З часу утворення Речі Посполитої на її величезних просторах переплітались і взаємодіяли різні культури: польська, руська, литовська. До того ж, на ці багаті й різноманітні культури справляли вплив зразки архітектури, живопису, ремесла, одягу із Заходу і Сходу. Все це в XVII ст. втілилося в оригінальні форми "сарматського" бароко.
Поняттям "сарматизм" визначаються ідеали, визнані цінності, стиль життя і звичаї польської шляхти XVII ст. Подібно до жителів інших країн Європи того часу, поляки шукали своє історичне коріння. Вони вірили хронікам XV і XVI ст., що їхніми предками було войовниче плем'я сарматів, від яких (а також від стародавніх римлян) польська шляхта успадкувала закони і звичаї, що гарантували свободу і рівність громадян (під громадянами шляхта розуміла лише себе). Ідеали громадянських чеснот і зразки поведінки республіканського Риму шляхта поєднала з дворянськими традиціями, елементами рицарської культури, релігійністю, а також із пристрастю до розкоші й прагненням жити "на широку ногу".
З часом, особливо під впливом нескінченних воєн XVII ст. з протестантськими народами (шведами і бранденбуржцями), з православними (росіянами й українськими козаками), з мусульманами (турками і татарами), "сарматизм" й "польськість" ототожнюються з католицизмом, а захист римсько-католицької церкви — з особливим значенням Польщі в історії Європи. Звідси випливали такі характерні для "сарматизму" риси, як шанування латини, що поступово ставала другою мовою жителів Речі Посполитої, а також почуття власної вищості над культурами сусідніх країн і народів.
"Сарматизм" позначився на розвитку літератури і мистецтва. В літературі його започаткували художні та історичні твори Самуеля Твардовського (1600—1661), Анджея М. Фредри (бл. 1620-1679), Веспасіана Каховського (1633-1700) та ін. У мистецтві "сарматизм" пов'язувався з культурою бароко. Барокова архітектура з'являється в Польщі після Тридентського собору у зв'язку з реформою католицької церкви. Новий стиль у релігійному мистецтві засвідчував появу нових засобів впливу на віруючих і мав сприяти уславленню величі й сили релігії та церкви, поглибленню почуттів парафіян. Будуються нові, величніші, ніж раніше, храми, монастирі, комплекси каплиць, а також перебудовуються готичні й ренесансні споруди, в яких з'явилися пишно декоровані вівтарі, амвони, органи, сповідальні. Поширенню бароко у світському мистецтві протегував королівський двір, про шо свідчила перебудова у Варшаві королівського замку.
У XVIII ст. в Польщі поширилися ідеї французького Просвітництва. Основна увага польських освічених і патріотичних кіл зосередилася на розвитку національної свідомості, захисті власної державності, необхідності реформування держави.
Період Просвітництва започаткували реформи шкільної освіти. Видатний релігійний і політичний діяч Станіслав Конарський (1700—1773) розробив нову програму навчання і в 1740 р. запровадив її у варшавській школі. Варшавська школа — Колегіум Нобіліум (школа шляхтичів) — відіграла важливу роль у дальшій перебудові всієї шкільної освіти в Польщі й передусім єзуїтських шкіл. Рішучого удару по старій шкільній системі завдала також відкрита в 1766 р. "Рицарська школа", яка цілком звільнилася від церковного контролю. Та особливе значення мала діяльність першого в Європі міністерства освіти — Едукаційної комісії, яка успадкувала майно, шо залишилося після скасування папою Римським ордену єзуїтів і на місці орденських колегій стала утворювати державні школи. При Комісії існувало Товариство з елементарних книг, яке підготувало багато нових підручників і, зокрема, підручник польської граматики Онуфрія Копчинського. Окремими підручниками» які рекомендувала Едукаційна комісія, користувалися до середини XIX ст. Сама система освіти пережила поділи і в 1803 р. стала зразком для освітньої реформи в Росії.
Розвивалися точні та природничі науки — Ян Снядецький і Марцин Почобут-Одляницький проводили астрономічні спостереження, Юзеф Осинський заснував першу хімічну лабораторію, Ян Кшиштоф Клюк описав флору польських земель. Історичні дослідження вів Адам Нарушевич (1733-1796). Його семитомна "Історія польського народу" є вагомим внеском у європейську історичну науку. Важливу роль у розвитку польської науки відіграла перша публічна варшавська бібліотека, що відкрилася в 1747 р. Ініціаторами її створення були єпископи, брати Залуцькі, які передали до її фондів власне книжкове зібрання (300 тис. томів). У середині століття в наукову літературу проникає польська мова, яка поступово витісняє латину, що панувала до того часу. Польською мовою викладали в Головних школах — реформованих Краківському і Віденському університетах.
Найвидатніші представники суспільно-політичної думки — священики Туго Коялонтай (1750—1812) і Станіслав Сташиц (1755—1826). Перший із них у своїх працях аналізував причини занепаду Польщі й висував широку програму державного реформування. Другий — обстоював необхідність проведення, крім державних, соціальних реформ. Головною причиною слабкості держави С. Сташиц уважав злиденність підданих, а тому виступав за скасування особистої залежності селян і заміну панщини оброком, за зрівняння в правах мішан із шляхтою. Подібні ідеї пропагували й публіцисти журналу "Монітор", які знайомили читачів з філософськими, суспільними й економічними поглядами та подіями культурного життя. Журнал намагався поширювати нові ідеали й боротися з вадами "сарматів", зберігаючи при цьому повагу до минулого.
У суспільному й культурному житті Польщі важливе місце посідали література, театр, музики, образотворче мистецтво. Через них оточення короля Станіслава Понятовського пропагувало просвітницькі ідеї і підтримувало реформи. Письменники другої половини XVIII ст., прихильники провідного на той час у Польщі літературного напряму — просвітницького класицизму — Ігнацій Красицький, Францишек Богомолець, Юліан Урсин Німцевич — у своїх поемах і сатиричних творах викривали людські вади й погані вчинки, утверджуючи повагу до простої й порядної людини.
Важливим центром культурного й мистецького життя був маєток князів Чарторийських у Пулавах. Магнати запрошували до себе композиторів, поетів, архітекторів, художників, протегували й допомагали їм. Чудовою пам'яткою архітектури тих часів є палац у Лазенках — літня резиденція Станіслава Августа, побудована в стилі класицизму. У 90-х роках створює свої перші полонези видатний польський композитор і патріот, автор національного гімну Мілан Клеофас Огінський (1765-1833).
Доба Просвітництва зробила значний внесок у розвиток передової польської культури і науки, польської мови та літератури, визначила новий напрям у національній і державній свідомості, шо стало важливим чинником збереження національних традицій після втрати країною незалежності.
|
Головна 
