Все для історика
П`ятниця, 29.03.2024, 06:46
Вітаю Вас Раб | RSS
 
Головна Всесвітня історіяРеєстраціяВхід
Меню сайту
Категорії розділу
Історія Росії [4]
Історія Німеччини [7]
Історія Франції [8]
Історія Англії [11]
Історія країн Скандинавського пів-ва [1]
Історія Іспанії [4]
Історія країн Латинської Америки [5]
Історія Китаю [5]
Історія країн Азії та Африки [18]
Різне [15]
Історія країн Північної Америки [4]
Історія Стародавньої Греції та Риму [7]
Історія Японії [5]
Історія Південних та Західних слов'ян [11]
Загадки цивілізацій [3]
Нумізматика [2]
Міфологія [0]
Монархи світу [1]
Статистика
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » Файли » Історія країн Азії та Африки

Палестина в останні роки Британського мандату (1945-1947 рр.)
25.02.2012, 14:52
    У липні 1945 р. на перших повоєнних парламентських виборах в Англії несподівану перемогу здобула Лейбористська партія. Новим прем'єр-міністром став Клемент Еттлі. Надії на проголошення в Палестині єврейської держави знову пожвавилися. На той час євреї, опинившись бездомними в Європі, кинулися в Палестину. Англійська влада, стурбована реакцією арабів, прийняла рішення обмежити імміграцію: на місяць видавалося не більше 1500 дозволів на в'їзд. Почалася нелегальна імміграція, що вело до конфліктів місцевого єврейського населення з владою.
   За роки війни зросли контакти керівників сіоністських організацій з США. Керівники зуміли отримати підтримку з боку двох найбільш впливових діячів - президентів США Ф. Д. Рузвельта і Г. Трумена (президент з квітня 1945 р.). США підтримали в серпні 1945 р. вимогу лідера сіоністів Давида Бен-Гуріона про видачу 100 тис. дозволів на імміграцію в Палестину євреїв, звільнених з нацистських концтаборів. Була створена спільна англо-американська комісія, яка в жовтні 1945 р. направила своїх представників в Палестину, Європу і арабські країни - робота її просувалася повільно. Тим часом єврейську громаду охопили хвилювання.
   10 жовтня 1945 р. почалася так звана англо-єврейська війна. Напередодні вирішено було об'єднати всі загони самооборони - укладено угоду між «Хагані», «Ецелем» і «Лехі». Для загального керівництва створено Єврейський повстанський рух.
    У ніч на 1 листопада 1945 р. був нанесений одночасний удар по залізницям, в 153 місцях полотно було пошкоджено. У Палестині введено надзвичайний стан. Почалися напади єврейських загонів на адміністративні установи англійців.
    У квітні 1946 р. англо-американська комісія опублікувала нарешті доповідь, де відкидалася ідея розділу, пропонувалося скасувати обмеження на продаж землі і підтримати прохання про негайний дозвіл на імміграцію 100 тис. євреїв з Європи.
    Проте арабські країни і британський уряд відкинули ці рекомендації, американці погодилися лише підтримати вимогу про видачу дозволів на імміграцію.
Тим часом ворожі дії наростали: 17 червня 1946 р. євреї-повстанці підірвали 10 з 11 мостів у Ізраїлі, напали на англійські військові об'єкти в Палестині. У відповідь почалася контртерористична операція англійців: 17 тис. солдатів проводили обшуки, арешти підозрюваних, вилучали зброю - всього було заарештовано 2700 осіб.
    Вершиною протистояння став вибух 22 червня 1946 р. в готелі «Цар Давид», де розташовувався Секретаріат англійського мандата в Палестині, - загинуло близько 100 осіб. Це остудило запал повстанців.
    Після цієї акції «Хагана» припинила опір, Єврейський повстанський рух було розпущено. Лише «Лехі» і «Ецел» продовжували боротьбу, проводячи терористичні акти проти англійських властей.
    Після відхилення плану англо-американської комісії робилися спроби знайти інші рішення. Переговори тривали до лютого 1947 р., але не дали ніяких результатів. Нарешті 18 лютого 1947 Британія оголосила, що передає рішення про майбутнє Палестини Організації Об'єднаних Націй (ООН). 13 травня 1947 була заснована спеціальна Комісія ООН з питань Палестини - її члени відбули до Єрусалиму.
    Тим часом відбувався стихійний в'їзд євреїв в Палестину, що змушувало англійську владу вживати репресивних заходів і посилювало їх прагнення якомога швидше піти з цього вибухонебезпечного району.
    29 листопада 1947 р. Генеральна асамблея ООН затвердила рішення, за яким:
а) англійський мандат припинявся в травні 1948 р.;
б) Палестина ділилася на дві держави: арабську і єврейську;
в) два міста отримували міжнародний статус - Єрусалим і Віфлеєм (там знаходяться центри трьох великих релігій);
г) на сесії ООН обиралися державні ради для двох держав у Палестині, до яких і повинні були перейти всі повноваження після відходу англійців.
    Араби виступили категорично проти такого рішення. Вже в квітні 1947 р. почався загальний страйк арабів в Палестині; йшла мобілізація добровольців для надання збройного опору планам ООН.
    11 грудня 1947 р. Англія оголосила про свою остаточну відмову від мандата на Палестину з 15 травня 1948 р. Евакуація йшла в поспіху, найчастіше англійські війська залишали зброю і військові об'єкти арабським силам. 14 травня 1948 р. Палестину покинув останній англієць.
    15 травня 1948 р. було проголошено незалежну державу Ізраїль, його першим прем'єр-міністром став Давид Бен-Гуріон. В цей же день розпочалася перша арабо-ізраїльська війна, яка означала початок тривалого протистояння навколо вирішення проблеми Палестини.
Категорія: Історія країн Азії та Африки | Додав: Ekzor | Теги: Британія, араби, Ізраїль, Палестина, ООН, євреї
Переглядів: 1858 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук по сайту
Адміністрація
Mail Ekzor@inbox.ru
Опитування
Як ви відсвяткували Новий Рік?
Всего ответов: 1386
Друзі
Козацькі літописи та історія
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz