Дажбог, або Даждьбог, — син Сварога, божество сонця. Податель добра й багатства, божество достатку. Опікун людей, громади й народу. Дажбог вважався родоначальником руського народу. У "Слові про Ігорів похід" русичі звуться його внуками: "Погибашеть жизнь Даждьбожого внука".В Іпатіївському списку зазначено: "Сонце цар, син Сварога, він же Даждьбог". Дажбог — податель усіляких благ, насамперед достатку й урожаю. Деякі дослідники навіть вважали його божеством дощу, проте сонячна символіка Дажбрга є незаперечною. Хоча, зрештою, як відомо, саме поєднання небесного вогню з небесною вологою (сонце і дощ) створює умови для зростання бажаного
врожаю.
У весняній обрядовій пісні бачимо мотив відмикання весни ключами, до чого причетний передусім Дажбог:
— Ой, соловейку, ти ранній пташку,
Ой чого так рано із вир'їчка вийшов?
Не сам же я вийшов, Дажбог мене вислав —
З правої ручейки — літо відмикати,
З лівої ручейки — зиму замикати...
Можливо, саме до нього в ритуалах, в обрядових текстах, особливо колядках, зверталися зі словами "Дай боже", що й зараз не втратило своєї сили.
| 
Головна 
