Все для історика
Четвер, 28.03.2024, 11:30
Вітаю Вас Раб | RSS
 
Головна Історія УкраїниРеєстраціяВхід
Меню сайту
Категорії розділу
Період первісного суспільства та перші держави [3]
Період княжої доби [9]
Литовсько-польський період [0]
Період козацтва [13]
Україна в кін. 18 - 19 ст. [4]
Україна на початку XX ст.(1900-1917) [4]
Українська національно-демократична революція (1917—1920) [10]
Радянська доба [6]
Україна у Другій світовій війні [11]
Міфологія [26]
Загадки української історії [5]
Різне [1]
Статистика
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » Статті » Радянська доба

Винищення політичних партій у 20-х роках ХХ ст.
У радянській історіографії проблеми діяльності конкуруючих з більшовиками політичних партій, як правило, не розглядалися. Так само не розглядалася проблема винищення політичних партій на початку 20-х рр. 
   Всі політичні партії, окрім власної, більшовики не визнавали. Принцип невизнання випливав з самого змісту компартійно-радянського режиму. Адже ради наділялися реальною владою. Якби вони зберігали багатопартійний характер, більшовикам довелося б провадити в них політичну боротьбу. Це означало, що вони не змогли б реалізувати свою диктатуру. 
   У винищенні конкурентних партій більшовики дотримувалися різної тактики. Некомуністичні партії будь-якого спрямування оголошувалися поза законом, їх політична діяльність переслідувалася. Вихідці з цих партій могли прийматися в РКП(б)-КП(б)У, але оточувалися пильною увагою як колишні інакодумці і при першій-ліпшій нагоді "вичищатися". Партіям, які переходили на комуністичну платформу, дозволялася легальна діяльність тільки на певний час. Вони повинні були самоліквідовувалися, а члени їх – вступати в державну партію на індивідуальній основі. 
   Після ліквідації боротьбистів і борбистів, що відбулася у 1920 р., надійшла черга до Єврейської комуністичної спілки – Комфербанду. Члени її приймалися з березня 1921 р. до КП(б)У на підставі індивідуальних заяв. Після цього в УСРР на легальних засадах продовжувала діяти тільки малочислена Українська комуністична партія (УКП). Коли вона саморозпустилася, в ній налічувалося менше трьох сотень чоловік. 
   Підходячи формально до оцінки факту розпуску цієї партії, деякі історики твердять, що однопартійний режим встановився в Україні тільки в 1925 р. Насправді встановлення однопартійного режиму не можна датувати навіть 1920-м роком, коли з політичної сцени пішли партії боротьбистів і борбистів. Хоч радянська влада в Україні у 1918-1919 рр. відновлювалася більшовиками в союзі з лівоесерівськими партіями українського і загальноросійського походження, на республіку поширювався однопартійний компартійно-радянський режим, який встановився в Росії раніше – у середині 1918 р. КП(б)У від РКП(б) відривати неможливо. 
   Некомуністичні партії в Україні були розгромлені ще в 1920 р. Залишалися тільки поодинокі організації меншовиків і правих есерів, здебільшого низового рівня. Щоб вони не могли скористатися ситуацією кризи, з початком непу чекісти дістали інструкцію активізувати їх переслідування. "Меншовикам і есерам, як відкритим, так і перефарбованим у безпартійних, місце в тюрмі", – інструктував їх В.Ленін, 
   Діставши повідомлення про кронштадтські події, Донецький губком КП(б)У 10 березня вирішив "ліквідувати активну частину меншовиків, есерів і анархістів". 12 березня за розпорядженням уряду Х.Раковського були проведені арешти есерів і меншовиків по всій Україні. 14 березня 1921 р. всім губкомам було направлено за підписом секретаря ЦК КП(б)У Ф.Кона секретний циркуляр, в якому від членів партії вимагалося всіляке сприяння в "очищенні всіх радянських установ від класових ворогів пролетаріату". 
   Реалізація циркуляру швидко призвела до переповнення тюрем заарештованими. 27 березня політбюро ЦК КП(б)У підтвердило циркуляр, але порекомендувало "утримуватися від арешту неактивних робітників – меншовиків і есерів". 
   Весною 1922 р. була фактично ліквідована одна з найбільших в Україні Катеринославська організація РСДРП. Партія фактично перестала існувати: одні меншовики відійшли від політичної діяльності, інші перебували на засланні або у в'язницях, треті емігрували. Члени ЦК, які продовжувати партійну роботу в підпіллі, конституювалися як бюро ЦК, а функції ЦК передали закордонній організації РСДРП на чолі з Л.Мартовим і Р.Абрамовичем. 
   Головне вістря репресій радянська влада скерувала проти правих есерів. У травні 1921 р. у Києві пройшов судовий процес над керівництвом партії українських есерів. На процесі проходили п'ять членів ЦК УПСР – В.Голубович. І.Лизанівський, Н.Петренко, І.Часник і Ю.Ярослав. Прокурор не зміг підтвердити доказовим матеріалом своїх звинувачень, але судова колегія оголосила тяжкий вирок – від 5 до 10 років концтаборів. Це було зроблено в пропагандистських цілях, восени всі засуджені вийшли на волю. 
   Такий же процес над правими есерами проходив у Москві в червні-серпні 1922 р. Трибунал засудив 12 звинувачених до розстрілу. Президія ВЦВК підтвердила вирок, але відстрочила розстріл. "Група вождів" мала бути розстріляна в тому випадку, якби партія розпочала збройну боротьбу проти влади. 
   Восени 1922 р. ДПУ УСРР здійснило одну з найбільш успішних акцій – заарештувало 59 учасників Всеукраїнською з'їзду ПСР. Арешти в Харкові й Одесі довершили справу. Есерівське підпілля в Україні було ліквідоване. 
   Восени 1923 р. місцеві організації ПСР були остаточно усунуті з політичного життя. У 1924 р. чекісти ліквідували рештки Одеської і Київської організацій РСДРП.



Джерело: http://www.lytvyn-v.org.ua/history_of_ukraine/index.php?article=ch5_r5_p5
Категорія: Радянська доба | Додав: Ekzor (03.03.2010)
Переглядів: 1340 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук по сайту
Адміністрація
Mail Ekzor@inbox.ru
Опитування
Як ви відсвяткували Новий Рік?
Всего ответов: 1386
Друзі
Козацькі літописи та історія
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz