Перун - Українська міфологія - Міфологія - Історія України - Все для історика
Все для історика
Неділя, 04.12.2016, 00:45
Вітаю Вас Раб | RSS
 
Головна Історія УкраїниРеєстраціяВхід
Меню сайту
Категорії розділу
Українська міфологія [26]
Статистика
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » Статті » Міфологія » Українська міфологія

Перун
    Бог грому і блискавки, податель дощу. Творець земних урожаїв, покровитель хліборобства. Він також бог-воїн, справедливий і суворий месник, покровитель війська. Коваль багатства.
    Про Перуна є багато згадок у давньоукраїнській літературі, в літописах та фольклорі. У греків бог-громовик звався, як ми знаємо, Зевсом. У римлян — Юпітером. У литовців — Перкунасом. Поляки словом "ріогип " називають удар грому. В давньоіндійських Ведах божество-громовик Індра змальоване воїном, який має золоті списи-блискавки. Він розбиває захмарені й крижані міста злого Врітри, просвердлює небесні скелі й випускає воду та світло. У скандинавському епосі бог Одін разом зі своїм військом гасає небом і б'ється з ворогами. Грім — то брязкіт його зброї, блискавки — іскри, що сиплються з мечів. Давні германці шанували божество грому й воїнства Тора. Перун "перейняв" опікування залізом і ковальством, яке колись здійснював Сварог. Так, у литовців коваль був пов'язаний з Перкунасом. У давньому Вільнюсі ковалі працювали поряд із культовим центром Перкунаса. Литовський коваль Телявель викував Перкунасу сонце. У білоруській казці три брати-велети прикріпили місяць на дубі — світовому древі. У такій іпостасі давньоруський бог має спільні риси з давньогрецьким богом ковальства Гефестом.
    Тривалий час Перун був надзвичайно шанований у русичів. Деякі дослідники вважають, що за Володимира він був головним богом Київської держави й символом державного єднання в Києві. Інші вчені гадають, що культ Перуна як головного бога є набагато давнішим. Ідол Перуна стояв на одному з київських пагорбів. Він був дерев'яний, ноги мав залізні, голову — срібну, а вуса — золоті.
    У Густинському літописі згадано, що в руках він тримав коштовний камінь — рубін або карбункул. Військо присягалося й божилося Перуном. Як свідчить літопис, воїни Олега ходили на присягу і клялися своєю зброєю і "Перуном, богом своїм". А в договорі 971 р. князь Святослав клявся іменами Перуна й Волоса,
"бога скотья". Грім і блискавка уявлялися небесною війною. Гримлять рушниці, дзвенять шаблі, блискають стріли... А Перун-воїн їздить по небу вогняною колісницею. Битва громовика із хмарою відбувається для того, щоб визволити життєдайний, запліднюючий дощ або сонце:
  Бий, дзвоне, бий,
  Хмару розбий!
  Нехай хмара на татари,
  А сонечко на християни!
    Грім і блискавка бачилися, крім того, у вигляді орання й сівби. Перший грім і дощ володіють очисною силою і повертають землі життєздатність. Немовби орють її і засівають-запліднюють. Плуг — це символ запліднюючого начала. Бог грому, що дає родючість, є і покровителем шлюбів. Про сильний дош кажуть, що він періщить. Блискавки — це стріли Перуна. На заході України побутувало прокляття: "Бодай тебе Перун побив!". Вважалося, що блискавка — то Божа кара, і що вона запалила — невільно людині гасити. Та й неможливо, мовляв, загасити вогонь від блискавки. Хіба що козиним молоком або сироваткою.
    Перунове дерево — це дуб. Про це маємо чимало літописних, фольклорних та археологічних свідчень. Константан Порфірородний у своїх записах зазначав, що руси в час походу на Царгород приносили в жертву під великим дубом птахів, хліб і м'ясо. А в Густинському літописі оповідається про те, що "єму же (Перуну), яко богу, жертву приношаху і огонь неугасающий з дубового древія непрестанно паляху...". Під самим Києвом, як свідчать літописи, стояв колись "Добрий дуб", від якого отримало свою назву тамтешнє урочище. Стародавні греки присвячували дуб Зевсу, пруси — Перкуну.
    Тварина Перуна — вепр. Диких кабанів приносили цьому божеству в жертву. Археологи часом знаходять шматки закам'янілих дубів з утесаними в них кабанячими щелепами. Із приходом християнства Перунові обов'язки перейняв св. Ілля. Він їздить небом у вогняній колісниці і б'є чортів блискавками. Ще кажуть, що як лунає грім — то Бог возить по небу калачі. А поряд, під небом, літає чорт і перекривляє, як той гуркоче. Бог сердиться й пускає в нього стрілами. Отож, коли гримить, треба хреститися.
    Частково громом правлять також св. Юрій і св. архангели Гавриїл та Михаїл. Так, св. Юрій заряджає стрілою якусь дивовижну небесну гармату, а архангел Гавриїл запалює гніт і скеровує постріл на нечистих. Архангел Михаїл гасає по небу в час грози, ганяючись за злою силою. Диявол при цьому ховається в хати, церкви та живі істоти. А Михаїл, тільки-но його помітить — пускає в нього стрілу, що зветься Перуновою, і заодно з нечистим знищує вогнем усе, що
довкола нього. Громові стріли — кам'яні, після удару вони на сім сажень уганяються в землю, а через сім років виходять назад на поверхню грунту. Хто знайде таку стрілу, той щасливий. Нею, гадали, можна вилікуватися від багатьох хвороб.
    Щоб убезпечити себе від грому та блискавки, люди тримали в домі громничну свічку. Це свічка, освячена в церкві на свято Стрітення (15 лютого). її запалювали під час грози. У снах чути грім — це знак вісника долі, несподіване благополуччя. Можливо, сватання. Сниться грім серед ясного неба — не забариться добра звістка.
Категорія: Українська міфологія | Додав: Ekzor (03.04.2010)
Переглядів: 1340 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук по сайту
Адміністрація
Mail Ekzor@inbox.ru
Опитування
Як ви відсвяткували Новий Рік?
Всего ответов: 1042
Друзі
Козацькі літописи та історія
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz