріч, напруження політичних пристрастей було пов'язане не тільки з протиборством буржуазії і дворянства, але і з боротьбою пролетаріату проти буржуазії. Паризька комуна 1871 р. стала першою пролетарською революцією. Утвердження буржуазних відносин у самих великих країнах, схожість соціально-економічного і суспільно-політичного ладу, складання світового ринку, активні ділові, дипломатичні, революційні, культурні зв'язки, новий рівень засобів комунікації обумовлювали виникнення тенденції зближення культур. Світоглядні уявлення європейської людини цієї доби формувалися під безпосереднім впливом принципу істориз-му, інтерес до історичних наук у першій половині століття надзвичайно зріс. Вчений перестає називати себе філософом, як він це робив v XVIII ст. Його вже не цікавлять метафізичні причини буття, він цілком віддається практичному за-стосуванню своїх знань.
Культура ХІХ ст. спиралася на ідеї і погляди, вироблені в епоху Просвітництва. Це насамперед гуманізм, що піднявся до розуміння цінності кожної людини як особистості, її права на вільний розвиток, раціоналізм - філософська точка зору, яка наголошує першість і компетентність розуму (логічного ходу міркування) в пошуках правди. і, особливо, сцієнтизм (від лат. «сцієнція» - наука), який абсолютизував роль і можливості науки в житті суспільства. Сцієнтизм виявляється насамперед у тенденції витлумачення природничонаукового знання як найвищого вияву науковості; звідси — провідна ідея сцієнтизму про винятковість природничої науки, яка нібито єдина здатна пояснити весь суспільний прогрес. Сцієнтисти вважають, що тільки завдяки науці життя може стати організованою, керованою і успішною, тому вони у всьому прагнуть до «обнаучуванням» всіх сфер діяльності людини і всього суспільства в цілому. А також євроцентризм, що оцінював всі цивілізації крізь призму переваги європейського зразка для всіх інших культур. Проголошує перевагу європейських народів і західноєвропейської цивілізації над іншими народами і цивілізаціями в культурній сфері [7], переваги способу життя європейських народів, а також їх особливу роль у світовій історії. Історичний шлях, пройдений західними країнами, проголошується єдино правильним або, принаймні, зразковим. Історизм, принцип підходу до дійсності як до такої, що розвивається в часі. Припускає розгляд об'єкта як системи, закономірностей його розвитку. Витоки історизму — у вченнях Геракліта, Платона, Арістотеля. З кін. XIX ст. історизм (його називають також історицизмом) зазнавав критики В. Дільтея, Б. Кроче, Г. Ріккерта, К. Ясперса, К. Поппера та ін., які ставили під сумнів можливість встановлення законів розвитку суспільства і пророкування його майбутнього. В Англії створення системи державної освіти було закладено законом 1870 р., за яким початкові школи переставали бути віросповідними. Незабаром держава стала виплачувати спеціальні грошові субсидії тим школам, які не брали плати за навчання з батьків учнів. У 1880 р. початкова освіта в Англії стала обов'язковою, а в 1891 р. - безкоштовною. В об'єднаній Німеччині закон 1872 р. про народну школу дещо розширив викладання реальних предметів і активізував у ній методи навчання.
Криза охопила економіку, мораль, мистецтво. Одні пов’язують кризу культури із знищенням раціоналізму та появою ірраціоналізму. Кризу кінця 19 ст. можна розглядати з такими явищами: - виникнення державних і економічних структур, що гальмують прогрес, поневолюють суспільство; - перевага песимізму та зневіра у людину; - формування культу сили та насильства для подолання кризових явищ в окремому суспільстві. У першому випадку йдеться про оформлення монополії, трестів. У другому – відмова від традиційного гуманізму.
http://vkontakte.ru/id18182352
|
| |
| |
Головна 
