Похід монгольських орд у Центральну Європу 1241–1242 рр. та його результати - Період княжої доби - Історія України - Все для історика
Все для історика
Вівторок, 06.12.2016, 20:50
Вітаю Вас Раб | RSS
 
Головна Історія УкраїниРеєстраціяВхід
Меню сайту
Категорії розділу
Період первісного суспільства та перші держави [3]
Період княжої доби [9]
Литовсько-польський період [0]
Період козацтва [13]
Україна в кін. 18 - 19 ст. [4]
Україна на початку XX ст.(1900-1917) [4]
Українська національно-демократична революція (1917—1920) [10]
Радянська доба [6]
Україна у Другій світовій війні [11]
Міфологія [26]
Загадки української історії [5]
Різне [1]
Статистика
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Онлайн всього: 24
Гостей: 24
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » Статті » Період княжої доби

Похід монгольських орд у Центральну Європу 1241–1242 рр. та його результати
    Після погрому Київської землі наприкінці 1240 р. монгольські орди рушили далі на захід. Здолавши впертий опір на лінії зведених галицькими Романовичами укріплень уздовж Верхнього Тетерева, Горині та Случі, на початку 1241 р. вони вступили на землі Волині. Тут під їхнім потужним натиском одне за одним упали Володимир, Галич, Звенигород та інші західноруські міста. Вцілілими залишилися лише Крем’янець, Холм і Данилів, захисники яких вистояли під натиском нападників. 
    Після цього одна частина орди під командою темника (воєводи) Бурундая перейшла в межі Польщі. Завдавши поразки сандомирському та краківському князям, ординці зруйнували Люблін, Краків, Сандомир та інші польські міста. Тим часом інша частина, керована самим Батиєм, через Карпати попрямувала до Угорщини. Коли там стало відомо про наближення степовиків, проти них на гірські перевали було відправлено війська під командою палатина Григорія, котрий мав закрити карпатські ворота. Але поставленого завдання Григорій не виконав. Батий без перешкод здолав карпатські перевали та вже на території Угорщини об’єднався з іншою частиною орди, яка встигла повернутися з Польщі та Чехії. Після цього монгольські війська розгромили армію угорського короля Бели ІV, і таким чином, не зазнавши жодної поразки, смерчем пройшли землями Східної та Центральної Європи і на весну 1242 р. вийшли на узбережжя Адріатичного моря. Розпочався штурм монголами адріатичних міст-фортець. Для Західної Європи цілком реальною стала загроза руйнівного нападу степовиків. До відбиття монгольського десанту стали готуватися правителі Італії та навіть Англії. 
     Але, на щастя, для жителів Західної Європи знайомство зі войовничими номадами на цьому припинилося. Монголи, так само як раптово з’явилися на Адріатичному узбережжі, так само несподівано в березні 1242 р. звідти зникли. За наказом Батия монгольські орди через Боснію, Сербію, Болгарію та Причорноморські степи повернулися назад у безкраї степи Азії. 
     Що стало причиною такого несподіваного відкоту Орди? Яку роль у цьому відіграла Русь? 
    Традиційно в східнослов’янських історіографіях визначальна роль у захисті Європи від руйнівного монгольського смерчу відводилася саме фактору відчайдушного спротиву нападникам з боку руських дружин — хоч і розпорошених та позбавлених єдності дій, але, попри все, свідомих свого обов’язку захистити руську землю від жорстокого ворога. В літературі висловлювалися думки стосовно того, що сили Батия були підірвані багатолітніми війнами і були нездатними продовжувати похід. Крім того, вказувалося і на те, що монголи не наважилися занадто глибоко занурюватися на захід, залишаючи в себе в тилу погромлену, але не покорену Русь. Вказувалося також і на відкликання великим кааном Угедеєм (він доводився дядьком Батию) свого сина Гуюка та племінника Менке, котрі на чолі воїнів свого улусу брали участь у поході Батия, успіхи котрого в Європі не на жарт стривожили Угедея. 
      Вочевидь, кожна з названих обставин відіграла свою роль, але навряд чи саме вона була вирішальною в історії розвитку Європи. Адже, визнаючи факт неймовірного героїзму руських воїнів у захисті своєї землі, навряд чи є реальні підстави стверджувати, що менш героїчними були зусилля захисників іранських чи грузинських, іракських чи хорезмських, китайських чи азербайджанських міст, які, однак, монголи наважилися залишити в себе в тилу. Так само навряд чи варто аж надто перебільшувати втрати номадів, котрі на початок весни 1242 р. так і не зазнали скільки-небудь серйозної поразки. 
    А тому, зважаючи на важливість кожного з названих аргументів, варто погодитись з тим, що потрібним був ще й серйозний привід, котрий би об’єднав усіх їх і змусив Батия прийняти доленосне рішення. Таким приводом стали події, що відбулися в першій половині грудня 1241 р. у далекій Монголії, в столиці великого каана Каракоруму. 
    11 грудня 1241 р. якась з тіток Гуюка отруїла його батька, великого каана Угедея. Убивцю та її підручних й ініціаторів вбивства було схоплено й страчено. На весну 1242 р. звістка про це врешті дійшла в Європу до Батия. Зважаючи на те, що Батий був одним з кандидатів на звання великого каана, він і приймає рішення про негайне повернення в Монголію. До енергійних дій його спонукав і той факт, що під час угорської кампанії він серйозно розсварився з сином померлого каана Гуюком та онуком Чагатая Бурі. Зокрема, Батий звинувачував Гуюка в надмірний жорстокості при завоюванні руських земель, яка серйозно зашкодила успішному просуванню на захід. Після цього Гуюк відмовився визнавати старшинство Батия і разом з Бурі незабаром на чолі воїнів свого улусу повернулися до Монголії, де тепер могли інтригувати проти свого недоброзичливця. Повернення монгольських орд із Центральної Європи в часі розтяглося більш ніж на півроку. Після цього монгольські царевичі-чингізиди разом зі своїми воїнами попрямували у Внутрішню Монголію на курултай, на вибори нового верховного володаря. Батий на вибори до Каракорума не поїхав, зіславшись на хворобу. Вочевидь, йому стало відомо про заходи проведені ханшею Туракіною, вдовою Угедея і матір’ю Гуюка, спрямовані на збереження монгольського трону за своїм сином. 
     Після обрання новим кааном Гуюка, Батий не присягнув йому на вірність, вважаючи себе і свій рід ображеним таким вибором. Отаборившись наприкінці 1242 р. в пониззі Волги, він фактично засновує власну державу, історія якої дуже тісним чином переплелася з історією розвитку Русі. 

Категорія: Період княжої доби | Додав: Ekzor (08.05.2010)
Переглядів: 1053 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук по сайту
Адміністрація
Mail Ekzor@inbox.ru
Опитування
Як ви відсвяткували Новий Рік?
Всего ответов: 1045
Друзі
Козацькі літописи та історія
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz