Англо-бурська війна 1880-1881 рр. та 1899-1902 рр. (Історія Південної Африки) - Історія країн Азії та Африки - Всесвітня історія - Все для історика
Все для історика
Вівторок, 06.12.2016, 20:48
Вітаю Вас Раб | RSS
 
Головна Всесвітня історіяРеєстраціяВхід
Меню сайту
Категорії розділу
Історія Росії [4]
Історія Німеччини [7]
Історія Франції [8]
Історія Англії [11]
Історія країн Скандинавського пів-ва [1]
Історія Іспанії [4]
Історія країн Латинської Америки [5]
Історія Китаю [5]
Історія країн Азії та Африки [18]
Різне [15]
Історія країн Північної Америки [4]
Історія Стародавньої Греції та Риму [7]
Історія Японії [5]
Історія Південних та Західних слов'ян [11]
Загадки цивілізацій [3]
Нумізматика [2]
Міфологія [0]
Монархи світу [1]
Статистика
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Онлайн всього: 25
Гостей: 25
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » Файли » Історія країн Азії та Африки

Англо-бурська війна 1880-1881 рр. та 1899-1902 рр. (Історія Південної Африки)
10.05.2010, 19:39

Англо-бурська війна 18801881 рр. 

    Приводом до виступу бурів проти захопивших Трансвааль англійців послужив розпочатий ними збір за старовинними податками. Збройні зіткнення між бурами, що знову проголосили Південно-Африканську Республіку (Трансвааль) та англійцями, які перебували на її території, почалися в грудні 1880 р. і завершилися 27 лютого 1881 р. в ході вирішальної битви на пагорбі Маджуба. Англійські війська в Трансваалі не були підготовлені до цієї війни. Не могли вони розраховувати і на підтримку інших британських з'єднань, задіяних у цей час у придушенні повсталих з племені басу то. Поразка при Маджубі коштувало англійцям 80 загиблих, 160 поранених і 60 взятих у полон. Бури втратили одного вбитого і шістьох поранених. Всього в ході зіткнень в Трансваалі загинуло 900 британських військовослужбовців. 23 березня 1881 р. було підписано перемир'я, а 3 серпня - Преторійську конвенцію, за якою визнавалася самостійність Трансвааля у внутрішніх справах, але з передачею контролю над зовнішніми зносинами англійському уряду в Лондоні. 9 серпня бурський уряд у своїй декларації оголосив країну Південно-Африканською Республікою, президентом якої став Крюгер. 

Англо-бурська війна 18991902 рр.

    Після провалів плану створення федерації Південної Африки для Англії стало ясно, що мирним шляхом приєднати Трансвааль не вдасться. Великобританія стала готуватися до війни. Бури також протягом декількох попередніх років активно готувалися до війни, закуповуючи велику кількість зброї, перш за все в Німеччині. 
    У майбутньої війни було дві сторони: одна - війна за переважаюче право на експлуатацію африканців, і тут інтереси англійських промисловців опинилися в протиріччі з інтересами бурських фермерів. Інша - коли на невеликий народ бурів готувався реальний напад великої європейської держави. Однак у своїй сукупності ця війна була загарбницькою, імперіалістичною, війною за переділ уже поділеного світу. 
    Уряд Крюгера, бачачи неминучість нападу, вирішив завдати попереджувального удару. 9 жовтня 1899 р. Південно-Африканська Республіка пред'явила Великобританії ультиматум з вимогою про припинення накопичення та зосередження англійських військ на півдні Африки. З боку англійського уряду послідувала негативна відповідь. Тоді Трансвааль і Помаранчева Вільна Держава почали спільно військові дії. 
    Спочатку події розвивалися на користь бурів. Вони завдали англійцям кілька відчутних поразок, вторглися в Капську колонію і в Натал. Тільки за п'ять днів боїв в грудні 1899 р. англійці втратили 2500 чоловік і 12 гармат. Зміна ситуації на користь англійців відбулася лише в лютому 1900 р., коли Великобританія в допомогу потерпілим поразки англійцям надіслала численне підкріплення. 13 березня була захоплена столиця Помаранчевої Республіки Блумфонтейн; 1 червня війська англійців увійшли в Йоганнесбург, а ще через місяць - у Преторію. 
    Зазнавши поразки в фронтальних сутичках, бури перейшли до тактики партизанської війни і насамперед у центрі британського панування - в Капській колонії. Щоб припинити партизанську війну і остаточно зламати опір бурів, англійці стали використовувати виключно жорстокі заходи. Бурське цивільне населення - жінок, старих, дітей стали зганяти до концентраційних таборів. Всього в них виявилося близько 200 тисяч чоловік: 120 тисяч бурів і 80 тисяч африканців. Це були перші подібні табори в історії людства. Крім того, англійські карателі спалювали бурські ферми, викрадали худобу, знищували посіви. 
Політика Англії піддалася різкій критиці. Симпатії громадської думки були на боці бурів. У багатьох європейських газетах друкувалися портрети бурських генералів - Жубера, Бюргера, Боти, Сметса, Герцога та ін. Сотні добровольців з Німеччини, Голландії, Франції, Італії, Росії, США, Чорногорії відправлялися на Південь Африки битися на стороні бурів. Проте уряд практично всіх європейських країн офіційно виступити проти Англії не зважилися. 
    Бури відмовилися від подальшого опору через величезну перевагу англійських збройних сил і варварські методи розправи. На боці бурів в цій війні билися 87 тисяч осіб, на стороні англійців - 448 тисяч. Бури втратили убитими 4000 і пораненими 20 тисяч. Загинуло в концентраційних таборах 26 тисяч бурів. Втрати англійців склали 5,8 тисяч убитих і 23 тисячі поранених. Англійська скарбниця витратила на війну 250 млн. фунтів стерлінгів. 
    31 травня 1902 р. у м. Ферініхінге був підписаний мирний договір. Бурська республіка припинила існування, а її жителі стали британськими підданими. В результаті англо-бурської війни майже вся Південна Африка, за винятком німецької колонії на південному заході, увійшла до складу Британської імперії.

Категорія: Історія країн Азії та Африки | Додав: Ekzor | Теги: історія південної африки
Переглядів: 3828 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 3.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук по сайту
Адміністрація
Mail Ekzor@inbox.ru
Опитування
Як ви відсвяткували Новий Рік?
Всего ответов: 1045
Друзі
Козацькі літописи та історія
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz