Демонічні істоти. Чорт - Українська міфологія - Міфологія - Історія України - Все для історика
Все для історика
Неділя, 11.12.2016, 08:56
Вітаю Вас Раб | RSS
 
Головна Історія УкраїниРеєстраціяВхід
Меню сайту
Категорії розділу
Українська міфологія [26]
Статистика
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Онлайн всього: 6
Гостей: 6
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » Статті » Міфологія » Українська міфологія

Демонічні істоти. Чорт

Поява такого демонологічного персонажа в міфологічній свідомості народу пояснюється кількома обставинами. У давнину, коли людина обожнювала стихійні явища й сили природи, в її уяві виникли духи річок, лісів, рослин... Із прийняттям християнства колишні боги-духи в міфологічному мисленні перетворилися на бісів — різного роду нечисту силу (лісовики, домовики, водяники, польовики, русалки, берегині, упирі, вовкулаки тощо). Все, що мало негативну оцінку з погляду розвинутої за християнства моральності, а також непізнане, таємниче, що не йшло від божественного провидіння, було віднесено до темної, диявольської сили.

    Іншою обставиною, яка сприяла появі у міфології образу чорта, був дуалізм, притаманний природі людського мислення. За апокрифічними легендами, Бог створював світ разом із Сатанаїлом, тобто чорт був іще до початку світу. Поширеним є уявлення, що Бог є творцем духовного, а сатана — матеріального світу. "Бог створив світ не сам, — каже легенда, — а разом з лукавим. Бог що наказував лукавому чинити, те він і робив. І виходило все чудово. Лукавий дивувався сам собі, як він все добре зробив. От і надумав він створити собі інший світ, щоб самому царювати над ним - Але Бог перешкодив лукавому". В іншій легенді розповідається: "Раз Ісус Христос і святий Петро, не маючи, що робити, сиділи і нудилися. Але святий Петро і каже: "Боже, єднак не маєш, що робити, то хоч тепер створи світ". "Добре, — каже Ісус Христос, — тільки треба закликати чорта, щоби дістав із моря піску і синього каменю, а то як я сам буду доставати?". Крім того, уявлення про чортів складалося (також уже за християнства) на грунті вірувань про життя після смерті, рай і пекло, "чистих" і "нечистих" покійників, про мерців, що "ходять".
    Чорт має багато інших імен: сатана, біс, дідько, той, чорний, рябий, ідол, ірод, змій, диявол, проклятий, рогатий, лукавий, нечистий, куций, Гриць без п'ят, щезник тощо. Багато повір'їв і народних оповідань присвячено питанню походження чортів. Розмножуються вони в різний спосіб. Мають дітей у шлюбі з чортицями, відьмами або жінками, яких звабили. Крім того, вони ще викрадають чужих або забирають проклятих матір'ю дітей.
    Розповідають, якось в однієї жінки почало дитя плакати, а вона й каже: "Щоб тебе чорти взяли!". Стала та дівчинка рости. Росте, росте, як з води йде. І стала вже дівка така, що й посватали її люди. От ідуть вони од вінця, почали греблю переходити. І молода у воду впала. Стали її шукати — не знайшли. І так, може, рік або й два не було звістки ніякої. Коли це хтось під вікном стукає, гукає: "Бабусю, одчиніть! Ходімте до нас". Вона вбралась, пішла. Він її вів, вів, узяв і вкинув у воду. Дивиться вона, а у воді — такий дім хороший і дочка її рідна, та, що втопилася, сидить. Бабувала стара у своєї дочки, потім питає: "Коли ж ви мене, діти, одведете додому?". А він каже: "Коли привів, тоді й одведу". Діждали вечора, він її взяв і поніс додому".
    А колись, іще на початку світу, як було чортові самому нудно, Бог порадив йому вмочити пальця у воду і стріпнути позад себе, щоб одержати товариша. Та чорт умочив не палець, а всю руку і почав нею тріпати так, що наробив повно чортів. Тому, щоб не плодити чортів, забороняється й тепер тріпати позад себе мокрими руками.
    За одними повір'ями, чорти народжуються й не вмирають, за іншими — їх їдять вовки, стріляють мисливці, вбиває блискавка і спалює сонце. Зовнішність у чорта геть неприваблива. Він увесь у шерсті; морду має собачу; ніс довгий, гачкуватий або свинячий; цапині ріжки, бороду й ноги. Руки в нього з пазурами на пальцях, зуби вишкірені, очі червоні. Людям переважно з'являється у вигляді німця, ляшка в куцому фраку, брилі. Перед дівчатами й молодицями може виступати в образі панича-красеня. Чорт може перекидатися диким звіром, птахом, собакою, цапом, півнем, бараном, навіть урядником чи священиком, аби тільки піддурити чоловіка. Розповідають, як один чоловік повертався з весілля. На греблі він побачив священика, підійшов під благословення, а священик зареготав і зник.
   До безутішної вдови чорт приходить в образі її покійного чоловіка: "Чоловік з жінкою жили хороше, потім він умер. Скучала вона за ним, каже: "Коли б він прийшов до мене!". Наварила вечерять і сіла, та знову: "Коли б мені, Господи, Василь прийшов". Коли гука: "Маріє, одчини!" Одчинила вона — коли Василь. Посідали вони вдвох вечерять. "Буду я, — каже, — до тебе ходить, буду і тішить, і буду тебе любить". Послали постіль і полягали спать. І він до неї ходив так неділь зо двоє, і вона зробилась гладка, так він її втішив. Стала вона кумі своїй хвалиться. "Е, ні, кумо, — каже, — то не Василь. Навари вечерять та впусти ложку під стіл і тоді побачиш, які в нього ноги". Зробила вона так, та як глянула, а в нього ноги у вовні...".
    В Україні збереглось багато оповідань про чорта, який в образі вогняного змія навідує дівчат або молодиць. Чорт перекидається якоюсь привабливою річчю, яка лежить на дорозі. Дівчина, яка взяла знахідку й забула перехрестити її, матиме вночі гостя. Змій летить по небу полум'яною смугою, розсипається іскрами над хатою і через димар уходить незрівнянним красенем.
  Після того дівчина сохне. Розповідають: "Ішла дівка з ярмарку, платок лежить червоний, шовковий поперек дороги. Дівка зраділа, вхопила в пазуху. Не перехрестила з радості. Принесла додому та в скриню положила. А ввечері відчинила скриню, а там панич лежить на всю скриню. Дівка пита: "Що ти таке?". "Панич. Я буду до тебе ходить і багато грошей дам". Ляга він, бере груди і ссе. Два місяці ходив і приніс їй мішок грошей. її мати пита: "Чого ти така жовта стала, чи не больна чимсь?". Вона й призналась: "Ні, мамусю, нічим не больна, а до мене панич ходить". "Що він тобі робить?". "Груди ссе". Узяла мати придавила груди, коли кров. "Е, дочко, він кров твою ссе. Я вже здогадалася, що то за панич".
    Найвірніший спосіб позбутися такого відвідувача — це здивувати його. Як представник потойбічного світу, чорт повинен усе знати. Як тільки виявляється його некомпетентність у якомусь питанні, він визнає свою поразку, відразу ж зникає і більше не з'являється. Скажімо, в деяких легендах дівчина, до котрої ходить нечистий, вбирається начебто на весілля: "брат сестру бере", як вона каже. На запитання непроханого відвідувача,
чи ж може брат одружуватися з сестрою, вона йому відповідає теж запитанням: а хіба може нехрещений ходити до хрещеної?
    Чорти охороняють замовлені скарби. Скарби перекидаються на тих самих тварин, що й чорти: на коня, барана, цапа, півня, кішку. "У Снітині (село на Полтавщині, — ред.) на Великдень ішов чоловік і бачив: льох у горі одчинений, світло горить і у льоху білий кінь стоїть коло дверей. Піднявся вітер, щось хряп, хряп — і все зсунулось з гори, не знать і дверей". Будуючи хату, треба добре вибирати місце: щоб не стояла вона на роздоріжжі; щоб не велося будівництво там, де хтось був убитий або похований; утих місцях, "де чорти товчуться". Мешканка однієї з таких будівель розповідала: "Половина нашої старої хати була не на хорошому місці. Було, як не скинь колиску додолу, так вона по всій хаті гойдається; а то на хаті щось гуркоче, двері підпира драбиною. Мати стали казать, щоб нову строїли хату, бо не можна жить: бояться. Батько вистроїли другу хату і перейшли жить. А ту стару хату найняв чоловік. От ліг він на печі спать, коли вони на полу танцюють і грають. Дивиться: люди, тільки чорні і хвости ззаду. Одні танцюють, а другі грають. На другу ніч чоловік той ліг на полу. Пішов він надвір; іде знадвору, не знайде дверей — усе вовна. Підняв руку угору, не найшов стіни, а лапнув за пику, за страшну, бородату. Так воно кинуло того чоловіка об землю, вибило йому руку і ногу".
    І все ж чорт "не такий страшний, як його малюють", — каже прислів'я, і численні перекази підтверджують цю думку, як, наприклад, оповідання під назвою "Баба гірша за чорта". Було двоє людей і дуже любилися. Чорт ходив за ними сім років і не міг посварити. От іде він раз дорогою і плаче, та й здибав стару бабу. Почала баба його питати, чого він плаче, і він розказав їй про свій клопіт. А вона йому каже: "Що мені даси, як я тобі то-то зроблю?". Чорт їй пообіцяв пару чобіт. Тоді вона пішла до тих людей, коли в хаті була одна жінка, й порадила їй (щоб її іще більше полюбив чоловік) наварити гарної вечері й заховати все у піч, а чоловікові не сказати. Тоді пішла на поле до чоловіка й каже йому: "Ви так тяжко працюєте, а ваша жінка вдома навела хабалів, принесла горілки, спекла пирогів, гарну печеню, а вам наварила такого борщу, що й собака здох би, коби з'їв". Чоловік прийшов додому та й каже до жінки: "Дай мені їсти!". А жінка відповідає, що в хаті нічого немає, крім боршу. Іде чоловік до шафки — є горілка, дивиться в піч — є пироги й печеня. Взяв кіл та й побив жінку. Так баба посварила подружжя — зробила те, чого не міг і чорт. А чорт уже мусив за те дати бабі чоботи,
але, коли їх давав, то не руками, лише подавав ті чоботи на вилах — боявся баби.
    Угода з дияволом — також популярний мотив багатьох демонологічних легенд та казок. Був собі хлопець. Почав свататись, але ніхто за нього не хотів, бо був бідний. От іде він дорогою, зустрічає його нечистий дух і каже: "Піди в город і найми хату. Сім год не стрижись, не вмивайся, не зрізай нігті, а я буду до тебе ходить і гроші носить. Будеш ти людей рятувать тими грішми — позичать. Прийде до тебе генерал позичать гроші по нещастю, шо він визичив із казни. А ти йому скажеш, що позичиш, якщо віддасть за тебе дочку заміж. А генерал скаже, шо треба розпитать дочки". Пішов генерал, запитав старшої дочки. "Не хочу", — каже вона. Друга сказала: "Я піду, хоч він негарний, я вас пожалію". Прийшов тоді до хлопця чорт і загадав йому підстригтися, побритися, позрізувати нігті, піти до крамниці й купити найкращого вбрання. Прибрався парубок і пішов до генерала дочку сватать, і батько благословив вінчатись. А тоді уже старша із своєї досади пішла та й повісилася. Приходять вони з вінчання, і ніхто не бачив, а молодому ввидівся той самий: "Наставив, — каже, — тебе хазяїном і хорошу жінку тобі дав, а собі другу взяв — старшу дочку генеральську. З тим і розійдемося!".
    В іншій казці нечистий також допомагає парубкові одружитися з царівною, а за те вимагає від нього, щоб після трьох років подружнього життя загадав йому таку роботу, якої він не міг би виконати. Хлопець погоджується на такі умови, проте, коли настає час розраховуватися, не може загадати нічого, що було б чортові не під силу. Двічі виконав нечистий його важкі завдання, і хлопець злякався. Побачила царівна, що її чоловік зажурився, розпиталася й сама вирішила позмагатися з чортом. От прийшов він по роботу, а молода жінка, не довго думаючи, вирвала свій кучерявий волос і загадала його вирівняти. Нечистий засміявся, взяв волос за два кінці, легенько натяг: "Готова робота!". "Ану лиш пустіть його", — каже царівна. Пустив, а волос ще більше скрутився. Чорт пробував усяко. Як добре намучився, вдарив себе рукою по лобі й каже: "Та я ж бачив, як ковалі залізо наперед нагріють, а тоді вирівнюють!". І всунув волос у вогонь. А той лиш зашкварчав. "Такий-то ти силач? — сміється з нього жінка. — Тоненький волосок — і той не зміг вирівняти. Забирайся з хати!". Нечистий ударив собою в землю і розсипався на порох.
    Але в народних оповіданнях угода з дияволом завершується не так щасливо, як у казках. Навчивши чоловіка музики, чорт калічить його; він краде гроші у скнари, й той вішається; спалює пасічника; заморочує чоловіка так, що він ріже дружину замість вівці; прийшовши на досвітки у вигляді парубка, відрізає голови дівчатам і вішає за коси на кілках.
    Угоду зазвичай буває підписано кров'ю на перехресті. Розписку про продану душу чорт відносить у пекло до самого сатани. Перехрестя доріг узагалі вважалося місцем нечистим. Старі люди, якщо доводилося проходити через таке місце, завжди хрестилися. На перехресті навіть піднімати нічого не можна. Опівночі там можна зустрітися з нечистою силою. Туди можна принести і продати чортові чорного кота: нечистий купить його за великі гроші (є народні оповідання про кістку-невидимку, яку здобувають із чорного, без єдиної білої шерстинки кота, якщо його варити багато ночей). Додому тоді треба йти не озираючись: якщо озирнешся, нечиста сила роздере на шматки. Чорта можна прикликати свистом (тому в хаті забороняють свистіти). Не годиться в хаті також називати нечистого на ім'я — може з'явитися.
    Чорти водяться по прірвах, безоднях, лісах, особливо полюбляють болота і, звичайно, мешкають у пеклі, де вони грають у карти на людські душі, п'ють горілку й катують грішників.
    Чорт — популярний персонаж досить поширеного сюжету новелістичної казки, де він виступає не як згубник людських Душ, а як жертва, — ошуканий хитрим казковим героєм: він потерпає від лихої жінки, потрапляє під ковальський молот, його боляче б'є москаль. Комічна природа цього образу випливає зі специфіки жанру новелістичної казки й карнавальної сміхової культури, не маючи нічого спільного з жахливим демонологічним персонажем, який постає в легендах і народних уявленнях про чортів.

Категорія: Українська міфологія | Додав: Ekzor (20.09.2010)
Переглядів: 2199 | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук по сайту
Адміністрація
Mail Ekzor@inbox.ru
Опитування
Як ви відсвяткували Новий Рік?
Всего ответов: 1049
Друзі
Козацькі літописи та історія
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz