DANTE | Дата: П`ятниця, 31.05.2013, 13:40 | Повідомлення # 1 |
Ремісник
Група: Користувачі
Повідомлень: 56
Статус: Offline
| Юридичним актом, який остаточно затвердив легітимний статус та внутрі шню структуру традиційної японської державності в умовах самурайсько-диктаторського режиму Камакурського сьогунату, можна вважати кодекс “Дзьоей сікімоку” (1232), який після силового придушення останніх залишків опозиційно-аристократичного опору куге закріпив у традиціях кланової ріцурьо кокка комплекс законодавчих перетворень, що їх пережила Японія після повалення тайрівської диктатури: запровадження посад сьогуна й сіккена, розмежування їхніх повноважень з повноваженнями тенно й інсея, створення воєнізованого центрального уряду мілітаризованої владної вертикалі на місцях (включаючи їхні повноваження) тощо. Зміцненню системи легітимної військово-самурайської диктатури Камакурського бакуфу сприяли також вдалі політико-юридичні кроки сіккенів Ходзьо щодо профілактики можливих антидиктаторських виступів у майбутньому, серед яких варто виділити госекке (розподіл на п’ять гілок) дому Фудзівара та штучне утворення двох династичних гілок в імператорській родині, що убезпечило сіккенівський режим від загрози можливої єдності проімператорських сил. В умовах комплексної юридичної захищеності,воєнно - політичного розгрому або роз'єднання конкурентів, силового придушення корупції й злочинності та пов’язаного з цим культурно-господарського піднесення Камакурський сьогунат довів життєздатність системи легітимної мілітарної диктатури в тогочасній Японії, проте ряд факторів не дозволив сіккенівському режиму набути статусу стабільної військово-самурайської диктатури. До таких чинників можна віднести категоричну неготовність визнати існуючі порядки легітимними з боку суттєвої частини куге і навіть деяких самурайських кланів (оскільки їх Ходзьо юридично позбавили навіть надії на високі владні перспективи), недостатню правову аргументованість силового розколу роду тенно, а також крайню заплутаність державної диктаторської машини, що була наслідком юридичної неможливості її кардинального спрощення без порушення правових настанов ріцурьо кокка (оскільки останнє загрожувало б Ходзьо ще більшими політичними неприємностям). Останнім фактором, який завдав смертельного удару Камакурському сьогунату, стала його виснажлива боротьба з монгольськими агресорами. І хоча перемога, здобута над інтервентами, що намагалися вдертися на острови у 1274 та 1281 рр., довела високу обороноздатність Камакурської Японії, наслідком цього двобою виявилося привнесення в усталену систему мілітарної диктатури руйнівних тенденцій, які спричинили спочатку занепад, а потім і крах першого сьогунату. До таких чинників належали: виснаження в умовах зростаючих воєнних видатків місцевої економіки, розвал системи дрібного й середнього землеволодіння при постійно зростаючих податках, надмірне розшарування серед бусі, порушення субрегіональної рівноваги в країні, посилення позицій сінтоїзму в системі ідеологічного життя японського суспільства та пов’язане з цим відродження політичних позицій імператорського роду та кланів придворної аристократії, ворожих до бакуфу.
|
|
| |