Діяльність Союзу визволення України - Україна на початку XX ст.(1900-1917) - Історія України - Все для історика
Все для історика
Вівторок, 06.12.2016, 20:47
Вітаю Вас Раб | RSS
 
Головна Історія УкраїниРеєстраціяВхід
Меню сайту
Категорії розділу
Період первісного суспільства та перші держави [3]
Період княжої доби [9]
Литовсько-польський період [0]
Період козацтва [13]
Україна в кін. 18 - 19 ст. [4]
Україна на початку XX ст.(1900-1917) [4]
Українська національно-демократична революція (1917—1920) [10]
Радянська доба [6]
Україна у Другій світовій війні [11]
Міфологія [26]
Загадки української історії [5]
Різне [1]
Статистика
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Онлайн всього: 22
Гостей: 22
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » Статті » Україна на початку XX ст.(1900-1917)

Діяльність Союзу визволення України
    4 серпня 1914р. в Академічному домі у Львові відбулися збори колишніх членів РУП, а потім УСДРП, за участю Д.Донцова, В.Дорошенка й А.Жука, на яких утворився Союз визволення України. Наступного дня у СВУ був прийнятий М.Залізняк. Про заснування СВУ було повідомлено голову ГУР К.Левицького й митрополита Андрея Шептицького. Останні обіцяли своє сприяння і підтримку. Союз відразу отримав своє представництво в ГУР – два місця з дорадчим голосом. Через кілька днів членами СВУ стати М.Меленевський і О.Скоропис-Йолтуховський, які прибули у Львів з Лондона і Лозанни. 
    Союз був створений як безпартійна політична організація, що мала репрезентувати національно-політичні та економічні інтереси українського народу в Російській імперії. Основним політичним постулатом члени СВУ проголошували державну самостійність і соборність України. Реалізацію своїх змагань вони пов'язували з поразкою Росії у війні та поваленням царизму, внаслідок чого "на руїнах Російської імперії, сеї тюрми народів, встане вільна самостійна Україна". 
    З моменту утворення Союз потрапив у фінансову залежність від австрійських органів влади. У Відні, де він отаборився після захоплення Львова російськими військами, була видана на кошти міністерства закордонних справ написана Д.Донцовим брошура "До українського народу в Росії". В ній лунав заклик боротися проти російського поневолення, не лякатися австрійського війська, в якому служать сотні тисяч галицьких українців і, зокрема, українські січові стрільці, що допоможуть наддніпрянцям розвалити царську тюрму народів, принесуть волю і землю. Земля, як запевнялося в цій відозві, перейде у вічну власність селян в усіх краях, зайнятих Австрією. 
    Звичайно, такі запевнення були безпідставними, Донцов не здобув повноважень говорити від імені австрійського уряду. Із змістом брошури не погодилися навіть члени СВУ. Меленевський і Скоропис-Йолтуховський вважали її демагогічною прокламацією. 
    Відозви до нейтральних народів, які друкувалися Союзом, були передані до дипломатичних представництв у Відні, пресових агентств, окремих політиків і дипломатів. Вони дали поштовх до зацікавлення українською справою з боку широких кіл західноєвропейської громадськості. Це були перші акти української закордонної політики від часів мазепинської еміграції. 
   У вересні 1914 р. у Відні відбулися збори Союзу; на яких обговорювалися організаційні питання. На ґрунті конфлікту про доцільність фінансування діяльності австрійськими міністерствами Д.Донцов вийшов з організації. Очолив СВУ М.Залізняк, який тісно співпрацював з австрійським генеральним штабом і отримував від нього значні грошові суми. 
    Диктаторські методи М.Залізняка обурювали багатьох, і дуже скоро його усунули від керівництва. З кінця 1914 р. роботою СВУ керувала колективна президія з чотирьох осіб – В.Дорошенка, А.Жука, М.Меленевського і О.Скоропис-Йолтуховського. За час існування Союзу як політичної організації (після утворення в Києві Центральної Ради Союз заявив у травні 1917 р. про вичерпання свого мандату) в ньому працювало понад 250 членів, співробітників та активу з числа військовополонених. Вони належали до різних політичних напрямків та ідейних переконань, об'єднував їх тільки один політичний постулат – самостійність України. 
    Проблема фінансування видавничої, пропагандистської та іншої діяльності СВУ в багатьох країнах завжди залишалася для його керівництва вразливим місцем. Президія СВУ брала гроші у Центральних держав відкрито й розглядала видані їй суми як борг майбутнього уряду незалежної України. Діяльність ленінців або пілсудчиків у своїх країнах теж була б малоефективною без багатомільйонних сум, одержуваних з позабюджетних фондів німецьких та австрійських спецслужб. Проте останні ретельно маскувалися, зустрічаючи у цьому повне розуміння з боку спецслужб. Принципова й чесна позиція СВУ не зустріла підтримки політичних партій і течій у Великій Україні. Їх вважали звичайними агентами австро-німецьких імперіалістів. Лише згодом, коли наслідки діяльності Союзу стали відомими, українська громадськість оцінила їх по справедливості. 
    В центрі уваги СВУ опинилися військовополонені. На початку 1917 р. у таборах у Німеччині й Австро-Угорщині налічувалося понад 2 млн. військовополонених з Росії. Ідучи назустріч побажанням Союзу, які співпадали з інтересами Центральних держав, австрійські, а потім і німецькі власті відкрили спеціальні табори для військовополонених українців. Члени і співробітники СВУ проводили з військовополоненими велику культурну і політичну роботу, пробуджуючи національну свідомість і поширюючи ідею здобуття української державності. Національно-освідомлююча праця в таборах принесла бажані наслідки: сформовані за участю Союзу дві дивізії синьожупанників і одна – сірожупанників стали важливим етапом у процесі творення українських збройних сил.



Джерело: http://www.lytvyn-v.org.ua/history_of_ukraine/index.php?article=ch5_r1_p3
Категорія: Україна на початку XX ст.(1900-1917) | Додав: Ekzor (03.03.2010)
Переглядів: 6082 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук по сайту
Адміністрація
Mail Ekzor@inbox.ru
Опитування
Як ви відсвяткували Новий Рік?
Всего ответов: 1045
Друзі
Козацькі літописи та історія
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz